Ухвала суду № 26480788, 24.11.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 0670/4106/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Капустинського М.М.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" вересня 2011 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011р. №0000192301 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом , в якому зазначив , що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки достовірності виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість за листопад 2010 р. та нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 р., відповідачем був складений акт від 23.03.2011 р. №376/23-01/01374567, в якому було зафіксовані порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п.7.4,п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем було завищено суму податку на додану вартість заявлену до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку за грудень 2010 р. в розмірі 80736,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 06.04.2011 р. №0000192301 про зменшення позивачу суми бюджетног відшкодування з податку на додану вартість на суму 80736,00 грн. З висновками податкового органу позивач не погоджується й просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 06.04.2011 р. №0000192301.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у справі проведено позапланову виїзну документальну перевірку достовірної виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість за листопад 2010 р. нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 р..

За результатами відповідачем складено акт від 23.03.2011 р. №376/23- 01/01374567, в якому зазначені порушення

- позивач, всупереч приписам п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на

додану вартість», включив до складу податкового кредиту за податковими накладними, що

були отримані ним за операціями з придбання матеріально-технічних ресурсів від: ТОВ «РМА- Груп» в листопаді 2010 р. на суму податку в розмірі 1767 грн. та в грудні 2010 р. на суму податку 5393 грн.; від ТОВ «Белазукрремсервіс» в грудні 2010 р. на суму податку в розмірі 500грн.; від ТОВ «Укрпромтехснаб» в грудні 2010 р. на суму податку в розмірі 73076 грн; операції були здійснені позивачем за відсутності у нього подорожніх листів,товарно-транспортних накладних та інших документів, передбачених законодавством України

на поставку товарів, та за відсутності у постачальників товарів (ТОВ «РМА-Груп», ТОВ

«Белазукрремсервіс» та ТОВ «Укрпромтехснаб») необхідних умов для цього: управлінського

або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень,

транспортних засобів.

Встановлено , що 01.11.2010 р. було укладено з ТОВ «РМА-Груп» договір №10 з поставки матеріально-технічних ресурсів. Відповідно до умов цього договору обов'язок з доставки таких товарних ресурсів на адресу позивача було покладено на постачальника - ТОВ «РМА-Груп». Однак умовами цього договору сторонами не було визначено моменту переходу права власності на поставлені позивачу товари.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що при здійсненні зазначених господарських операцій позивач не міг бути учасником транспортного процесу, оскільки не здійснював перевезення таких товарів, як власним так і орендованим вантажним транспортом, не був замовником таких послуг як у ТОВ «РМА-Груп», так і в будь-якого іншого перевізника, не сплачував будь-кому вартість таких транспортних послуг.

Таким чином , висновок відповідача про те, що зазначені господарські операції мають бути підтверджені позивачем товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля є неправомірним.

Відповідно до умов договору прийомка товару позивачем від ТОВ «РМА-Груп »здійснювалась безпосередньо в момент передачі йому товарів постачальником зі складанням відповідних видаткових накладних. Складання будь-яких товарно-транспортних накладних умовами цього договору не було передбачено.

Відповідно до положень п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що був затверджений постановою КМ України від 25.02.2009 р. N207, для юридичної особи, що

здійснює вантажні і перевезення для , власних потреб, документом, що підтверджує права

власності на вантаж, є накладна. Наявність таких накладних у позивача підтверджується матеріалами перевірки.

На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «РМА-Груп», позивачем було

правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 7160,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач правомірно, на підставах приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відніс суми податку на додану вартість, що були зазначені в одержаних від постачальника податкових накладних, до складу податкового кредиту, і не приймає до уваги доводи апелянта що ТОВ " РМА Груп " на момент перевірки не знаходилася за своїм реєстрованим місцем , а тому позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку , що є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Як встановлено судом першої інстанції позивач уклав з ТОВ. «Белазукрремсервіс» договір поставки №171210 від 17.12.2010 р. за яким відповідно до видаткової накладної від 28.12.2010 р. №272 придбав для господарських потреб «скло вітрового вікна»для автомобіля марки БелАЗ варістю 3000 грн., в т.ч. податок на додану вартість 500 грн., Одночасно постачальник надав позивачу податкову накладну на придбаний товар за №288. В договорі сторонами не було зазначено, що з метою перевезення товару має використовуватись вантажний автомобільний чи будь-який інший вид транспорту та не було визначено момент переходу права власності на поставлений позивачу товар. Проте, в якості доказів позивач подав в судове засідання оригінали договору поставки №171210. видаткову та податкову накладну, документи складського обліку та банківський документ на сплату вартості товару, а їх копії були долучені до матеріалів судової справи.

Позивач зазначив , що в зв'язку з малими габаритами товару, потреби у використанні вантажного автомобіля для його перевезення не було, доставка товару позивачем здійснювалась власним легковим автомобілем. Зазначені документи також підтверджують, що придбаний позивачем товар був використаний для потреб його господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач правомірно, на підставах приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відніс суму податку на] додану вартість, що була зазначена в одержаній від ТОВ «Белазукрремсервіс» податковій накладній, до складу податкового кредиту, а доводи апелянта про те, що на момент перевірки товариство не знаходилось за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, то позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту суми податку, є помилковим та спростовуються матеріалами справи

Встановлено , що 01.10.2010 р. позивачем було укладено з ТОВ «Укрпромтехснаб» договір №1-96 поставки продукції виробничо-технічного призначення. В подальшому перевезення придбаної позивачем продукції здійснювалось за замовленням постачальника автоперевізником - ПП ОСОБА_4

На протязі грудня 2010 р. позивач, відповідно до цього договору, придбав у ТОВ «Укрпромтехснаб»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 438456 грн., в тому числі: по видатковій накладній №1214-23 від 14.12.2010 р. на загальну суму 123624 грн., в т.ч. ПДВ -20604 грн.; по видатковій накладній №1217-23 від 17.12.2010 р. на загальну суму 133344 грн., в т.ч. ПДВ - 22224 грн.; по видатковій накладній №1223-23 від 23.12.2010 р. на загальну суму 181488 грн., в т.ч. ПДВ - 30248 грн.

Факт перевезення вантажів було засвідчено позивачем в судовому засіданні шляхом надання для огляду оригіналів відповідних товарно-транспортних накладних .

Таким чином, позивач правомірно оприбуткував одержані товарно-матеріальних цінності на підставі належним чином складених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

На момент видачі податкових накладних (грудень 2010 р.) ТОВ «Укрпромтехснаб» перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість та мало право на видачу позивачу податкових накладних за здійсненими між сторонами господарськими операціями.

Отже ,колегія суддів вважає , що позивач правомірно, на підставах приписів п.п 7.4.1 п. 7.4 сі. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відніс суми податку на додану вартість, що були зазначені в одержаних від ТОВ «Укрпромтехснаб» податкових накладних в загальній сумі 73076 грн., до складу податкового кредиту.

За таких обставин доводи наведені в апеляційній скарзі , спростовуються матеріалами справи , а висновок суду першої інстанції є таким , що грунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку , що судом першої інстанції належним чином з"ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права , які могли призвести до зміни чи скасування постанови суду не встановлено.

Керуючись ст.ст.195,197,198, 200,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" вересня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: М.М. Капустинський С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Коростенський щебзавод" вул.Каштанова,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

3- відповідачу Коростенське об'єднана державної податкової інспекції вул.Коротуна 3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500