Постанова № 26476991, 17.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1287/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєва О.О.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 14.09.2012 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.12 р. у справі № 5019/1287/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради, м. Здолбунів

про стягнення заборгованості в сумі 54 438 грн. 84 коп

за участю представників сторін:

від позивача - Ахметов Р.Р. - головний юрисконсульт, довіреність в справі

від відповідача - Педич Д.П. - представник, довіреність в справі

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 р. відповідно до затверджених складів судових колегій Рівненського апеляційного господарського суду, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів для розгляду справи № 5019/1287/12 у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.09.2012 р. у справі № 5019/1287/12 (суддя Павленко Є.В.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради та стягнуто з відповідача на користь позивача 18 400 грн. 00 коп. основного боргу, 4 705 грн. 51 коп. пені, 4 877 грн. 84 коп. штрафу, 2 461 грн. 70 коп 3% річних, 1 718 грн. 75 коп. інфляційних втрат; припинено провадження в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 6 000 грн. 00 коп. основного боргу; у задоволені решти позовних вимог відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач частково сплатив заборгованість до моменту звернення компанії до суду із позовом, частково -під час провадження у справі, до прийняття рішення; що 3% річних, інфляційні втрати, пеня та штраф за неналежне виконання зобов'язань нараховані згідно законодавства та є арифметично вірними, але прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій.

Не погоджуючись з даним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою від 14.09.2012 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2012 р. у справі № 5019/1287/12 в частині відмови в задоволенні пені в сумі 7 058 грн. 27 коп. та відмови у задоволенні 7% штрафу у сумі 7 316 грн. 78 коп. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду в оскаржуваній частині винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин, що підтверджувалися б наявними в матеріалах справи документами. За відсутності таких обставини, суд не мав право зменшувати розмір нарахованої пені та 7% штрафу. При вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. В оскаржуваному рішенні не було надано обґрунтування щодо наявності збитків, відповідно суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 551 ЦК України. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно нарахувало пеню та штраф у зазначених у позовній заяві розмірах. Частиною 1 статті 233 ГК України встановлені імперативні вимоги, які суд повинен виконати у разі застосування вказаної норми. Суд повинен прийняти до уваги не лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, а й негативні наслідки спричинені ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання відповідача, а також зменшення розміру штрафних санкцій. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; для безперервного постачання газу споживачам, компанія повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь компанії. Внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ компанія змушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених компанією втрат є стягнення з боржників пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що на цей час складає - 15,5%. Загальна сума заявлених компанією пені, 3% річних та інфляційних втрат не компенсує повністю збитки від сплати відсотків за комерційними кредитами. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України. Суд першої інстанції в порушення приписів ст.84 ГПК України щодо зазначення доказів, на підставі яких прийнято рішення, надав перевагу одним доказам над іншими, що суперечить чинному законодавству, оскільки відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень. Судове рішення не може ґрунтуватися на доводах однієї сторони та припущеннях. При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Рівненської області неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права. Проігноровано також п. 2.4. роз'яснень ВАСУ від 29.04.1994 р. № 02/-5/293 "Про деякі питання застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Оскаржуване рішення не відповідає принципам розумності та справедливості судочинства, оскільки зменшення розміру пені та 7% штрафу не відповідає наслідкам порушення зобов'язання; рішення жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.

Відповідач Комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Рівненської області 06.09.2012 р. у справі № 5019/1287/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважає скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню посилаючись на те, що в даній ситуації місцевий суд вірно застосував вимоги п.3 ст.83 ГПК України та 233 ГК України, а саме, зменшив неустойку (штраф та пеня), так як в даній ситуації є наявні істотні обставин (винятковий випадок). Підприємство займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Здолбунів в осінньо - зимово - весняні періоди. Доходи підприємства - це розрахунки споживачів (фізичних та юридичних осіб) за використану теплову енергію в опалювальний період. Станом на 01.10.12 р. заборгованість серед споживачів становить 2,7 млн. грн., які поставили підприємство у тяжкий матеріальний стан. Згідно звіту про фінансові результати за 2010 - 2011 роки, форма № 2, КП "Здолбунівкомуненергія" являється збитковим підприємством. КП "Здолбунівкомуненергія" підпадає під дію Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу". Станом на 01.10.12 р. різниця в тарифах на теплову енергію по КП "Здолбунівкомуненергія" на 2011 рік державою в повній мірі не відшкодована. Законом України від 12.04.12 р. № 4647-6 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" в п. 48 ст. 9 передбачено 4 575 090,9 тис. грн. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008 р. затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять, як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ. КП "Здолбунівкомуненергія" згідно затвердженого процентного графіку ПАТ Державним ощадним банком України здійснювало та здійснює перерахунок коштів для ПАТ НАК "Нафтогаз України". Згідно постанови КМУ № 517 від 11.06.2012 р., якою затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та /або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, згідно якої позивачу буде повернуто заборгованість за спожитий природний газ. Відповідно, державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України". КП "Здолбунівкомуненергія" на виконання умов договору № 14/2455/11 від 30.09.11 р. за період з 06.09.12 р. по 15.10.12 р. сплатило 3 тис. грн., чим зменшило заборгованість.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; пояснив, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; в оскаржуваному рішенні обґрунтування щодо наявності збитків не було, відповідно суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 551 ЦК України; у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно нарахувало пеню та штраф у зазначених у позовній заяві розмірах; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим; пояснив, що вони добросовісно виконують обов'язки, які на них покладені; КП "Здолбунівкомуненергія" згідно затвердженого процентного графіку ПАТ Державним ощадним банком України здійснювало та здійснює перерахунок коштів для ПАТ НАК "Нафтогаз України"; на виконання умов договору № 14/2455/11 від 30.09.2011 р. за період після прийняття рішення сплатили 9 000 грн., чим зменшили заборгованість; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2455/11, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець -прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 10-15).

