Постанова № 26492629, 27.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. № 2а-519/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.М.,

представника позивача Кармелюка Т.Б.,

представника відповідача Ліщинської О.М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід»про стягнення нарахованих із застосуванням «звичайних цін»сум податку, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012 р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою вдповідальністю "Ніко-Захід" , в якому просить: визнати нарахування зобов'язання по податку на прибуток, визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 27861,00 грн., в т.ч. за основним платежем 22289,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5572,00 грн. та з ПДВ в розмірі 22289,00 грн., в т.ч. за основним платежем 17831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4458,00 грн. правомірним; стягнути до бюджету суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 27861,00 грн., в т.ч. за основним платежем 22289,00 грн., за штрафними санкціями 5572,00 грн. та з ПДВ в розмірі 22289,00 грн., в т.ч. за основним платежем 17831 грн., за штрафними санкціями 4458,00 грн.

Позовні вимоги податковий орган мотивує тим, що протягом 2009 р. -2011 р.р. ТзОВ «Ніко-Захід»реалізовувало автомобілі фізичним особам за цінами нижче закупівельної вартості, в результаті чого різниця між понесеними витратами та ціною реалізації склала 89156,00 грн. Вважає, що продаж автомобілів проведений з порушенням вимог щодо застосування звичайних цін, встановлених п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Внаслідок реалізації автомобілів за цінами, нижчими за звичайні, позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ на суму 17831,00 грн., що є порушенням п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та занизив суми податку на прибуток на суму 22289,00 грн., що є порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених обставин, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги повністю заперечив по суті. Стверджує, що причиною продажу в 2009-2011 р.р. автомобілів за ціною нижчою за їх придбання стало те, що ці автомобілі придбані для продажу раніше і тривалий час перебували на складі. В той час ціна на автомобілі змінилась по всій Україні. Крім того, на його думку, ціна на автомобілі не підлягає державному регулюванню, а тому ціна вільно визначається продавцем та є обґрунтованою. За наведених обставин вважає висновки ДПІ неправомірними, так як методи, що використано ДПІ є необгрунтованим, а підприємство повністю сплатило всі податки і ціна продажу в жодному разі не було меншою, ніж 20%.

Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у позові відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ "Ніко-Захід" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. ТзОВ "Ніко-Захід" є одним з найбільших дистриб'юторів у Західному регіоні України по продажу автомобілів марки Mitsubishi, Audi, де найбільша частка доходу (близько 70%) припадає саме від продажу цих автомобілів.

ТзОВ "Ніко-Захід" з метою реалізації придало автомобілі, зокрема, 17 одиниць автомобілів закупівельною вартістю, згідно з договорами (без ПДВ) на суму 2549550,04 грн. Факт придбання автомобілів на вказану суму сторони не заперечують.

31.07.2009 р. ТзОВ "Ніко-Захід" видало внутрішній наказ № 509-г «Про зміну вартості продажу автомобілів та затвердження продажу прайс-листа на серпень 2009 р.». В п.1 наказу вказано, що у зв'язку із зміною закупівельних цін від імпортера та необхідністю розпродажу поточного та складу автомобілів 2008 р., які знаходяться в Україні, для зменшення фінансових витрат підприємства, слід затвердити новий роздрібний прайс-лист в гривнях на серпень місяць 2009 р. Термін дії прайс-листа з 01.08.2009 р. (п.2). При продажу автомобілів застосовувати систему знижок відповідно до програми лояльності в звичайному режимі (п.3). Проводити зміни ціни в сторону зменшення у випадках наявності пошкоджень лако-фарбового покриття автомобіля, надходження автомобіля на складі підприємства більше півроку (п.4 Наказу).

В подальшому ТзОВ "Ніко-Захід" видавало аналогічні накази з метою затвердження цін на кожен місяць (серпень 2009 р., вересень 2009 р., жовтень 2009 р., січень 2010 р.). До наказів додаються прайс-листи на період дії конкретної ціни на певний автомобіль. В подальшому протягом 2009-2011 р.р. 17 одиниць автомобілів, які було придбано в імпортера для продажу на суму 2549550,04 грн., були реалізовані на суму 2460394,04 грн. (без ПДВ). Різниця між вартістю придбання та продажу становить 89 156,00 грн.

25.10.2010 р. ДПА у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Ніко-Захід" з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., про що складено акт № 228/23-2/32483848. Перевіркою встановлено заниження сум податку на прибуток на суму 22 289,00 грн. та заниження ПДВ на суму 17 831, 00 грн., внаслідок застосування «звичайних цін», що є порушенням п.1.32 ст.1, пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1, пп. б пп.1.20.9 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Встановлено, що за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 року ТзОВ "Ніко-Захід" реалізувало автомобілі марки Mitsubishi, Audi фізичним особам за цінами нижче закупівельної вартості, в результаті чого різниця між понесеними витратами (ціною придбання) та ціною реалізації становить 89 156 грн. Валові витрати на виробництво продукції не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. В акті перевірки, як на метод визначення звичайної ціни продажу автомобілів покликається на п.1.20.1, 1.20.5, 1.20.9 ст.1Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто при визначенні ціни слід брати до уваги положення бухгалтерського обліку, національні стандарти з питань оцінки майна та майнових прав, тощо.

