Постанова № 26476988, 10.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 5004/859/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мартинюк Леонід Андрійович

відповідача - Юдін Сергій Васильович

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" на рішення господарського суду Волинської області від 16.08.12 р. у справі № 5004/859/12

за позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса", м.Луцьк

про стягнення 15 874 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.08.2012 року у справі №5004/859/12 (суддя Костюк С.В.) позов Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" про стягнення 15 874,00 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 16.08.2012р. у справі №5004/859/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міліуса" подало апеляційну скаргу.

Скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Міліуса" посилається на ту обставину, що у період з 25.06.2011 року по 29.02.2012 року у відповідності із умовами Договору підряду Товариством було виконано роботи по вдавлюванню металевого шпунту на загальну суму 69126,00грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 29.07.2011 р. (форма №КБ-3), актом приймання виконаних робіт від 29.07.2011р. та результатами звірки взаємних розрахунків між сторонами.

Подальше невиконання підрядником робіт по вдавлюванню металевого шпунту (на залишок авансу у розмірі 15 874,00 грн.) відповідно до умов зазначеного Договору підряду №25/06-11 від 25.06.2011р. спричинено неналежним виконанням замовником взятих на себе зобов'язань за договором.

Замовником не було забезпечено підрядника фронтом робіт та необхідними матеріалами (конструкціями), на підтвердження чого до відзиву відповідача було додано копію листа ТзОВ "Міліуса" від 09.12.2011 року та копії акту від 30.08.2011 року, які місцевим господарським судом не були прийняті до уваги і не враховані як доказ неналежного виконання замовником умов договору підряду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" Юдін С.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 16.08.12 р. у справі №5004/859/12 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

Представник позивача - Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України Мартинюк Л.А. у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 16.08.12 р. у справі №5004/859/12 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2012 року Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 15 874, 00 грн. авансу, сплаченого на виконання умов договору від 25.06.2011р. №25/06-11 по вдавлюванню металевого шпунта.Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на статтю 840 ЦК України, якою передбачено виконання зобов'язання з матеріалів замовника. Інших правових підстав в обгрунтування позовних вимог не наведено.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.08.2012 року у справі №5004/859/12 позов Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" про стягнення 15 874,00 грн. задоволено повністю.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд Волинської області послався на положення статті 840 ЦК України та при цьому зазначив, що залишок коштів, на суму яких Підрядник не виконав роботи, складає 15 874 ,00 грн. Доводи відповідача про неможливість виконання робіт у зв"язку з невиконання Замовником п.п. 4.4.1, 4.1.2 договору суд першої інстанції до уваги не прийняв.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

25.06.2011р. між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міліуса" (Підрядник) було укладено договір №25/06-11 по вдавлюванню металевого шпунта (двотавр №45, L=15м. в кількості 146 шт.).

Вартість робіт по вдавлюванню металевого шпунта, без вартості металевого шпунта (постачання замовника) визначається договірною ціною згідно з існуючими цінниками з урахуванням ринкових умов і складає: без ПДВ 209 565,00 грн., ПДВ (20%) 41 913,00 грн., разом з ПДВ 251 478,00 грн. (п.2.2. договору).

Згідно п. 2.4 договору після підписання договору Замовник протягом 3-х календарних днів перераховує аванс на перебазування машин і механізмів, обладнання та на підготовчі роботи в сумі 85 000,00грн.

Приймання робіт оформлюється щомісяця актами приймання виконаних робіт (ф.КБ-2В, ф.КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. (п.2.5 договору)

Оплата виконаних робіт проводиться на основі актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) на протязі 3 (трьох) банківських днів після підписання актів. Погашення авансу при оплаті за виконані роботи по актах (ф. КБ-2В; ф. КБ-3) здійснюється з врахуванням об'ємів виконаних робіт пропорційно від суми договору. (п. 2.6 договору)

Терміни виконання робіт становлять 25 робочих днів та обчислюються від дати підписання акту передачі осей, котловану та робочої документації. (п.3.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору ДБК УС ВР України перерахував відповідачу платіжним дорученням №836 від 11.07.2011р. аванс у сумі 85000 грн.