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби та втрати.

Приймання -передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку покупця (пункт 3.3. договору)

Відповідно до пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу -3 023,50 грн., крім того цільова надбавка -2% та ПДВ -20%, всього з ПДВ -3 700, 76 грн.; до ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -342,00 грн.; всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 4 042, 76 грн.

Згідно пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пункт 11.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2011 р. до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2455/11 було викладено пункт 5.2 статті 5 договору у новій редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу -3 382,00 грн., крім того цільова надбавка -2% та ПДВ -20%, всього з ПДВ -4 139, 57 грн.; до ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ -20% - 60,46 грн., всього з ПДВ -326,76 грн." (а.с. 16).

Додатковою угодою № 2 від 11.10.2011 р. до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2455/11 було викладено пункт 5.2 статті 5 договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу -3 382,00 грн., крім того цільова надбавка -2% та ПДВ -0%, всього з ПДВ -3 449, 64 грн.; до ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ -20% - 60,46 грн., всього з ПДВ -326,76 грн.; у разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газо видобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ -20% - 52,45 грн., разом з ПДВ -314, 70 грн. " (а.с. 17).

Дані договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками цих підприємств.

На виконання умов вищезазначеного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у жовтні 2011 року поставила КП "Здолбунівкомуненергія" природний газ в обсязі 102,063 тис. куб. м. на загальну суму 389 408 грн. 55 коп., що підтверджується актами прийому - передачі від 31 жовтня 2011 року, які підписані сторонами та газорозподільною організацією (а.с. 18 - 19).

Однак, відповідач КП "Здолбунівкомуненергія" свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого газу виконало лише частково, всупереч умовам договору від 30.09.2011 р. № 14/2455/11 та до 14-го числа наступного місяця згідно умов пункту 6.1 договору сплатило лише 215 199, 68 грн., а станом на 12.07.2012 р. -363 108, 55 грн., що вбачається з розрахунку позивача (а.с. 8-9). Даний розрахунок відповідачем не заперечувався.

Таким чином, основна сума боргу відповідача перед позивачем за поставку природного газу згідно розрахунку позивача становить 26 300,00 грн.(389 408,55 -363 108, 55 = 26 300 грн.)

Однак, як вбачається з платіжних доручень: від 24 липня 2012 року № 510, від 25 липня 2012 року № 512, від 26 липня 2012 року № 514, від 30 липня 2012 року № 517, від 1 серпня 2012 року № 522 та від 2 серпня 2012 року № 524, в рахунок погашення суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11 відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти на загальну суму 1 900 грн. 00 коп. (а.с. 56-61).

З відбитку штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла до господарського суду Рівненської області позовна заява ПАТ НАК "Нафтогаз України", вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 2 серпня 2012 року (а.с. 44).

Тобто, до подачі позовної заяви основний борг в розмірі 1 900,00 грн. був сплачений і право позивача на отримання даної суми не було порушено відповідачем.

В стягнені даної суми слід відмовити.

Крім того, після подачі позову до суду і до прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, в рахунок погашення боргу за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11 відповідачем перераховано позивачу кошти на загальну суму 6 000 грн. 00 коп, що підтверджується платіжними дорученнями: від 6 серпня 2012 року № 526, від 9 серпня 2012 року № 530 (а.с. 54-55), від 13 серпня 2012 року № 532, від 14 серпня 2012 року № 534, від 16 серпня 2012 року № 538, від 17 серпня 2012 року № 540, від 21 серпня 2012 року № 543, від 23 серпня 2012 року № 545, від 27 серпня 2012 року № 552, від 29 серпня 2012 року № 556, від 30 серпня 2012 року № 557 та від 31 серпня 2012 року № 559 (а.с. 83-92).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмету спору.

