Постанова № 26476989, 15.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року Справа № 5004/612/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача1: представник не з'явився

відповідача 2: представники Мартинюк С.І., Нечай Ю.М.

відповідача 3: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на рішення господарського суду Волинської області від 06.08.12р. у справі № 5004/612/12 (суддя Дем`як Валентина Миколаївна)

за позовом Підприємця ОСОБА_4

до відповідача 1: Луцької міської ради

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"

до відповідача 3: Управління Держкомзему у місті Луцьку

про припинення договору оренди та його розірвання

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2012 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Сініциної Л.М. та Крейбух А.Г., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №5004/612/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/612/12 від 06.08.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Задоволені позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за № 289. В решті позову - відмовлено.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов з огляду на те, що позивач -суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 придбав на підставі договору купівлі - продажу майна від 08.01.1999р. павільйон для торгівлі у АДРЕСА_1, загальною площею 27 кв.м. 31.05.2007р. рішенням господарського суду Волинської області у справі № 01/21-93 зазначений договір купівлі - продажу майна визнано дійсним. Рішення набрало законної сили. 13.11.2007р. Позивачем було зареєстровано право власності на павільйон для торгівлі АДРЕСА_1 в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", що підтверджується витягом № 16641006 від 13.11.2007р.

Пунктом "е" статті 141 ЗК України визначено, що у разі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, право користування земельною ділянкою для користувача припиняється.

Право користування земельною ділянкою (право оренди) згідно частини першої статті 93 Земельного кодексу (ЗК) України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Поряд з іншими випадками, договір оренди припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою (ст.31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. У даному випадку із вимогою про дострокове розірвання договору оренди землі, у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна іншою особою, звернулась не сторона договору, а інша особа, права якої даним договором порушуються.

На думку суду першої інстанції, підприємець ОСОБА_4 має право на пред'явлення позову на підставі ст.ст. 55, 124 Конституції України та рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. N 15-рп/2002 у справа N 1-2/2002, ст. 141 ЗК України, оскільки його цивільне право на оформлення відповідних документів щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить підприємцю на праві власності, оспорюваним договором порушене. При цьому дотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо направлення пропозиції про розірвання договору до подачі позову до суду, з огляду на зазначене рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 є необов'язковим.

Із посиланням на правову позицію з даного предмету спору (викладена у постанові Верховного суду України від 19.06.2012р. у справі № 36/368-9/63) суд першої інстанції приходить до висновку, що оскільки, в силу приписів Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про оренду землі", розпорядження землями, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить виключно до повноважень місцевих рад, порушене право позивача підлягає захисту шляхом дострокового розірвання оспорюваного договору оренди та надання ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" та підприємцю ОСОБА_4 можливості оформити відповідні договори на право користування земельними ділянками у встановленому законом порядку.

В задоволенні позовних вимог про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за № 289 та про внесення відповідного запису до книги державної реєстрації договорів оренди відмовлено, з огляду на той факт, що позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права, спосіб якого не передбачено нормами ст. 16 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 06.08.12р. у справі 5004/612/12 про припинення договору оренди та його розірвання в частині розірвання договору оренди від 15.02.2005 р. за №289 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги відмовити повністю, а в решті - рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд визнав встановленими обставини, що не є доведеними доказами та прийшов до висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, в результаті чого - прийняття завідомо неправдивого, незаконного та необґрунтованого рішення.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, проте до початку судового засідання надіслав на адресу суду письмові пояснення на підтримку апеляційної скарги.

Представником відповідача 3 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він підтримує вимоги апеляційної скарги та вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 06.08.12р. в частині розірвання договору оренди від 15.02.05р. №289 слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю, а в решті - рішення залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" слід задовольнити, а рішення господарського суду Волинської області від 06.08.12р. в частині розірвання договору оренди від 15.02.05 р. за №289 - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі - підприємець ОСОБА_4 набув право власності на павільйон для торгівлі загальною площею 27 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1.

