Постанова № 26492613, 16.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. 10 год. 17 хв. № 2а-6828/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представника позивача -Кардаш М.Р., представника відповідача -Дорош А.Б.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр груп»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр груп»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002482321 від 24.07.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів, укладених з контрагентом позивача - ТзОВ «Оптик Україна», є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.08.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 16.10.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог від 17.08.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Прем'єр груп»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий, березень 2012 року. Результати перевірки відображені в акті № 1092/22-20/25225316 від 18.07.2012 року.

Згідно з висновками акту перевірки ТзОВ «Прем'єр груп»порушено п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 187 722 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 76 583 грн., за березень 2012 року в сумі 111 139 грн.

Так, податковим органом встановлено, що одним із постачальників ТзОВ «Прем'єр груп»в лютому та березні 2012 року було ТзОВ «Оптик Україна». Між вказаними підприємствами укладено договір купівлі-продажу №01-11 від 04.01.2011 року, відповідно до умов якого ТзОВ «Оптик Україна»продає, а ТзОВ «Прем'єр груп»приймає та оплачує згідно рахунків товар, що продається.

Поставка товару відбувається на склад покупця за рахунок і транспортом покупця протягом семи календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 2.1 договору).

На виконання умов даного договору відвантажено товар ТзОВ «Прем'єр груп»на підставі видаткових та податкових накладних. Операції по придбанню товару відображені в бухгалтерському обліку. ТзОВ «Прем'єр груп»отримано в лютому та березні 2012 року від ТзОВ «Оптик Україна»товару та матеріалів в асортименті на суму 1 251 634, 45грн. Грошові кошти за придбаний товар перераховано ТзОВ «Оптик Україна»згідно платіжних доручень у безготівковій формі. Податкові накладні включені ТзОВ «Прем'єр груп»до податкового кредиту в повному обсязі в лютому 2012 року в сумі 93 175,07 грн. та частково в березні 2012 року в сумі 94 546,71 грн.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова отримано інформацію (Акт позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Оптик Україна»№ 1161/110/22-40/33533629 від 18.06.2012 року) про те, що за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року правочини ТзОВ «Оптик Україна»з контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, господарські операції щодо придбання товару не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів.

Таким чином, податковий орган встановив відсутність фактичного отримання ТзОВ «Прем'єр груп»товарів від ТзОВ «Оптик Україна»та перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

На підставі висновків зазначеного акту Державною податковою інспекцію у Сихівському районі м. Львова прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002482321 від 24.07.2012 року, яким ТзОВ «Прем'єр груп»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 234 652,50 грн., з них за основним платежем -187 722 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -46 930,50 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного. рітупного.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Оптик Україна»не було.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених із ТзОВ «Оптик Україна».

Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин наступними документами:

- Договором купівлі-продажу № 01-11 від 04.01.2011 року, укладеного між ТзОВ «Прем'єр груп»та ТзОВ «Оптик Україна»;

- Угодою №003-11 від 04.01.2011 року, укладеною між ТзОВ «Оптик Україна»та ТзОВ «Прем'єр груп»про надання послуг по порізці поліграфічного паперу, картону та інших матеріалів;

- видатковими накладними № РН-0000042 від 01.02.2012 року, № РН -0000056 від 06.02.2012 року, № РН-0000061 від 07.02.2012 року, № РН-0000080 від 13.02.2012 року, № РН-0000095 від 21.02.2012 року, № РН-0000104 від 24.02.2012 року, № РН-0000117 від 01.03.2012 року, № РН-0000126 від 05.03.2012 року, № РН-0000131 від 07.03.2012 року, № РН-0000142 від 16.03.2012 року, № РН-0000158 від 26.03.2012 року;

- товарно-транспортними накладними № 5 від 01.02.2012 року, № 6 від 06.02.2012 року, № 28 від 07.02.2012 року, № 29 від 21.02.2012 року, № 30 від 24.02.2012 року, № 31 від 01.03.2012 року, №32 від 05.03.2012 року;

- податковими накладними № 2 від 01.02.2012 року, № 14 від 06.02.2012 року, № 17 від 07.02.2012 року, № 36 від 13.02.2012 року, № 50 від 21.02.2012 року, № 59 від 24.02.2012 року, № 1 від 01.03.2012 року, № 12 від 05.03.2012 року, № 14 від 07.03.2012 року, № 21 від 12.03.2012 року, № 28 від 16.03.2012 року, № 49 від 26.03.2012 року;

- подорожніми листами № 516768 від 13.02.2012 року, № 516774 від 07.03.2012 року, № 516775 від 12.03.2012 року, № 516777 від 16.03.2012 року, № 516780 від 26.03.2012 року;

- актом прийому-здачі виконаних робіт № 33 від 12.03.2012 року.

При цьому, позивачем не представлено документів, які б підтверджували реальне отримання придбаного товару та його подальшого використання у господарській діяльності.

Відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ТзОВ «Прем'єр груп»та ТзОВ «Оптик Україна».

Також, представником відповідача представлено постанови Сихівського районного суду м. Львова по справі № 1319/7718/2012 від 17.08.2012 року про визнання ОСОБА_3 (директора ТзОВ «Прем'єр груп») винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 85 грн., та по справі № 1319/7717/2012 від 06.08.2012 року про визнання ОСОБА_4 (головного бухгалтера ТзОВ «Прем'єр груп») винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 85 грн.

Суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що господарські операції ТзОВ «Прем'єр груп»та ТзОВ «Оптик Україна»не мала фактичного характеру.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки № 1092/22-20/25225316 від 18.07.2012 року. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 жовтня 2012 року.

Суддя (підпис) В.М.Сакалош

З оригіналом згідно

Суддя В.М.Сакалош