За приписами пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, в частині позовних вимог щодо стягнення 6 000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Таким чином, основний борг за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11 складає 18 400 грн.(26 300 - 1 900 -6 000 = 18 400).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 пункту 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, основна сума боргу відповідача перед позивачем за куплений природний газ становить 18 400,00 грн., доведена матеріалами справи, не заперечується відповідачем і підлягає до стягнення.

Судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині основного боргу, правомірно відмовлено в стягненні 1 900,00 грн., а в частині 6 000, 00 грн. основного боргу правомірно припинено провадження у справі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частин 1,3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2,3 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 7.1 договору від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (а.с. 13).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 14/2455/11 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу, останнім нараховано відповідачу 11 763 грн. 78 коп. пені на суму основного боргу за період з 14 листопада 2011 року по 9 липня 2012 року та штраф за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 12 194 грн. 62 коп.(7% від суми 174 208,87 грн. - борг станом на 01.01.2012 р.)

Відповідачем, подані позивачем розрахунки суми пені та штрафу визнані, контр розрахунок не подавався.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір даних штрафних санкцій, нарахованих ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідає вищезазначеним приписам законодавства, умовам договору, та є вірним.

Однак, відповідач посилаючись на важкий фінансовий стан, збитки, на те, що він підпадає під дію Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", просив зменшити штраф та пеню, вважаючи дані обставини винятковими.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/193 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, належного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Підпунктом 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.1012 р. № 18 передбачено: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується збитковими звітами про фінансові результати підприємства за 2011 рік, за І півріччя 2012 року, інформацією про фінансові результати за січень -липень 2012 року і дебіторську та кредиторську заборгованість КП "Здолбунівкомуненергія" станом на 01.08.2012 року (а.с. 62-65 ).

Затверджені постановами НКРЕ України "Про затвердження тарифу на теплову енергію КП "Здолбунівкомуненергія" від 14 грудня 2010 року № 1766, "Про затвердження тарифу на теплову енергію КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради" від 30 вересня 2011 року № 86, рішенням виконкому Здолбунівської міської ради Рівненської області "Про затвердження розмірів тарифів на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються КП "Здолбунівкомуненергія" для бюджетних та інших споживачів" від 23 вересня 2009 року № 253 та додатком № 1 до нього тарифи на теплову енергію не покривають всіх витрат (а.с. 66-69).

Заборгованість населення та інших споживачів перед відповідачем станом на 01.08.2012 р. становить 3,1 млн. грн. (а.с. 51 на звороті).

Згідно виписки розрахункового центру ДП "Енергоринок" від 17.05.2012 р. Комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу (а.с. 71).

Враховуючи причини, що зумовили виникнення у відповідача заборгованості, із врахуванням майнових інтересів сторін, ступеня виконання зобов'язань, періодичну проплату заборгованості, причини неналежного виконання зобов'язань, незначну суму основного боргу (18 400 грн.) і значно більшу суму пені та штрафу (23 958,40 грн.) та того, що законом передбачено право судді зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення клопотання про зменшення нарахованих 11 763, 78 грн. пені. та 12 194, 62 грн. штрафу, до 4 705,51 грн. та 4 877,84 грн. відповідно.

До того ж, як вбачається з доданих до відзиву на апеляційну скаргу платіжних доручень відповідач КП "Здолбунівкомуненергія" на виконання умов договору № 14/2455/11 від 30.09.2011 р. продовжує сплату боргу після прийняття рішення і за період з 06.09.2012 р. по 15.10.2012 р. сплатив 3 000 грн., чим зменшив основну заборгованість за придбаний газ (а.с. 133-139).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано три проценти річних в сумі 2 461 грн. 70 коп., на суму основного боргу за період з 14 листопада 2011 року по 12 липня 2012 року, а також 1 718 грн. 75 коп. втрат від інфляційних процесів, за період з листопада 2011 року по липень 2012 року.

Заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить умовам договору, відповідачем визнаний та відповідно правомірно задоволений судом першої інстанції в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, які підтверджуються встановленими матеріалами справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також правомірно вирішено питання щодо розподілу та повернення судового збору.

Доводи апелянта щодо того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, а також що судом жодним чином не вмотивовано та не доведено в чому полягає винятковість обставин у даній справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2012 р. у справі № 5019/1287/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 14.09.2012 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

Судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.