Підставою для виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 08.01.1999р., укладений між підприємцем ОСОБА_4 та підприємцем ОСОБА_5 та рішення господарського суду Волинської області у справі № 01/21-93, яке набрало законної сили 31.05.2007р.

Державна реєстрація права власності здійснена КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 31.11.2007р., номер запису 750 в книзі: 18, про що видано Витяг № 16641006.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, об'єкт нерухомого майна, що належить підприємцю ОСОБА_4 розташований на земельній ділянці, якою користується ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій". Як на підставу права користування ПрАТ посилається на договір оренди зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за № 289 та був укладений між ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» і Луцькою міською радою.

Судом досліджено, що зазначений договір оренди із правонаступником ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» - ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" не переукладався. При цьому, згідно Статуту Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», зареєстрованого 11.05.2011р., найменування товариства змінено на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ 27.04.2011р.

Між тим, чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до правонаступника. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2011р. по справі № 06/43-11.

З метою врегулювання питання, щодо користування земельною ділянкою підприємець ОСОБА_4 26.09.2011р. звернувся з листом до відповідача 2 з проханням відмовитись від користування земельною ділянкою на якій розташоване придбане нерухоме майно. Листом від 17.10.2011р. № 187/2 на ім'я ОСОБА_4 відповідач 2 повідомив, що не має наміру відмовитись від частини орендованої земельної ділянки.

13.10.2011р. позивач звернувся до Луцької міської ради з проханням надати в користування земельну ділянку, на якій розміщене придбане нерухоме майно.

Відповідно до витягу з протоколу №17 засідання постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру ресурсів від 08.11.2011р. позивачу для вирішення питання про надання вказаної земельної ділянки у користування рекомендовано звернутися до суду.

Крім того, підприємцем ОСОБА_4 було ініційовано позов про визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за №289. За результатами розгляду вказаного позову Рівненським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Волинської області від 06.03.2012р. у справі № 5004/36/12 про задоволення позову скасоване та прийняте нове - про відмову в задоволенні позовних вимог (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р.).

З метою захисту свого порушеного права щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований торгівельний павільйон, позивач у справі - підприємець ОСОБА_4 у межах даної судової справи просить розірвати укладений між Луцькою міською радою та ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за № 289 у зв'язку із набуттям ним права власності на об'єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці (об'єкті оренди вказаного договору), визнати його припиненим та внести відповідний запис до Книги державної реєстрації договорів оренди.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого суду про те, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за №289.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Рішенням Луцької міської ради від 28.12.2004 № 21/15.3 „Про надання земельної ділянки на умовах оренди ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799 для обслуговування автостанції на АДРЕСА_1" надано для користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на умовах оренди на 10 (десять) років загальною площею 2,6225 га для обслуговування автостанцій.

Дане рішення, яке є підставою укладення оскаржуваного позивачем договору оренди землі, є чинним, не скасованим і не оскарженим.

Відповідно до розробленого проекту відведення земельної ділянки ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" для обслуговування автостанції за адресою: АДРЕСА_1 Науково-виробничим підприємством „Технічне бюро кадастру" та відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ), земельна ділянка, що відводилась на умовах оренди віднесена до земель транспорту, зв'язку - код цільового використання - 1.14.2 (автомобільного транспорту). В пояснювальній записці, в схемі генплану, в ситуаційному плані, у висновку Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 розробленого у 2004 році , зазначено, що на території автостанції на АДРЕСА_1 знаходиться двоповерхова капітальна споруда (автовокзал), будівля підземного туалету, капітальна будівля (приміщення для чергового), які знаходяться у власності ВАТ,, Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" на підставі реєстраційного посвідчення від 23 серпня 2001 року за № 01242, 01243, 01244, а також розміщені на земельній ділянці ряд тимчасових будівель та споруд (навіси, рекламні щити).

Цільове використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 наданої у користування на умовах оренди - для обслуговування автостанції (землі автомобільного транспорту).

