Постанова № 26492423, 16.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року 2а-4187/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 до Київського окружного адміністративного суду звернулась Рокитнянська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі -позивач, Податковий орган) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач, Підприємець) про стягнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2 453 372,00 грн. за період з листопада 2011 року по липень 2012 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 відкрито скорочене провадження у вказаній справі.

14.09.2012 відповідачем у справі до Київського окружного адміністративного суду подано письмові заперечення, за результатами розгляду яких суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 дану справу призначено до розгляду за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

16.10.2012 представником позивача у судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог. Вказаною заявою Податковий орган просить суд з урахуванням податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, наданих відповідачем, стягнути з Підприємця податковий борг у сумі 2 425 524,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказані податкові зобов'язання визначені відповідачем самостійно шляхом подання до Податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року і лютий-липень 2012 року.

Також, у своїх доводах позивач зазначає про неналежність та недопустимість посилання відповідача на акт документальної позапланової перевірки № 15/1701/НОМЕР_1 від 15.12.2011 (далі -Акт перевірки), як на доказ відсутності у нього як бази, так і об'єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки вказаний акт стосується звітного періоду з травня 2007 року до жовтня 2011 року включно. Також, оскільки вказаний акт оскаржено в судовому порядку, його висновки не були внесені до електронних баз. Судове рішення, яким дії Податкового органу щодо проведення перевірки, результати якої оформлено Актом перевірки, визнано протиправними, набрало законної сили.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 26.09.2012 представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що Актом перевірки всі правочини, укладені між відповідачем та його контрагентами, визнані нікчемними, зменшено до «0»податковий кредит та податкові зобов'язання.

У судове засідання 16.10.2012 після оголошеної перерви відповідач або його представник, повідомлені про час, дату та місце судового засідання, не прибули в судове засідання, проте надісланим клопотанням представник відповідача просив перенести розгляд справи у зв'язку із розглядом його заяви щодо незаконного порушення кримінальної справи. В той же час, жодних доказів щодо поважності причин своєї неявки та неявки відповідача суду не надав.

Враховуючи, що відповідач не надав належних доказів поважності неприбуття в судове засідання, суд дійшов висновку про можливість застосування положень ч. 4 ст. 128 КАС України та розгляду даної справи на підставі наявних у ній доказів.

З наявних в матеріалах справи письмових заперечень проти позову вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки позивач дійшов висновку про відсутність у Підприємця об'єкту оподаткування з ПДВ з 18.05.2007 по 01.12.2011. Крім того, відповідач вважає неправомірним посилання Податкового органу на наявність податкових вимог від 04.12.2008 №1/163 та від 05.02.2009 №2/23, оскільки вказані податкові вимоги повинні бути відкликані згідно з ст. 60 Податкового кодексу України, на тій підставі, що вказаним Актом перевірки знято всі нарахування, а відповідно за відсутності нарахувань не може виникати і борг. Таким чином, перш ніж звертатися до суду з даним позовом, позивач зобов'язаний спершу надіслати відповідачу податкову вимогу згідно з положеннями чинного податкового законодавства. Також, у своїх доводах Підприємець звертає увагу, що сума, зазначена у податковій вимозі від 05.02.2009 №2/23 не відповідає розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, беручи до уваги письмові заперечення проти позову, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Податковий орган звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення з Підприємця податкового боргу в сумі 2 453 372,00 грн., який відповідачем було визначено самостійно шляхом подачі податкових декларацій з податку на додану вартість, зокрема, декларації за листопад 2011 року на суму 1 238 446,00 грн., за грудень 2011 року на суму 44 077,00 грн., за лютий 2012 року на суму 86 058,00 грн., за березень 2012 року на суму 87 102,00 грн., за квітень 2012 року на суму 138 232,00 грн., за травень 2012 року на суму 26 000,00 грн., за червень 2012 року на суму 342 387,00 грн., за липень 2012 року на суму 491 070,00 грн. Вказані документи податкової звітності наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на подані відповідачем уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2011 року (поданий у лютому 2012 року), від'ємне значення ряд. 25 - 19 635,00 грн., за грудень 2011 року (поданий у лютому 2012 року), від'ємне значення ряд. 25 - 3 135,00 грн., за лютий 2012 року (поданий у квітні 2012 року), від'ємне значення ряд. 25 - 2 644,00 грн., за березень 2012 року (поданий у червні 2012 року), від'ємне значення ряд. 25 - 189,00 грн., за квітень 2012 року (поданий у червні 2012 року), від'ємне значення ряд. 25 - 1 062,00 грн., за травень 2012 року (поданий у липні 2012 року), від'ємне значення ряд. 25 - 1 183,00 грн., позивач зазначає, що самостійно визначена відповідачем сума податкових зобов'язань з ПДВ становить 2 425 524,00 грн.

