Ухвала суду № 26482232, 24.09.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 226/1875/2012 Провадження № 22-ц/0290/2837/2012Головуючий в суді першої інстанції:Рибчинський В.П.Категорія: 20 Доповідач: Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Сопруна В. В.,

суддів: Медяного В. М., Шемети Т.М.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали цивільної справи за позовом представника Вінницької обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі»- Бондаренка Андрія Володимировича до ТОВ «Сахара», ТОВ «Уніфінгруп», ТОВ «Дукат-М»про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -

за апеляційною скаргою представника Вінницької обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі»- Бондаренка Андрія Володимировича на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 серпня 2012 року, -

встановила:

В липні 2012 року представник Вінницької обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі»- Бондаренко Андрій Володимирович звернувся з заявою про забезпечення позову, посилаючи на те, що відповідачі неодноразово намагалися демонтувати на металобрухт виробничо-технологічний майновий комплекс по виготовленню цукру, тому існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 серпня 2012 року у задоволенні заяви про забезпечення позову представника Вінницької обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі»- Бондаренка Андрія Володимировича - відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Бондаренко Андрій Володимирович подав до апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу районного суду скасувати та винести нову ухвалу, якою його заяву про забезпечення позову задоволити. А також винести окрему ухвалу щодо грубого порушення судом першої інстанції строків розгляду заяви про забезпечення позову.

Зазначив, що ухвалу суду вважає незаконною, оскільки вона винесена з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив із того, що нерухоме майно, на яке заявник просить накласти арешт не належить на праві власності відповідачам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Тобто з вищевказаної статті вбачається, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При постановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Саме тому доводи Бондаренка Андрія Володимировича про те, що інформаційні довідки КП «Тульчинське МБТІ»є неналежними та недопустимими доказами, підлягають спростуванню.

Доводи про те, що районним судом було порушено строки розгляду заяви про забезпечення позову, спростовуються наступним.

Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Суди апеляційної інстанції при розгляді цивільних справ мають перевіряти дотримання судами процесуального законодавства щодо забезпечення позову та у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 ЦПК, відповідно до ст. 320 зазначеного Кодексу реагувати на допущені судами помилки шляхом постановлення окремих ухвал.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до довідки (а.с.8) суддя Рибчинський В.П. перебував у відпустці з 14.06.2012року по 31.07.2012 року, заяву про забезпечення позову Тульчинським районним судом Вінницької області було отримано 02 липня 2012 року (а.с.9-12), 02.08.2012 року був направлений запит начальнику КП «Тульчинське МБТІ»(а.с.23), а 20.08.2012 року було отримано відповідь і в це й же день винесено ухвалу про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та в установлені законом строки, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та постановлення окремої ухвали немає.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Вінницької обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі»- Бондаренка Андрія Володимировича - відхилити.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підпис Медяний В.М.

підпис Шемета Т.М.

З оригіналом вірно: