Постанова № 26477842, 29.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Кондратюк В.І.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" серпня 2012 р. Справа № 617/3935/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю

розглянувши апеляційну скаргу Овруцької міської ради Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "13" червня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання протиправним рішення 30-ої сесії 5-го скликання Овруцької міської ради від 07 грудня 2009року №274 "Про затвердження Генерального плану міста Овруч" та зобов"язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним рішення 30-ої сесії 5-го скликання Овруцької міської ради від 07 грудня 2009року №274 " Про затвердження Генерального плану міста Овруч" з тих підстав, що цим рішенням порушено його право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2. Зазначав, що земельна ділянка площею 0,1397 га за вказаною адресою , надана йому Овруцькою міською радою в оренду для обслуговування нежитлового приміщення, власником якого він являється, з цільовим призначенням для виробництва будівельних матеріалів. 16 травня 2011 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу даної земельної ділянки. Під час виготовлення технічної документації для отримання державного акта на земельну ділянку, йому стало відомо, що відповідно до Генерального плану м. Овруча, затвердженого рішенням тридцятої сесії п'ятого скликання Овруцької міської ради від 07 грудня 2009 року № 274, належна йому земельна ділянка віднесена до земель садибної житлової забудови. У зв'язку з цим відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Овруцької райдержадміністрації йому встановлені обмеження щодо цільового використання належної земельної ділянки за її цільовим призначенням, тобто для виробництва будівельних матеріалів. Таким чином, він позбавлений права в установлений законом спосіб використовувати власне приміщення та власну земельну ділянку за їх прямим цільовим призначенням.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 13 червня 2012 року позов задоволено частково. Постановлено визнати частково протиправним рішення тридцятої сесії п'ятого скликання Овруцької міської ради від 07 грудня 2009 року № 274 "Про затвердження Генерального плану м. Овруча" щодо зміни цільового призначення належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1397 га , яка розташована по АДРЕСА_2 із земель з цільовим призначенням для виробництва будівельних матеріалів в землі садибної житлової забудови.

Зобов'язано Овруцьку міську раду внести зміни до Генерального плану м.Овруча в частині цільового призначення належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1397 га , яка розташована по АДРЕСА_2 , а саме , віднести дану земельну ділянку із земель садибної житлової забудови до земель промислового використання для виробництва будівельних матеріалів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

В апеляційній скарзі Овруцька міська рада порушує питання про скасування постанови у зв"язку з її невідповідністю нормам матеріального права та прийняття нової постанови про відмову у позові. Зокрема, зазначається у апеляційній скарзі, поза увагою суду залишились норми права, що регулюють право органу місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земель, та що на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивач не набув права власності на спірну ділянку.

Заслухавши доповідь судді - доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення - складу по АДРЕСА_2 ( а.с.12-14 ), в якому позивач обладнав підприємство по виробництву будівельних матеріалів.

Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України встановлено правило, згідно з яким до особи, що придбала будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Рішенням Овруцької міської ради від 25 травня 2006 року №50 позивачу була передана в оренду земельна ділянка площею 0,1397 га по АДРЕСА_2 на якій розташоване придбане ним у власність нежиле приміщення, цільове призначення даної земельної ділянки - для промислового виробництва ( переробка деревини )( а.с.87 ).

13 лютого 2007 року між сторонами був укладений типовий договір оренди даної земельної ділянки, за яким орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель запасу міської ради, для обслуговування приміщення, з цільовим призначенням - промисловість , із забороною забудови та зміни цільового призначення, строком на один рік.

Додатковою угодою від 18.03.2008 року термін дії договору продовжено до 13.02.2009 року ( а.с.83-85,90 )

20 вересня 2010 року між сторонами був укладений новий договір оренди спірної земельної ділянки для обслуговування належного йому на праві власності нежилого приміщення і використання для промисловості на три роки (а.с.74-77).