Встановлюючи цільове призначення земель держава забезпечує особливу охорону земель як основного національного багатства, реалізовуючи положення статті 14 Конституції України. Необхідність встановлення цільового призначення земель обумовлюється їх специфікою як об'єкта земельних правовідносин - просторовою обмеженістю, незамінністю, постійністю місцезнаходження

Земельна ділянка має використовуватися виключно відповідно до її цільового призначення.

Порядок використання земель автомобільного транспорту встановлює закон - у відповідності до ст.71 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) - до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного й паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими шляхами й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що позивач не є стороною договору, а тому, в силу приписів ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» не може звертатись з вимогою про розірвання даного договору.

Згідно з приписами ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід прав до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу. В процесі розгляду справи позивачем не надано належних доказів того, що під набутим об'єктом нерухомого майна попередньому власнику належала відповідна земельна ділянка на праві власності або ж на праві користування.

Відповідно до п. «а», «є» ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, з пропозицією або ж вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки має право звертатись сторона договору, при цьому необхідною умовою має бути добровільна відмова від права користування земельною ділянкою Орендарем, тобто ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій». За відсутності такого клопотання неможливе припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до п.1 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України або за результатами аукціону.

Посилання позивача - підприємця ОСОБА_4, як на підставу обґрунтування позову (у тому числі уточнення позовних вимог), що з урахуванням ст.377 Цивільного кодексу України, ст.123 ЗК України факт набуття права власності на будівлю, споруду є автоматичним переходом на право власності на земельну ділянку, що знаходиться під такими об'єктами, є необґрунтованим та безпідставним, так як на момент державної реєстрації права власності на павільйон (31.11.2007 року, номер запису 750 в книзі: 18, що засвідчується витягом № 16641006) земельна ділянка вже перебувала у користуванні ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" із визначеним її цільовим використанням на підставі договору оренди.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що позивач, як власник будівлі на підставі ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України вправі вимагати від власника земельної ділянки (в тому числі й шляхом подання відповідного позову) оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, та ділянкою необхідною для його обслуговування, шляхом укладання договору суперфіцію.

При цьому, необхідною умовою укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Така правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовну вимогу про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за № 289, судом першої інстанції задоволено неправомірно, без дослідження усіх обставин у справі, у тому числі ігноруванні вимог частини 2 статті 35 ГПК України, що виразилося у неприйнятті встановлених фактів судами господарської юрисдикції апеляційної та касаційної інстанції у справі №5004/36/12.

В задоволенні ж позовних вимог про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005р. за № 289 та про внесення відповідного запису до книги державної реєстрації договорів оренди правомірно відмовлено судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права, спосіб якого не передбачено нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, місцевий суд, на думку апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оспорюється.

Відповідно до Положення про управління Держкомзему у місті Луцьку Волинської області - останнє є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів, підзвітним та підконтрольним Держземагенству та відповідно головному управлінню Держкомзему у Волинській області, у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, головного управління Держкомзему у Волинській області. Управління Держкомзему здійснює державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та їх видачу власникам земельних ділянок у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (зі змінами від 20.07.2011р.).

Із змісту статей 12, 17 Земельного кодексу України слідує, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених ЗК України), у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд Волинської області прийшов до вірного висновку, що оскільки вимога позивача про внесення Управлінням держкомзему у місті Луцьку Волинської області змін в Поземельну книгу про розірвання договору підлягає до виконання останнім в силу приписів Закону, який регулює його повноваження, то вона не потребує судового захисту.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2012 р. у даній справі в частині розірвання договору оренди від 15.02.05 р. за №289 слід скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цієї позовної вимови відмовити. У решті - рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на позивача.

Видачу наказу слід доручити місцевому господарському суду.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" - задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 06.08.12 р. у справі №5004/612/12 в частині розірвання договору оренди від 15.02.05 р. за №289 скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної вимови відмовити.

В решті - рішення господарського суду Волинської області залишити без змін.

Стягнути з підприємця ОСОБА_4 (43025, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (м. Луцьк, 43018, вул. Львівська, 148, код ЄДРПОУ 03113130) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 536,50 грн.

Видачу наказу доручити господарського суду Волинської області.

Справу №5004/612/12 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.