Ухвала суду № 26477840, 29.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"29" серпня 2012 р. Справа № 2а/1770/1525/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" травня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рембудсервіс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023851541 від 03.02.2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 15 086,25 грн., в тому числі за основним платежем 12 069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 017,25 грн. На обґрунтування вимог позивач зазначав, що камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість, проведено з порушенням ст.75 та ст.200 Податкового кодексу України. Також позивач посилався на те, що згідно п.86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу. Але в порушення даної норми податкове повідомлення-рішення було надіслано ТзОВ - фірма "Рембудсервіс" разом з актом.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 03.02.2012 року № 0023851541 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 15086,25 грн., у тому числі за основним платежем на 12069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 3017,25 грн., - визнано протиправним та скасовано.

В апеляційній скарзі ДПІ в м.Рівне порушує питання про скасування постанови та відмову у позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначається в апеляційній скарзі, позивач відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціях з контрагентом СПД ОСОБА_4, щодо якого у Державної податкової інспекції у м. Рівне наявний акт перевірки від 31.10.2011 року "Про проведення позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-серпень 2011 року", яким встановлено, що у зазначеного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за січень-серпень 2011 року мають ознаки нікчемності. З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що ТзОВ-фірми "Рембудсервіс" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 14 256,67 грн. по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді - доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Рівне проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, - підприємством завищено податковий кредит в липні 2011 року на суму 14 256,67 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки № 393/15-200/31021036 від 19.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0023851541, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 15 086,25 грн., в тому числі за основним платежем 12 069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 017,25 грн.(а.с.5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виключення з податкового кредиту ТОВ фірма "Рембудсервіс" суми податку на додану вартість, сплаченої контрагенту СПД ОСОБА_4 в ціні товару, є неправомірним. На переконання суду ,позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування податкового кредиту в липні 2011 року на суму 14 256,67 грн. по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_4Висновок податкового органу про порушення ТзОВ фірмою "Рембудсервіс" пп.198.3, пп.198.6 статті 198 Податкового кодексу України на думку суду є безпідставним та необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначив суд, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до видаткової накладної № 12 від 15.07.2011 року та податкової накладної № 07111 від 15.07.2011 року придбано у СПД ОСОБА_4 бітум дорожний БНД 90/130 в кількості 12,22 т, на загальну суму 85 540,00 грн., у тому числі ПДВ 14 256,67 грн. (а.с.24, 25). Оплата товару підтверджується випискою банку про рух коштів на рахунку ТзОВ фірми "Рембудсервіс" (а.с.60-61).

Доставка товару від постачальника до позивача підтверджується товарно-транспортною накладною № 1/15 від 15.07.2011 року, перевізник ТОВ "Захід-Диліжанс" (а.с.62), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.08.2011 року (а.с.30). За надання транспортних послуг позивачу перевізником виписано податкову накладну від 30.08.2011 року на загальну суму 18030 грн.(а.с.29), виставлено до оплати рахунок № 2 від 26.08.2011 року (а.с.30).

Суму податку на додану вартість 14 256,67 грн. віднесено позивачем до податкового кредиту за липень 2011 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року № 9006964043 від 19.08.2011 року (а.с.48-50).

Отриманий ТзОВ фірмою "Рембудсервіс" від контрагента СПД ОСОБА_4 бітум дорожний використано в господарській діяльності з метою отримання прибутку,- згідно видаткової накладної № 6 від 15.07.2011 року та податкової накладної № 6 від 15.07.2011 року позивач реалізував 12,22 т товару відповідної номенклатури для Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, загальна вартість реалізації становить 90428,00 грн., у тому числі ПДВ 15071,33 грн. (а.с.26,27). Товар отримано уповноваженою особою покупця згідно довіреності від 15.07.2011 року № 271 (а.с.28).

Податковий кредит позивача в липні 2011 року по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_4 підтверджений належним чином оформленою податковою накладною, на її невідповідність приписам закону відповідач не покликається.

Отже, у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова інспекція не надала доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких неправомірних дій.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції само по собі не свідчить про нереальність господарської операції, адже підприємство - постачальник може здійснювати реальні торгові операції і необов'язково має бути виробником товару. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи на валові витрати.

Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов"язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс" просп. Миру,18,кв.58,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000