Ухвала суду № 26481066, 05.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/1835/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"05" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" травня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємства " Харчові технології " до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач -приватне підприємство «Харчові технології» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 8 квітня 2011 року № 0001282342 та № 0001292342, від 11 квітня 2011 року № 0000551742.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0001282342 від 8 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49985 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 39988 грн. та за штрафними санкціями в сумі 9997 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Харчові технології" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2011 року № 0001282342 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14095 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 11276 грн., та за штрафними санкціями в сумі 2819 грн.; від 8 квітня 2011 року № 0001292342 та від 11 квітня 2011 року № 0000551742.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м.Рівне подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Харчові технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складений акт від 15 березня 2011 року № 345/23-100/30946721 (т. І а.с.12-53).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001282342 від 8 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 64080 грн., в тому числі: за основним платежем -51264 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -12816 грн.;

- № 0001292342 від 8 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 8045 грн., в тому числі за основним платежем -6436 грн., за штрафними санкціями -1609 грн.;

- № 0000551742 від 11 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8873,60 грн., в тому числі за основним платежем -7098,88 грн., за штрафними санкціями -1774,72 грн.

Орган податкової служби у висновках акта перевірки, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282342 від 8 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток, вказав про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати на суму 205055,70 грн. Такий висновок ґрунтується на твердженні ДПІ у м. Рівне про неправомірне включення до складу валових витрат в сумі 45104,01 грн. на оплату орендної плати, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин для автомобіля HYUNDAI Н1 відповідно до договору оренди від 01.09.2005 року та витрат в сумі 159952 грн. на оплату транспортних послуг приватному підприємцю ОСОБА_4

Однак, суд прийшов до висновку про обгрунтованість твердження ДПІ у м. Рівне щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат в сумі 45104,01 грн. на оплату орендної плати, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин для автомобіля HYUNDAI Н1, та неправомірність висновку органу податкової служби в частині завищення позивачем валових витрат на суму витрат, здійснених на оплату транспортних послуг фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в розмірі 159952 грн.

Cудом встановлено, що між Приватним підприємством «Харчові технології» та фізичною особою ОСОБА_4 укладений Договір оренди вантажного автомобіля від 1 вересня 2005 року, відповідно до якого Орендодавець -ОСОБА_4 надає, а Орендар -ПП «Харчові технології» приймає у тимчасове володіння автомобіль марки HYUNDAI Н1, державний номер НОМЕР_4. Вартість орендної плати за домовленістю сторін встановлюється у розмірі 100 грн. Згідно з змінами до договору, орендна плата складає 300 грн. Строк дії договору -до 31.12.2006 року.

Згідно п.7.2 договору якщо жодна з сторін договору за 30 днів до його закінчення письмово не повідомила про бажання його розірвати, то договір вважається автоматично продовженими ще на один рік. (т. І а.с.58-59). Пунктами 4.4.-4.5 договору оренди від 01.09.2005 року передбачено, що ПП «Харчові технології» здійснює ремонт і технічне обслуговування автомобіля (у тому числі заміну шин і акумулятора) з придбанням для цієї мети запчастин і деталей та проводить заправлення автомобіля паливно-мастильними матеріалами і сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища.

1 вересня 2005 року відповідно до акту приймання-передачі автомобіль HYUNDAI Н1 був переданий в оренду ПП «Харчові технології» (т. І а.с.63).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі даного договору протягом періоду, що перевірявся органом державної податкової інспекції, Приватним підприємством «Харчові технології» віднесено до складу валових витрат в розмірі 45104,01 грн. відповідних податкових періодів:

-витрати по оренді автомобіля HYUNDAI Н1, зокрема за 1 квартал 2010 року -в сумі 900 грн., за ІІ квартал 2010 року -в сумі 900 грн., за ІІІ квартал 2010 року -в сумі 900 грн., за ІV квартал 2010 року -900 грн., в загальній сумі 3600 грн. без ПДВ;

-витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів в загальній сумі 24543,90 грн., в тому числі за І квартал 2010 року -5436,87 грн., за ІІ квартал 2010 року -7300,18 грн., за ІІІ квартал 2010 року -5964,83 грн., за IV квартал 2010 року -5842,02 грн.;

-витрати на придбання запасних частин, матеріалів та наданих послуг (робіт) по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1 в сумі 16960,11 грн., зокрема за 1 квартал 2010 року -в сумі 937,74 грн., за ІІ квартал 2010 року -в сумі 7027,81 грн., за ІІІ квартал 2010 року -в сумі 150,00 грн., за ІV квартал 2010 року -8844,56 грн.

Дані обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копіями декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за 3 квартал 2010 року, за 2010 рік; копіями накладних, актів виконаних робіт, чеків на відпуск ПММ (т. І а.с.168-229).

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 08.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 08.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Параграфом 5 глави 58 Цивільного кодексу України регламентуються особливості укладення договору найму (оренди) транспортного засобу. Зокрема, статтею 799 передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За наведених обставин, договір оренди вантажного автомобіля, укладений 1 вересня 2005 року ПП «Харчові технології»з ОСОБА_4, в силу закону є нікчемним. А отже, правових підстав для включення до складу валових витрат в розмірі 45104,01 грн., здійснених позивачем на підставі даного договору оренди вантажного автомобіля, зокрема витрат по сплаті орендної плати, по купівлі паливно-мастильних матеріалів, запчастин, послуг по обслуговуванню автомобіля, у Приватного підприємства «Харчові технології»не було.