Судом встановлено, що розміри податкових зобов'язань, визначені в податкових деклараціях, відповідачем не заперечуються.

Також, з наявних в матеріалах справи копій корінців податкових вимог вбачається, що відповідно до положень п.п. 6.2.1. п6.2 ст.6 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон України № 2181-ІІІ) позивачем вручено Підприємцю податкову вимогу № 1/163 від 04.12.2008 на суму 2 599,43 грн. та другу податкову вимогу №2/23 від 05.02.2009 на суму 7 300,00 грн.

Податковий орган стверджує, що відповідач належним чином не відреагував на другу вимогу, зазначений у ній податковий борг не сплатив, що не заперечується відповідачем.

Також, судом встановлено, що за результатами перевірки діяльності Підприємця за період з 18.05.2007 по 01.12.2011 Податковим органом складено Акт перевірки, в якому позивач дійшов висновку про відсутність бази оподаткування та об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за період з квітня 2008 року по жовтень 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 у справі №2а-398/12/1070 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012, якою визнано протиправним наказ від 14.12.2011 №263 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1.»та визнано протиправними дії Податкового органу щодо проведення перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки. Таким чином, зазначені в Акті перевірки відомості не можуть бути використані під час прийняття рішень, оскільки отримані незаконним шляхом.

Крім того, з наданого на вимогу суду позивачем витягу зворотного боку облікової картки платника податку - Підприємця вбачається, що станом на 15.10.2012 за відповідачем рахується недоїмка у розмірі 4 420 199,62 грн., станом на 01.01.2009 рахувалась недоїмка у сумі 5 209,43 грн., а станом на 01.01.2010 -81 767,19 грн.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, позовні вимоги у даній справ стосуються лише суми 2 425 524,00 грн., а не 4 420 199,62 грн., оскільки сума розрахована з самостійно поданих відповідачем декларацій, в той час, як інша частина суми нарахована згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, тощо. Крім того, набрало законної сили рішення суду у справі №2а-398/12/1070, яким, фактично, визнано неправомірними висновки Акту перевірки та зняті на його підставі зобов'язання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення процесуального законодавства, суд не бере до уваги посилання відповідача на висновки, викладені в Акті перевірки, оскільки вони стосуються іншого податкового періоду, ніж позовні вимоги, не відображені в електронних базах, і, крім того, дії щодо їх складання визнано неправомірними в судовому порядку.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що перша та друга податкові вимоги повинні бути відкликані, не можуть вважатися дійсними, а Податковий орган зобов'язаний перш ніж стягувати податковий борг вручити податкову вимогу відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, оскільки Актом перевірки знято всі нарахування з ПДВ, оскільки Акт перевірки складено лише 15.12.2011. Отже, вказані податкові вимоги прийнято не на підставі Акту перевірки і вони є дійсними.

Відповідно до абзацу 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Статтею 5 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межи його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Оскільки відповідач не оскаржував прийняті Податковим органом першу податкову вимогу № 1/163 від 04.12.2008 на суму 2 599,43 грн. та другу податкову вимогу №2/23 від 05.02.2009 на суму 7 300,00 грн., податковий борг є узгодженим і підлягає сплаті.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, на підставі викладеної норми Податкового кодексу України суд не бере до уваги посилання відповідача на відмінність визначеної у другій податковій вимозі суми зобов'язання від розміру позовних вимог.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Оскільки, відповідачем самостійно подано податкові декларації з податку на додану вартість, то зазначені в них суми податкових зобов'язань відповідно до викладених норм податкового законодавства вважаються узгодженими.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість суду не надано.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 41.5 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають в його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму податкового боргу перед державним бюджетом у розмірі 2 425 524,00 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України в особі Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби податковий борг у розмірі 2 425 524 (два мільйони чотириста двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 2 425 524 (два мільйони чотириста двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. на р/р № 31113029700522, одержувач УДК у Рокитнянському районі Київської області, МФО 821018, код одержувача 23569932, код платежу 14010100.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 жовтня 2012 р.