Ухвала суду № 26474513, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Київ К-26744/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року

у справі № 2а-4461/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни»(позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0005452304/34139 від 25 травня 2009 року, № 0005522304/35031 від 27 травня 2009 року , № 0005412304/32422 від 19 травня 2009 року, № 0005472304/34192 від 25 травня 2009 року, № 005432304/34123 від 25 травня 2009 року про застосування фінансових санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірки магазинів, що належать позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами яких складено акти № 3634/18/19/23/36437907/667 від 18 травня 2009 року, № 3641/18/19/23/36437907/668 від 18 травня 2009 року, № 3543/18/19/23/36437907/666 від 13 травня 2009 року, № 3805/18/19/23/36437907/699 від 22 травня 2009 року, № 3670/18/19/23/36437907/673 від 19 травня 2009 року.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято рішення № 0005432304/34123 від 25 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму фінансових санкцій в розмірі 153 723,44 грн., № 0005452304/34139 від 25 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму фінансових санкцій в розмірі 4 891,02 грн., № 0005412304/32422 від 19 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму фінансових санкцій в розмірі 17 648,74 грн., № 00005522304/35031 від 27 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму фінансових санкцій в розмірі 9 707,88 грн., № 0005472304/34192 від 25 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму фінансових санкцій в розмірі 17 665,06 грн.

Перевірками встановлено порушення позивачем пунктів 10, 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з недотриманням правил друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та незабезпеченням їх зберігання протягом трьох років, а також непроведенням у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з пунктом 15 статті 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби, зокрема, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом -у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі пояснень осіб, які проводили перевірки, працівники позивача зняття фактичних залишків товарів групи ризику не робили, а також не проводили інвентаризацію, натомість посадовими особами ДПІ в м. Суми самостійно знято фактичні залишки товарів групи ризику та складено відповідні описи.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.