За результатами проведеної перевірки податковий орган вважає правомірним нарахування та стягнення з платника податкових зобов'язань, визначених із застосуванням звичайних цін, а саме по податку на прибуток в розмірі 27 861,00 грн. (22 289,00 грн. -основний платіж та 5572, 00 грн. - штрафні санкції) та по ПДВ в розмірі 22 289,00 грн. (17 831,00 грн. -основний платіж та 4 458,00 грн. - штрафні санкції).

В судовому засіданні представник податкового органу підтвердив висновки акту перевірки, що ТзОВ "Ніко-Захід", придбавши 17 одиниць автомобілів за ринковою (звичайною) ціною загальною вартістю 2549550,04 грн. (без ПДВ), через деякий час (в межах 2-3 років) реалізувало такі за ціною, що нижча за ціну придбання.

Представник ТзОВ "Ніко-Захід" не заперечує факту продажу автомобілів за ціною, нижчою, ніж закупівельна. В обґрунтування протиправності доводів ДПІ по визначенню рівня ціни продажу автомобілів іншими методами, ніж визначені п.1.20.1 Закону, пояснив, що в даному випадку звичайною повинна вважатись ціна, визначена сторонами в договорі з якої підприємство повністю сплатило всі податки, і яка не є в жодному разі більше ніж на 20% меншою за ціну продажу автомобіля підприємством. Реалізація автомобілів за ціною, нижчою ціни їх придбання, у всіх випадках відбувалась по автомобілях, які довший час знаходились на складі підприємства та у зв'язку зі зміною ціни по всій Україні на такі автомобілі. Середня націнка на продані автомобілі у періоді, що перевірявся, склала 7,6%, в т.ч. за 3 кв.2009 р. -7,4%, 4 кв. -2009 р. -8,1%, 1 кв.2010 р. - 7,3%, 2 кв. 2010 р. -9,5%, 3 кв. 2010 р. -7,0 %, 4 кв.2010 р. -7,1 %, 1 кв. 2011 р. -7,2 %. Правовою основою для визначення ціни продажу автомобілів взято правила п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за якою звичайною вважається ціна товарів визначена сторонами договору. Ціна на автомобілі не підлягає державному регулюванню цін.

Спір виник що правомірності визначення рівня звичайних цін продажу на автомобілі.

Оцінюючи спірні правовідносини Суд виходить з таких мотивів.

Закон України від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість", та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»порушення якого встановлено, втратили чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99). Однак спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, а тому положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»застосовуються Судом при вирішенні спору. Крім того, п.1.20 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»діє до 01.01.2013 р.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 названого Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. У п. 7.4.3. зазначено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» поняття звичайних цін для цілей оподаткування податком на додану вартість розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті цього Закону. Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 цього Закону під звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, тобто цін, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.

В п.1.20.2 ст.1 Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Державному регулюванню ціни на автомобілі не підлягають, і представник ДПІ це визнав. Продаж товарів за цінами, самостійно встановленими або на договірній основі відповідає Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст. 44 Господарського кодексу України. Таким чином, правомірним є застосування платником визначення ціни продажу автомобілів на договірній основі.

Відповідно до п. 1.20.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Визначення рівня звичайних цін на продаж автомобілів методом відповідності ідентичним чи однорідним товарам, в даному випадку не є обгрунтованим, оскільки, відповідач продавав не ідентичні чи однорідні товари (автомобілі), а той самий товар (автомобілі), який первинно придбав в імпортера. Тобто, такі автомобілі не можуть підпадати під поняття ідентичних чи однорідних товарів.

Представник позивача визнав, що податковий орган не досліджував ринку ідентичних чи аналогічних товарів, а дійшов висновку про рівень «звичайних»цін шляхом співставлення ціни придбання і ціни реалізації. Водночас, правових підстав для застосування такого методу не наведено ні в акті перевірки, ні в самій позовній заяві.

Суд враховує також, що ринкова вартість нових автомобілів різного року випуску відрізняється, тому зменшення ціни продажу автомобілів, які тривалий час не продавалися, є економічно обґрунтованою і звичною діловою практикою. Суд звертає увагу, що всупереч п. 1.20.8 ст. 1 згаданого вище Закону, при проведенні перевірки платника податку податковий орган не звертався до платника податків із запитом щодо обґрунтування рівня договірних цін.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення позову немає. Судові витрати у справі відсутні, тому питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2012 р.

Суддя В.М.Кравчук