На момент проведення планової виїзної перевірки ПП «Харчові технології», а саме в період з 04.03.2011 року по 18.03.2011 року, позивачем Додаткова угода до договору та рішення суду ДПІ у м. Рівне для перевірки надані не були.

Тому, у позивача не було законних підстав для формування валових витрат виробництва в сумі 45104,01 грн. на підставі витрат, здійснених підприємством відповідно до Договору оренди вантажного автомобіля від 01.09.2005 року.

Щодо висновку органу податкової служби про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат на надані суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 транспортних послуг в сумі 159952 грн.

Відповідно до Договору перевезення вантажів, укладеного 24 вересня 2008 року Приватним підприємством «Харчові технології»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , Замовник -підприємство доручає, а Перевізник -підприємець бере на себе зобов'язання по забезпеченню своєчасного перевезення вантажів Замовника до пункту призначення і передачі їх вантажоотримувачу згідно замовлення. Договір діє до 31.12.2008 року, автоматично продовжується на кожен наступний рік, якщо сторони протягом 20 днів до закінчення терміну дії договору письмово не повідомили про намір його розірвати (т. І а.с.230-232).

ОСОБА_4 26.06.2008 року відповідно до встановлених норм законодавства зареєстрований фізичною особою-підприємцем, має ліцензію серії НОМЕР_5 головної державної інспекції на автомобільному транспорті на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (строк дії з 20.08.2008 року по 19.08.2013 року), перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку (т. ІІ а.с.100-120).

Факт отримання Приватним підприємством «Харчові технології»транспортних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, які були включені до складу валових витрат, підтверджується дослідженими судом доказами: актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, виписками банку з розрахункового рахунку позивача про оплату транспортних послуг ФОП ОСОБА_4 (т. І а.с.234-250, т. ІІ а.с.1-69, 125-240, т. ІІІ а.с.1-148).

Тому, ПП «Харчові технології »формувало валові витрати виробництва та обігу на підставі витрат на транспортні послуги, надані підприємцем, в сумі 159952 грн. у відповідності до вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 08.12.1994 року, а саме:

За наведених обставин, ДПІ у м. Рівне безпідставно виключила зі складу валових витрат позивача витрати в сумі 159952 грн. та як наслідок неправомірно визначила грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в податковому повідомленні-рішенні № 0001282342 від 8 квітня 2011 року в сумі 39988 грн. основного платежу та 9997 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Тому, дане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним та скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49985 грн.

Щодо висновків органу податкової служби про порушення ПП «Харчові технології»пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97-ВР від 03.04.1997 року, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 6436 грн.

Завищення податкового кредиту в загальній сумі 6436 грн. відбулося внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях, пов'язаних з орендною вантажного автомобіля HYUNDAI Н1 по Договору оренди від 01.09.2005 року, зокрема по здійсненню витрат по оренді автомобіля, по придбанню паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, матеріалів та послуг (робіт) по обслуговуванню даного вантажного автомобіля. Однак, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, правових підстав для формування податкового кредиту з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) по Договору оренди вантажного автомобіля від 01.09.2005 року (з Додатковою угодою від 01.07.2008 року), який в силу закону є нікчемним, у Приватного підприємства «Харчові технології» не було.

Тому, ДПІ у м. Рівне правомірно виключила зі складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 6436 грн. і визначила грошове зобов'язання ПП «Харчові технології» по ПДВ в податковому повідомленні-рішенні № 0001292342 від 8 квітня 2011 року в загальній сумі 8045 грн., в тому числі за основним платежем -6436 грн., за штрафними санкціями -1609 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000551742 від 11 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8873,60 грн., в тому числі за основним платежем -7098,88 грн., за штрафними санкціями -1774,72 грн., то судом встановлено наступне.

Висновки ДПІ у м. Рівне про порушення ПП «Харчові технології»п.1.2, п.1.6, п.1.15 ст. 1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп..4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст.7, пп..8.1.1, пп..8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп. «а»пп. 20.2 ст.20, пп. «а»пп..20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року ґрунтуються на твердженні органу податкової служби про надання податковим агентом -ПП «Харчові технології»додаткових благ фізичним особам-працівникам -ОСОБА_7 та ОСОБА_4 внаслідок здійснення витрат, пов'язаних з придбанням дизельного палива, запчастин, матеріалів та послуг по обслуговуванню автомобіля HYUNDAI Н1 по Договору оренди від 01.09.2005 року.

Відповідно до пп.«е»пп.4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу резидента включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктами 8.1.1та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 889-ІV встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. 17.2. ст. 17 Закону № 889-ІV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Підпунктом 20.3.2. пункту 20.3 статті 20 Закону № 889-ІV регламентовано, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що оплачуючи фізичним особам ОСОБА_4 та ОСОБА_7 витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, матеріалів та послуг (робіт) по обслуговуванню вантажного автомобіля відповідно до Договору оренди вантажного автомобіля від 01.09.2005 року (з Додатковою угодою від 01.07.2008 року), який є нікчемним, ПП «Харчові технології» фактично надавало своїм працівникам додаткові блага, які не включило в оподатковуваний дохід платника податку та не утримало податок від суми такого доходу в загальному розмірі 7098,88 грн.

Тому, податкове повідомлення-рішення № 0000551742 від 11 квітня 2011 року про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8873,60 грн., в тому числі за основним платежем -7098,88 грн., за штрафними санкціями -1774,72 грн. прийняте Державною податковою інспекцією у м. Рівне у відповідності до вимог законодавства та фактичних обставин справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.198,200,205,206,212,254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: Г.І. Майор А.Ю.Бучик

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство " Харчові технології " вул.Соборна 277,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023