Рішення № 26476020, 16.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/19/90/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Перекрестній О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-183/1 від 01.03.2007р. в сумі 141 310,05 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Куров В.Г. за довіреністю.

Від відповідача: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

16.10.2012р. з 13.40 год. по 13.50 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-183/1 від 01.03.2007р. в сумі 141 310,05 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №014/11-183/1 від 01.03.2007р., у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції у вигляді пені.

Ухвалою суду від 04.10.2012р. за вищевказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/90/2012, судове засідання призначено на 16.10.2012р. о 13.30 год.

В судовому засіданні 16.10.2012р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 12.10.2012р. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що ухвалу суду про порушення провадження по справі №5006/19/89/2012 надіслано на зазначену адресу відповідача та отримано його представником 06.10.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00509491, суд робить висновок про належне виконання обов'язку повідомити відповідача про час та місце розгляду зазначеної справи.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - кредитором, правонаступником якого є позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №014/11-183/1 (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор, на положеннях і умовах цього договору, надає позичальнику кредит у сумі 131 600,00 грн. строком до 01.03.2010р. зі сплатою 18% річних.

За змістом п.6.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку або шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника згідно з умовами цього договору. позичкова заборгованість за кредит погашається позичальником у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом.

Розділом 10 кредитного договору встановлено умови відповідальності сторін, зокрема, в разі порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитними коштами, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки (п.10.2).

Згідно з п.9.1, кредитний договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, комісій, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як вбачається зі змісту кредитного договору №014/11-183/1 від 01.03.2007р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковою для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання п.1.1 кредитного договору, 03.03.2007р. банк перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 131 600,00 грн.

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. Як зазначає позивач, наразі у відповідача перед банком наявна заборгованість з повернення кредитних коштів за кредитним договором №014/11-183/1 від 01.03.2007р. в сумі 66 085,00 грн. та зі сплати відсотків в сумі 73 625,48 грн.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/90/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 66 085,00 грн. та відсоткової заборгованості в сумі 73 625,48 грн. є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на приписи наведених норм та умови п.10.2 кредитного договору, позивачем нараховано пеню за порушення строків погашення позичкової заборгованості в сумі 1 102,98 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 496,59 грн. за період з 16.01.2011р. по 16.01.2012р.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, виходячи з приписів наведеної норми, законодавець пов'язує початок шестимісячного строку нарахування пені з настанням прострочки виконання грошового зобов'язання.

Судом проаналізовано наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем не дотримано вищевказані приписи ст.232 ГК України, зокрема, невірно визначено початкову дату нарахування пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, що призвело до неправомірного нарахування пені поза межами законодавчо встановленого шестимісячного періоду, пеню нараховано за рік в наступному розмірі: за прострочку повернення кредиту - в сумі 16 338,75 грн., за прострочку сплати відсотків користування кредитом - в сумі 9 995,37 грн. З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про законність лише позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків на користування кредитом у період листопад 2010р.-грудень 2011р., що складає 1 440,51 грн.

Проте, беручи до уваги обмеженість предмету спору розміром вимог, визначеним позивачем, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 496,59 грн.

З огляду на наведені обставини і беручи до уваги, що позовні вимоги є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

З огляду на приписи ст.ст.1, 21, 28 ГПК України, заявлені Донецькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовні вимоги підлягають задоволенню на користь юридичної особи позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, 575, §6 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-183/1 від 01.03.2007р. в сумі 141 310,05 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) за кредитним договором №014/11-183/1 від 01.03.2007р. заборгованість за кредитом в сумі 66 085,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 73 625,48 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 496,59 грн., судовий збір в сумі 2 804,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 22.10.2012р.

Суддя Демідова П.В.