Відповідачем було виконано роботи за договором №25/06-11 від 25.06.2011р. на суму 69 126,00грн., виконання робіт підтверджено актом виконаних робіт за липень 2011р. (типова форма КБ-2В) та довідкою за липень 2011р. про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3) Зазначені документи підписані Замовником - позивачем та Підрядником - відповідачем та скріплені їх печатками.

30.08.2011р. було складено акт, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Міліуса" засвідчило, що вдавлюючий пристрій та гусеничний кран в період з 23.07.2011р. по 30.08.2011р. не виконували будівельні та монтажні роботи на об'єкті по причині відсутності матеріалів для виконання робіт для субпідрядної організації, що призвело до простою.

Листом від 09.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міліуса" зверталося до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України, про забезпечення фронтом робіт та матеріалами для їх виконання у відповідності до наданих креслень, а також визначення питання щодо якнайшвидшого продовження робіт згідно договору. Однак даний лист залишений позивачем без задоволення та відповіді.

25.04.2012 року позивачем направлена претензія про повернення коштів в сумі 15 874,00 грн., яка відповідачем залишена без відповіді.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зміст спірних відносин, апеляційний суд зазначає, спір виник із відносин, які за своїм правовим змістом є підрядним

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради помилково визначено підстави позову, оскільки обставини справи свідчать про передачу Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради для Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" авансу у вигляді грошових коштів в сумі 85 000 грн., залишок яких він вимагає повернути.

Позивач обгрунтовуючи свої вимоги, посилався на статтю 840 ЦК України, нормами якої передбачено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

З аналізу умов договору підрядних робіт вбачається, що договором передбачалось передати підряднику (виконавцю робіт) відповідно до п.4.1. матеріали для виконання робіт (двотавр №45, L=15м в кількості 146 шт.) і сплатити аванс 85 000 грн., який за умовами п.п.2.4.-2.6. договору мав використовуватись при розрахунках за підготовчі роботи, а також безпосередньо за виконані роботи. Ці обставини судом першої інстанції не досліджувались і не встановлювась. Відтак, судом не було встановлено , яка саме вимога обгрунтована посиланням на норми матеріального права.

Оскільки апеляційним судом з'ясовано, що позивач вимагав повернення грошових коштів, сплачених як аванс за виконання робіт, а позовна заява не містить правових підстав для такої вимоги, колегія суддів не може погодитись з висновком про задоволення заявленого позову. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Даний договір може бути припинений за взаємною згодою сторін, відображеною у письмовій формі. (п.7.1. договору)

Частиною 1 ст.651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 3 цієї статті передбачає можливість зміни або розірвання договору у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 4 статті 849 ЦК України яка передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збиткі, завдані розірванням договору.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання) з огляду на положення ст.ст.653, 849 ЦК України не потребує узгодження з підрядником , тому договір підряду можна було б вважати припиненим з моменту отримання виконавцем відповідного повідомлення замовника.

Однак як вбачається з матеріалів справи, позивач не вчинив жодних дій на припинення чи розірвання договору у зв'язку з чим договір є таким що продовжує свою дію.

Претензія на предмет повернення надлишкових коштів від 25.04.2012р. № 310/04, направлена позивачем відповідачу, не може бути розцінена як відмова замовника від договору підряду, оскільки за своїм змістом є констатацією факту припинення виконання робіт без посилання на причини такого припинення. Претензія також не містить і волевиявлення сторони про бажання припинити відносини за спірним договором.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України (п.3.12) зокрема зазначено, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас, і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Приписи частини 4 статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанції.

Судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, помилково застосовано норми матеріального права всупереч роз'ясненням постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.20122р. №6 "Про судове рішення", у пункті 2 якого зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Оскільки указані приписи не були виконані господарським судом, це призвело до помилкових висновків суду першої інстанції і прийняття рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обгрунтованості.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" необхідно задовольнити, рішення господарського суду Волинської області скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105,109,110 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" на рішення господарського суду Волинської області від 16.08.2012 р. у справі №5004/859/12 задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 16.08.2012 р. у справі №5004/859/12 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради (01021, м.Київ, вул.Шовковична 12-б, код ЄДРПОУ 21586524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" (43022 м.Луцьк, вул.Овочева, 1, код ЄДРПОУ 30659143) 804,75 грн. судового збору.

Справу №5004/859/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.