Постанова № 26478332, 09.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2334/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Піраміда -Агро»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 18.06.2012 року №0002912301, №0002922301,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 18.06.2012 року №0002912301, №0002922301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 14 травня 2012 року по 01 червня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Піраміда - Агро»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року; за наслідками перевірки складений акт від 08.06.2012 року №77/22-11/34924277.

Актом перевірки встановлено:

- заниження податку на прибуток всього на суму 145191,00 грн., в тому числі завищено за II квартал 2011 року на 6537,00 грн., занижено за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 53529,00 грн., занижено за ІІ-ІV квартали 2011 року на 145191,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування чаї квартал 2012 року на 1262,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість всього на суму 92914,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 219,00 грн., за серпень 2011 року на суму 27462,00 грн., за вересень 2011 року на суму 25388,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 9512,00 грн., за листопад 2011 року на суму 20560,00 грн., за грудень 2011 року на суму 9773,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на прибуток та податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «УА Реалті», ТОВ «Компанія «Веліон», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Мевік 2011», ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи».

18 червня 2012 року ДПІ у м. Черкасах винесені податкові повідомлення -рішення:

- №0002912301, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 145191,00 грн.;

- №0002922301, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 116089,00 грн., у тому числі за основним платежем 92914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23175,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «УА Реалті», ТОВ «Компанія «Веліон», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Мевік 2011», ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь -які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платників податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, розглядаючи реальність господарської операції позивача з ТОВ «УА-Реалті», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року позивач отримав від ТОВ «УА Реалті»рекламну продукцію на загальну суму 252760,00 грн., в тому числі ПДВ 42126,67 грн.

На думку органу державної податкової служби, зазначені господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки позивачем до перевірки не надані документи, що підтверджують транспортування продукції та подальше використання рекламної продукції (розповсюдження), в тому числі не доведено зв'язок операції з господарською діяльністю товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «УА Реалті»(Виконавець) укладений договір №11/137, відповідно до якого останній зобов'язується особистими діями здійснити надання послуг по виготовленню рекламної продукції, а саме: кепки в кількості 600 штук, футболок в кількості 600 штук, ручки в кількості 800 штук, запальнички в кількості 600 штук, кульки (великі пакети) в кількості 800 штук, блокноти в кількості 600 штук з фірмовим логотипом ПП «Піраміда -Агро»(п. 1.1, 2.1 Договору). Відповідно до п. 3.1 договору замовник зобов'язаний надавати виконавцю необхідні фірмові бланки та логотип ПП «Піраміда - Агро»для виконання останнім своїх зобов'язань за цим договором (т. 1 а.с. 59).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані видаткова накладна від 31 серпня 2011 року №163 (т. 1 а.с. 60), акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2011 року №163, відповідно до якого ТОВ «УА Реалті»виготовлено рекламну продукцію, а саме: кепки в кількості 600 штук, футболок в кількості 600 штук, ручки в кількості 800 штук, запальнички в кількості 600 штук, кульки (великі пакети) в кількості 800 штук, блокноти в кількості 600 штук (т.1 а.с. 61) та податкова накладна від 31.08.2011 року №3108016 на загальну суму 252760,00 грн., у тому числі ПДВ 42126,67 грн. (т. 1 а.с. 62).

Також, на підтвердження отримання рекламної продукції позивачем надані акти списання від 30 вересня 2011 року №ПА-0000114, №0000115, №0000116, №0000117, №0000118, №0000119 (т. 1 а.с. 63 -65). Підставою списання є розповсюдження в цілях реклами.

Як вбачається з пояснень позивача, останній рекламну продукцію забрав 31.08.2011 року самовивозом автомобілем Фольцвагеном транспортером Т5 (державний номер НОМЕР_1 водій ОСОБА_2.), про що свідчить подорожній лист від 31 серпня 2011 року №015016. 30.09.2011 року продукція була видана менеджерам товариства для розповсюдження поміж можливими клієнтами з метою залучення якомога більшої кількості покупців. За наслідками розповсюдження продукції менеджерами були складені акти списання ТМЦ. Станом на 01.04.2012 року залишок рекламної продукції складає 200 штук, у тому числі ручок з логотипом 100 штук, пакетів з логотипом 100 штук (т. 3 а.с. 43).

Колегія суддів вважає, що під час встановлення факту здійснення господарської операції обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що метою розповсюдження рекламної продукції було залучення якомога більшої покупців, але позивачем не зазначено якої самої продукції.

Тому колегія суддів погоджується з апелянтом, що позивачем не доведено зв'язок з господарською діяльністю товариства.

