Постанова № 26492409, 17.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року 2а-4042/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Кальна М.Р.,

від відповідача: Ткачов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Марс Україна»доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс Україна»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05.04.2012 № 000091502, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 66655, 00 грн. (за основним платежем -53324, 00 грн. та за штрафними санкціями - 13331, 00 грн.) та від 21.06.2012 № 0001921502, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 53325, 00 грн. (за основним платежем -53324, 00 грн. та за штрафними санкціями -1, 00 грн.).

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.06.2012 № 0001921502, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 53325, 00 грн. (за основним платежем -53324, 00 грн. та за штрафними санкціями -1, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Як зазначено позивачем, у січні 2012 року, під час аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства, ним було виявлено податкові накладні за червень 2011 року, які помилково не було свого часу включено до складу податкового кредиту та не відображено у поданій податковій декларації з податку на додану вартість. На думку позивача, ним правомірно сформовано податковий кредит у звітному податковому періоді, оскільки таке право зберігається за ним впродовж 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Тому, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними, що отримані у попередніх податкових періодах. Як вказано відповідачем, податкові накладні, які отримані у періодах, наступних за періодом, в якому їх виписано, включаються до реєстру податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної, а тому позивач не мав правових підстав для подання уточнюючого розрахунку за червень 2011 року. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марс Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 01.11.2005 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. Як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 01.11.2005 за № 1331, є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 12.03.2012 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2011року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 25.11.2011 за № 1490/20228.

Згідно висновків камеральної перевірки, позивачеві донараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 53324, 00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.03.2012 № 18/15-309/21638055 (надалі -Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 000001502, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 66655, 00 грн. (за основним платежем - 53324, 00 грн. та за штрафними санкціями -13331, 00 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України з відповідними скаргами.

Так, за наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 000001502 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 13330, 00 грн., в іншій частині скаргу залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що прийнято рішення про результати розгляду скарги від 15.06.2012 № 1396/10/10-206/258-699.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2012 № 0001921502, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 53325, 00 грн. (за основним платежем -53324, 00 грн. та за штрафними санкціями -1, 00 грн.).

У подальшому Державною податковою службою України скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін.

В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що в лютому 2012 року позивачем подано до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у звітному податковому періоді - червень 2011 року (уточнюючий розрахунок від 20.02.2012 № 9007011879), в якому задекларувано збільшення показника податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 53324, 00 грн. (рядок. 10.1 колонка Б).

Як то з'ясовано судом, коригування податкової звітності здійснено позивачем у зв'язку з включенням до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 53324, 00 грн., що підтверджується податковими накладними:

від 30.06.2011 № 1152 на загальну суму 223463, 82 грн. (у тому числі ПДВ -37243, 97 грн.);

від 30.06.2011 № 2178 на загальну суму 26600, 00 грн. (у тому числі ПДВ -4433, 33 грн.);

від 10.06.2011 № 1428 на загальну суму 69522, 31 грн. (у тому числі ПДВ -11587, 05 грн.);

від 30.06.2011 № 462 на загальну суму 360, 00 грн. (у тому числі ПДВ -60, 00 грн.).

За поясненнями позивача, вищевказані податкові накладні на суму ПДВ 53324, 00 грн., не були відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та не включені до податкового кредиту звітного податкового періоду (червень 2011), оскільки були загублені і виявлені лише в лютому 2012 року за результатами аудиту.

На підтвердження цих обставин позивачем надано суду копії податкових накладних, копії реєстрів отриманих податкових накладних та копії податкових декларацій за відповідні податкові періоди, а також документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами з підстав правової оцінки фактичних обставин, а саме: чи є правомірним включення сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виявлених із запізненням, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Згідно пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас, згідно абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.15. статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пунктів 198.2, 198,3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку, що пов'язується із зменшенням податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає з моменту настання однієї з обставин, визначених пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, і припиняється у термін 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України). Наявність такого права у платника податку пов'язуються з наявністю в нього податкових накладних.

Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій. Водночас таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Це свідчить про правомірність дій позивача щодо не включення до податкового кредиту непідтверджені податковими накладними суми ПДВ (оскільки фактично вони в нього були відсутні і не могли бути пред'явленими до перевірки), та включення сплачених сум податку лише після виявлення податкової накладної в межах 365 календарних днів з дати її виписки, шляхом подання до податкового органу уточнюючого розрахунку до податкової декларації.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими і безпідставними.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 21.06.2012 № 0001921502, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 53325, 00 грн. (за основним платежем -53324, 00 грн. та за штрафними санкціями -1, 00 грн.), прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.06.2012 № 0001921502, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Марс Україна» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 53325, 00 грн. (за основним платежем - 53324, 00 грн. та за штрафними санкціями -1, 00 грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 жовтня 2012 р.