Ухвала суду № 26478034, 22.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" серпня 2012 р. Справа № 0670/9477/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" червня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Агролісбуд" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Приватне підприємство "Агролісбуд" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 15.09.2011 р. №0002862301 та №0002872301. На обґрунтування позову позивач зазначав, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними. Позивач також посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.4 пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій у період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року з контрагентами - ТОВ "Арм-Прим", ТОВ "Медіа сейл", ТОВ "Медітіріан", ТОВ "Трейд Інвест і К", ПП "Форсайп - Плюс". Позивач стверджує, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, про що свідчать надані для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, проведені розрахунки, факт настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, дані бухгалтерського обліку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року позов задоволено. Постановлено про скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Житомирі від 15.09.2011 року № 0002872301 та № 0002862301.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби вказується на незаконність судового рішення та наявність підстав для його скасування з прийняттям нового про відмову у позові. Зокрема, податковий орган зазначає, що при вирішення спору поза увагою суду залишились докази про нікчемність угод, укладених з контрагентами, з метою штучного формування податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді - доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що Приватне підприємство "Агролісбуд" знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у м.Житомирі, є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м.Житомиір з 10.08.2011 року по 23.08.2011 року була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Агролісбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року за результатом якої складено акт № 3918/23-1/34900738/0110 від 01.09.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2011 року :

-№0002872301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 272581 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 221716,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 50865,00 грн.;

- та №0002862301, яким Приватному підприємству "Агролісбуд" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 240843,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 195629,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45214,00 грн.,

Підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень слугувало відображені в акті № 3918/23-1/34900738/0110 від 01.09.2011 року посилання суб'єкта владних повноважень про порушення Приватним підприємством "Агролісбуд" вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.4 пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Арм-Прим", ТОВ "Медіа сейл", ТОВ "Медітіріан", ТОВ "Трейд Інвест і К", ПП "Форсайп-Плюс" за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість показників господарських операцій у період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, котрі не спричиняють реального настання правових наслідків та по яким неможливо довести дійсне використання придбаних робіт та послуг.

Мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, є відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення господарської діяльності у ТОВ "Арм-Прим", ТОВ "Медіа сейл", ТОВ "Медітіріан", ТОВ "Трейд Інвест і К", ПП "Форсайп-Плюс", а також відсутність в актах виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ "Арм-Прим" підтвердження фактичного надання послуг, їх зв'язок з підготовкою, організацією, продажем продукції, веденням виробництва та відсутність сертифікатів якості, ветеринарних довідок та складських квитанцій по взаємовідносинам з ПП "Форсайт-Плюс".

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період, що перевірявся податковим органом, вчинено операції по придбанню товарів та послуг у наступних підприємств: ТОВ "Арм-Прим", ТОВ "Медіа сейл", ТОВ "Медітіріан", ТОВ "Трейд Інвест і К", ПП "Форсайп-Плюс".

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агролісбуд" з ТОВ "Медітіріан", встановлено, що послуги з перевезення здійснювались на підставі договору перевезення вантажу №5491/7 від 26.08.2008 року (а.с.125 т.1), виконання якого підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, рахунками-фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та накладними, що додані до матеріалів справи (а.с. 126-156 т.1). Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому відповідно до ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агролісбуд" з ПП "Форсайт-Плюс" встановлено, що послуги з приймання та завантаження товарно-матеріальних цінностей надавались на підставі договорів підряду №06/04 від 01.04.2010 року, №01/08 від 02.08.2010 року, №08/01 від 05.01.2011 року та додатків до договорів (а.с.195-196 т.1, 202- 205 т.1, 157-160 т.1), виконання яких підтверджується актами виконаних робіт, накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними копії яких додані до матеріалів справи (а.с.157-196 т.1, 202-205 т.1). Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому на підставі ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Послуги зі зберігання майна надавалися на підставі договорів №05/04 від 01.04.2010 року, №02/08 від 02.08.2010 року та додатків до зазначених договорів, виконання яких підтверджується актами приймання здачі майна на зберігання, накладними, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, копії яких додані до матеріалів справи (а.с.197-201 т.1, 205-250 т.1). Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому відповідно до ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агролісбуд" з ТОВ "Медіа сейл" встановлено, що транспортні послуги надавалися на підставі договору №17 від 01.07.2008 року, виконання якого підтверджується рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких додані до матеріалів справи (а.с. 46-71 т.2). Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агролісбуд" з ТОВ "Трейд Інвест і К" встановлено, що послуги по переміщенню товарно-матеріальних цінностей надавалися на підставі договору про виконання робіт від 01.08.2008 року, виконання якого підтверджується рахунками - фактурами, актами здачі-приймання наданих послуг, податковими накладними, накладними, товарно - транспортними накладними, рахунком, копії яких додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи не визнані недійсними, відтак, відповідно до ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

По взаємовідносинам Приватного підприємства "Агролісбуд" з ТОВ "Арм-Прим", встановлено, що послуги по транспортуванню та експедируванню вантажу надавалися на підставі договору №132 від 01.07.2008 року, виконання якого підтверджується рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними, рахунками, копії яких додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли в тому числі до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших витрат статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено судом, факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами та додатковими угодами до них, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт.

Відтак, суд дійшов правильного висновку про те, що висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за рахунок віднесення до складу валових витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у ПП ТОВ "Арм-Прим", ТОВ "Медіа сейл", ТОВ "Медітіріан", ТОВ "Трейд Інвест і К", ПП "Форсайп-Плюс" та п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язанняязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 98.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається , виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи нене містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Відтак, судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції само по собі не свідчить про нереальність господарських операцій. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи на валові витрати.

Отже, у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

З урахуванням викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" червня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Агролісбуд" вул.Маршала Жукова,3,кв.2,м.Житомир,10004

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014