Також, позивачем не надані на виконання умов договору фірмові бланки та логотип ПП «Піраміда - Агро»для виконання ТОВ «УА Реалті»своїх зобов'язань за договором від 01 серпня 2011 року №11/137.

Крім того, колегія суддів вважає, що у ТОВ «УА Реалті»відсутні необхідні фізичні та технологічні можливості виконання зазначеної господарської операції по поставці рекламної продукції, оскільки згідно акту від 07.12.2011 року №1453/3-23-40-35839518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УА Реалті», у останнього відсутні основні засоби та кількість працюючих складає 1 особу. Серед основних видів діяльності відсутня будь-яка діяльність пов'язана з наданням рекламної продукції, так, основними видами діяльності є дослідження і розробки галузі природничих наук, адвокатська діяльність, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управління, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведений факт придбання рекламної продукції із метою їх використання в господарській діяльності, тому договір від 01 серпня 2011 року №11/137 укладений між позивачем та ТОВ «УА Реалті»не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Розглядаючи реальність господарської операції позивача з ТОВ «Компанія «Вілеон», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року позивач отримав від ТОВ «Компанія «Вілеон»бензин А-95 та дизельне паливо на загальну суму 25260,00 грн., у тому числі ПДВ 4210,00 грн.

На думку органу державної податкової служби, зазначені господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки позивачем до перевірки не надані документи, що підтверджують транспортування паливно -мастильних матеріалів, зберігання та не доведено зв'язок операції з господарською діяльністю товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Вілеон» (продавець) укладений договір купівлі -продажу №11/155, відповідно до якого, останній зобов'язується передати товар, а саме бензин А-95 у кількості 1500 л та дизельне паливо у кількості 1500 л. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця на умовах самовивозу.

На підтвердження виконання договору позивачем надані видаткова накладна від 05 грудня 2011 року №ВІ-299 (т. 1 а.с. 67) та податкова накладна на загальну суму 25260,00 грн., у тому числі ПДВ 4210,00 грн. (т. 1 а.с. 68).

Також, на підтвердження отримання паливно -мастильних матеріалів позивачем надані акти списання від 29 грудня 2011 року №ПА-0000097, №ПА-0000098, №ПА-0000099, №ПА-0000100, №ПА-0000103, №ПА-0000105, №ПА-0000106, №ПА-0000107, від 20 січня 2012 року №ПА-0000001, від 31 січня 2012 року №ПА-0000002, №ПА-0000003, №ПА-0000005, №ПА-0000006, №ПА-0000007, №ПА-0000036 (т. 1 а.с. 69 -83).

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496), затверджена Інструкція приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі -Інструкція №281).

Відповідно до п. 1 Інструкції 281, остання встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Як вбачається з акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.2012 року №917/22-9/37770914 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 11.07.2011 року по 31.03.2012 року, одним із видів діяльності останнього є оптова торгівля паливом, діяльність автомобільного вантажного транспорту, транспортне оброблення вантажів, організація перевезення вантажів.

Колегія суддів вважає, оскільки одним з видів діяльності контрагента позивача є оптова торгівля палива, що положення Інструкції №288 розповсюджуються на господарські відносини позивача з ТОВ «Компанія «Вілеон»та є обов'язковою.

Відповідно до п. 3 Інструкції №281, нафтопродукт -продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії.

Відповідно до пп. 5.4.1 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до п. 7.5.6 Інструкції №281, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно -транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції №281.

Отже, товарно -транспортні накладні є первинним документом, який належить складати під час здійснення даної господарської операції.

Проте, позивачем не надані товарно -транспортні накладні, які підтверджували б транспортування нафтопродуктів (паливно -мастильних матеріалів).

Також, колегія суддів вважає, що у позивача відсутні транспортні засоби для перевезення нафтопродуктів (паливно -мастильних матеріалів).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що нафтопродукти були розфасовані в 100 літрові бочки, яке в подальшому самовивозом було доставлено на склад позивача, на підтвердження чого позивач, також, надає подорожній лист, оскільки на думку колегії суддів зазначені дії неможливо технічно вчинити автомобілем Фольксваген Т5.

Крім того, колегія суддів вважає, що у ТОВ «Компанія «Вілеон»відсутні необхідні фізичні та технологічні можливості виконання зазначеної господарської операції, оскільки згідно акту від 19.04.2012 року №917/22-9/37770914 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 11.07.2011 року по 31.03.2012 року, останній не подає звітність про наявність основних фондів та кількість працюючих складає 1 особу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведений факт придбання паливно -мастильних матеріалів із метою їх використання в господарській діяльності, тому договір від 05 грудня 2011 року №11/155 укладений між позивачем та ТОВ «Компанія «Вілеон»не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Розглядаючи реальність господарської операції позивача з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Мевік 2011», ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки у період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року позивач отримав від ТОВ «Українській інвестиційний холдінг»транспортні послуги, послуги навантаження -розвантаження, послуги по пакуванню цілісності збереження в належному стані товару під час транспортування на загальну суму 321213,60 грн., у тому числі ПДВ 53535,60 грн.