Рішенням 26 сесії п'ятого скликання Овруцької міської ради від 24 серпня 2010 року №209 ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на спірну земельну ділянку терміном на 3 роки (а.с.80 ).

16 травня 2011 року між Овруцькою міською радою та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. В п.1.1 договору зазначено призначення - обслуговування належного на праві власності нежилого приміщення і промислового використання (а.с.6-7).

Відповідно до акту відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Овруцької райдержадміністрації від 03.02.2012 року №96-а позивачу на користь Овруцької міської ради встановлено обмеження у використанні даної земельної ділянки, а саме на виробництво будівельних матеріалів на підставі п.1ст.111 Земельного кодексу України та Генерального плану м. Овруча.

Як встановлено судом, рішенням тридцятої сесії п'ятого скликання Овруцької міської ради від 07 грудня 2009 року № 274 "Про затвердження Генерального плану м. Овруча" затверджено Генеральний план м. Овруча, відповідно до якого належна позивачу земельна ділянка віднесена до зони садибної житлової забудови.

Скасовуючи рішення Овруцької міської ради в частині затвердження Генерального плану міста Овруча щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у користування позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив приватні інтереси позивача, та його право на користування земельною ділянкою.

Проте з таким висновком не може погодитись суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтями 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про основи містобудування »при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути враховані державні та громадській інтереси при планування та забудові територій; законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; забезпечено інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об"єктів; участь громадян, об»єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об"єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Згідно ст. 18 Закону України «Про планування і забудову територій» при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади в територіях, необхідних для розташування, утримання об"єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту.

Для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних рад в межах повноважень, визначених законом протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації; протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про місце їх розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення; оприлюднюють через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також дають роз"яснення про їх зміст; інформують про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, суд встановив, що на час прийняття міською радою оспорюваного рішення в 2009 році було розроблено і затверджено проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту м. Овруч, який було погоджено з відповідними службами та органами.

Земельна ділянка відповідача, яка на підставі договору оренди правомірно знаходилась у користуванні позивача ОСОБА_4, була включена в цей план території житлового кварталу.

При цьому, права користувача земельною ділянкою порушені не були. Так, після прийняття оскаржуваного рішення, ОСОБА_4 протягом двох років продовжував безперешкодно користуватись ділянкою відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди.

На час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки рішення міської ради про затвердження плану території житлового масиву було чинним і саме цим рішенням міськради було змінено цільове призначення всіх земельних ділянок, які ввійшли в цей план.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин. Такі питання вирішуються міськими радами виключно на пленарних засіданнях.

Статтею 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тобто, чинним законодавством чітко визначено орган, до компетенції якого віднесено самостійний розгляд питання про зміну цільового призначення земельних ділянок, визначено певний порядок прийняття відповідних рішень, встановлено виключну компетенцію відповідних рад щодо розгляду зазначених питань та чіткий порядок внутрішньої організації їх діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з вимогами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, умовою визнання акта протиправним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Приведений аналіз норм права, що регулюють правовідносини, що склались, свідчить про те, що відповідач доказав правомірність свого рішення.

Відтак, правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4, суд не мав.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції не може залишатися у силі і підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у позові.

При цьому суд апеляційної інстанції відмічає, що позивач не позбавлений права звернення до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки та відшкодування понесених витрат.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Овруцької міської ради Житомирської області задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "13" червня 2012 р. в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_4 до Овруцької міської ради про визнання протиправним рішення 30-ої сесії 5-ого скликання Овруцької міської ради від 07 грудня 2009 року №274 "Про затвердження Генерального плану міста Овруч" та зобов'язання внести зміни до Генерального плану м.Овруч, - відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

ОСОБА_4

АДРЕСА_1,11100 3- відповідачу Овруцька міська рада Житомирської області

вул. Радянська, 43,м.Овруч,Житомирська область,11106 вул. Радянська, 43,м.Овруч,Житомирська область,11106