Ухвала суду № 26491430, 09.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-833/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року позовні вимоги Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, задоволено частково, стягнуто з КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 50237,31 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що заборгованість відповідача по податку на додану вартість не погашена, оскільки платежі, що вносилися відповідачем щомісячно зараховані в рахунок податкового боргу минулих періодів, враховуючи, що погашення податкового боргу відбувається у порядку календарної черговості його виникнення.

Крім того, до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», в якій останнє просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з боку позивача відбулося грубе порушення процедури стягнення заборгованості, а також тим, що позивач пропустив строки звернення на стягнення санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем до Тетіївської МДПІ Київської області були подані декларації з податку на додану вартість за лютий-серпень та листопад 2009 року, відповідно до яких загальний розмір податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, становить 54165,00 грн.

Крім того, у березні-листопаді 2009 року посадовими особами Тетіївської МДПІ Київської області проведені невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за результатами яких позивачем складено акти від 23 березня 2009 року №102/153/24879282, 09 квітня 2009 року №114/24879282/153, 15 травня 2009 року №133/153/24879282, 10 червня 2009 року №155/152/24879282, 13 липня 2009 року №199/153/24879282, 18 серпня 2009 року №274/153/24879282, 18 вересня 2009 року №300/153/24879282, 07 жовтня 2009 року №314/153/24879282, 02 листопада 2009 року №350/153/24879282, 30 листопада 2009 року №381/153/24879282 про результати невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, та встановлено порушення відповідачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»через несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі вищенаведених актів перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року №0000141503/0, 16 квітня 2009 року №0000181503/0, 22 травня 2009 року №0000201503/0, 16 червня 2009 року №0000211503/0, 17 липня 2009 року №0000281503/0, 01 вересня 2009 року №0000391503/0, 01 жовтня 2009 року №0000471503/0, 21 жовтня 2009 року №0000481503/0, 06 листопада 2009 року №0000661503/0, 07 грудня 2009 року №0000681503/0 про застосування до відповідача штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які направлені відповідачу та вручені за допомогою рекомендованої кореспонденції та безпосередньо посадовим особам відповідача під розпис, а також після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу з податку на додану вартість нараховано пеню у розмірі 22533,80 грн.

23 жовтня 2001 року відповідачу виставлено першу податкову вимогу №1/169 на суму 409,65 грн. та 04 грудня 2001 року другу податкову вимогу №2/223 на суму 49811,85 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість за лютий-серпень та листопад 2009 року в сумі 51916,46 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав:

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації, що для подачі декларації з податку на додану вартість за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, становить 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачена узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий-серпень та листопад 2009 року у розмірі 51916,46 грн. у строк визначений пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що підтверджується платіжними дорученнями №115 від 25 березня 2009 року на суму 6484,00 грн., №172 від 28 квітня 2009 року на суму 4154,00 грн., №197 від 21 травня 2009 року на суму 11135,00 грн., №256 від 25 червня 2009 року на суму 16438,00 грн., №296 від 16 липня 2009 року на суму 2448,00 грн., №344 від 20 серпня 2009 року на суму 1606,00 грн., №393 від 22 вересня 2009 року на суму 3633,00 грн., №547 від 18 грудня 2009 року на суму 8267,00 грн., однак, податковим органом всі сплачені кошти зараховано в рахунок податкового боргу минулих податкових періодів у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 вищенаведеного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, а тому суми податкових зобов'язань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Таким чином, з урахуванням положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»станом на час сплати відповідачем податкових зобов'язань право визначення призначення платежу у відповідності до чинного законодавства належало виключно платнику податків. Вищенаведеним Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, однак, серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а тому дії позивача щодо спрямування на погашення податкового боргу сум, сплачених відповідачем платіжними дорученнями в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період, не ґрунтуються на нормах законодавства, що було чинним на час вчинення зазначених дій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість за лютий-серпень та листопад 2009 року в сумі 51916,46 грн., оскільки відповідачем самостійно перераховано суми податку на додану вартість за визначений період у строк, передбачений пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, податковим органом при проведенні перевірок було встановлено несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень, грудень 2005 року та квітень-липень 2006 року.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) передбачено, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи, що позивачем при проведенні перевірок було виявлено сплату відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55407,02 грн. із затримкою більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, позивачем правомірно застосовано штраф в розмірі 27703,51 грн. у відповідності до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року №0000141503/0, 16 квітня 2009 року №0000181503/0, 22 травня 2009 року №0000201503/0, 16 червня 2009 року №0000211503/0, 17 липня 2009 року №0000281503/0, 01 вересня 2009 року №0000391503/0, 01 жовтня 2009 року №0000471503/0, 21 жовтня 2009 року №0000481503/0, 06 листопада 2009 року №0000661503/0, 07 грудня 2009 року №0000681503/0 не оскаржувались, а тому в силу пп.5.2.4 п.5.2, пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»сума застосованих штрафних санкцій є податковим боргом.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно у відповідності до пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання відповідачу на суму податкового боргу з податку на додану вартість нараховано пеню у розмірі 22533,80 грн.

За таких обставин, враховуючи, що згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, що кореспонується з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що у відповідача виник податковий борг в розмірі 50237,31 грн., який підлягає стягненню з останнього.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції зазначений податковий борг в сумі 50237,31 грн., стягнутий на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року, сплачений відповідачем 26 липня 2012 року, однак, дана сплата не є підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі, оскільки не передбачена ст.157 КАС України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційні скарги комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.