На думку органу державної податкової служби, зазначені господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки позивачем до перевірки не наданий договір на перевезення, товарно -транспортні накладні та не доведено зв'язок операції з господарською діяльністю товариства.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовник) та ТОВ «Українській інвестиційний холдинг»(перевізник) укладений договір про надання транспортних послуг від 01.09.2011 року №11/146, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають під час транспортного обслуговування вантажу, переданого перевізнику замовником для транспортування в межах України (т. 1 а.с. 90).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані додатки до договору, видаткові накладні складені між позивачем та постачальниками товарів, які повинні перевозитися ТОВ «Українській інвестиційний холдинг», акти здачі -прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких ТОВ «Український інвестиційний холдинг»надав транспортні послуги, послуги навантаження -розвантаження, послуги по пакуванню цілісності збереження в належному стані товару під час транспортування, та ТОВ «Український інвестиційний холдинг»виписані податкові накладні, (т. 1 а.с. 90 -216). Також, позивачем на підтвердження отримання послуг надані товарно -транспортні накладні (т. 1 а.с. 186 -226).

Також, згідно акту перевірки у період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року позивач отримав від ТОВ «Мевік 2011»транспортні послуги, послуги навантаження -розвантаження, послуги по пакуванню цілісності збереження в належному стані товару під час транспортування на загальну суму 365431,99 грн., у тому числі ПДВ 60905,33 грн.

На думку органу державної податкової служби, зазначені господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки в товарно - транспортних накладних відсутня інформація про автомобіль, водія та відсутні інші обов'язкові реквізити, та не доведено зв'язок операції з господарською діяльністю товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Мевік 2011»був укладений договір про надання транспортних послуг від 01.11.2011 року №11/153 аналогічного змісту договору, що укладений між позивачем та ТОВ «Українській інвестиційний холдинг»(т. 1 а.с. 217).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані разові договори -заявки, видаткові накладні складені між позивачем та постачальниками/одержувачами одержувачами товарів, які повинні перевозитися ТОВ «Українській інвестиційний холдинг», акти здачі -прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких ТОВ «Український інвестиційний холдинг»надав транспортні послуги, послуги навантаження -розвантаження, послуги по пакуванню цілісності збереження в належному стані товару під час транспортування, товарно -транспортні накладні та ТОВ «Український інвестиційний холдинг»виписані податкові накладні, (т. 1 а.с. 218 -т. 2 а.с. 82).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Проте, як вбачається з наданих позивачем товрано -транспортних накладних, останнім не заповнені пункти, в яких наводиться інформація про автомобіль та водія, що унеможливлює встановити факт постачання товарів ТОВ «Український інвестиційний холдинг»та ТОВ «Мевік 2011».

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) товарно-транспортна документація -комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

На думку колегії суддів, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, у тому числі належним чином, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з наданих позивачем ТТН не вбачається підтвердження реальності виконання зобов'язань за названими вище договорами.

Крім того, колегія суддів вважає, що у ТОВ «Мевік 2011»відсутні необхідні фізичні та технологічні можливості виконання зазначеної господарської операції по наданню транспортних послуг, оскільки згідно акту від 17.05.2012 року №1344/22-9/37770982 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 29.07.2011 року по 30.04.2012 року, останній не подає звітність про наявність основних фондів та кількість працюючих складає 1 особу.

Також, як вбачається з акту перевірки, у період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року позивач отримав від ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи»транспортні послуги на загальну суму 2025,00 грн., в тому числі ПДВ 337,50 грн.

На думку органу державної податкової служби, зазначені господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки позивачем на наданий договір та товарно -транспортні накладні.

При цьому, зазначені документи позивачем не були надані під час розгляду судом першої та апеляційної інстанції, що унеможливлює також встановити реальність цих господарських операцій.

Отже, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством, тому, відповідно, позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит на підставі господарських операцій з ТОВ «УА Реалті», ТОВ «Компанія «Веліон», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Мевік 2011», ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи».

Як було вже зазначено, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

.Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень доведено, що правочини позивача з ТОВ «УА Реалті», ТОВ «Компанія «Веліон», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Мевік 2011», ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано встановив неправомірність податкових повідомлень -рішень від 18.06.2012 року №0002912301, №0002922301.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 15.10.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.