Рішення № 26472000, 09.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 20/068-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»

до Приватного підприємства «АВП-ГРУП»

про стягнення 63579,05 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Рубчак А.Й., довір. б/н від 01.08.2012 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»(далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «АВП-ГРУП»(далі - відповідач) про стягнення 63579,05 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва № 06-5-13/598 від 31.08.2012 р. позовні матеріали було передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2012 р. за вказаною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»до Приватного підприємства «АВП-ГРУП»про стягнення 63579,05 грн. було порушено провадження у даній справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 01.09.2011 р. з ПП «АВП-ГРУП»договору № 01/09-1, згідно з яким ПП «АВП-ГРУП»зобов'язувалось передавати у власність відповідача товар, а позивач зобов'язувався приймати і оплачувати його згідно умов договору.

Згідно умов договору позивачем було здійснено передоплату на загальну суму 82800,00 грн., проте товар ПП «АВП-ГРУП»було поставлено частково та частково повернуто грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 45521,80 грн. основного боргу, 11115,00 грн. штрафу, 5648,93 грн. пені, 1111,23 грн. 3% річних, 182,09 грн. інфляційних втрат, а також 1653,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

25.09.2012 р. до господарського суду Київської області ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»було подано пояснення по суті спору б/н від 25.09.2012 р., а також уточнений розрахунок (зменшення розміру позовних вимог) за договором № 01/09-1 від 01.09.2011 р. станом на 25.09.2012 р., відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 45521,80 грн. основного боргу, 11115,00 грн. штрафу, 5640,39 грн. пені, 1108,19 грн. 3% річних, 182,09 грн. інфляційних втрат.

08.10.2012 р. до господарського суду Київської області ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»було подано заяву б/н від 08.10.2012 р. про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, заяви б/н від 08.10.2012 р. про забезпечення позову.

Заяву про забезпечення позову було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

За змістом заяви позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26006010728608 в ПАТ «Фінанси та Кредит», МФО 300937, посилаючись на те, що ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»стало відомо, що ПП «АВП-ГРУП»знаходиться в скрутному матеріальному становищі, не бажає повертати борг та почало розпродаж свого рухомого майна (автомобілів), у зв'язку з чим у позивача є підстави вважати, що ПП «АВП-ГРУП»намагатиметься відчужити усе належне йому рухоме та нерухоме майно або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача б/н від 08.10.2012 р. про забезпечення позову у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2012 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 25.09.2012 р. та 09.10.2012 р. не з'явився.

Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.10.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»(правонаступник - Публічне акціонерне товариство «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ») (замовник) та Приватним підприємством «АВП-ГРУП»(постачальник) було укладено договір № 01/09-1, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставити брус дерев'яний та дошку 50 обрізну (товар) на загальну суму 82800,00 грн., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наданий товар.

У відповідності з п. 2.1 договору постачальник зобов'язується поставити товар в термін до 14 жовтня 2011 року, за умови здійснення замовником своєчасної оплати.

За фактом поставки товару сторони підписують видаткові накладні (п. 2.4 договору).

Згідно з пп. 2.5.1 п. 2.5 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку частини товару на загальну суму 32278,20 грн. до 23 вересня 2011 року, про що сторони підписують відповідну видаткову накладну, а пп. 2.5.2 п. 2.5 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку іншої частини товару на загальну суму 50521,80 грн. до 14 жовтня 2011 року, про що сторони підписують відповідну видаткову накладну та акт виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість договору складає 82800,00 грн.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 договору замовник здійснює передоплату в розмірі 100% від суми договору до 21 вересня 2011 року, на підставі рахунків, виставлених постачальником.

Сторони погодили додаткову відповідальність постачальника за затримку поставки товару в строк, обумовлений пп. 2.5.2 п. 2.5 договору. Якщо постачальником буде порушений строк поставки товару, вказаний у пп. 2.5.2 п. 2.5 договору, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 11115,00 грн. протягом 2 днів з дня отримання вимоги про таке від замовника (пп. 5.3.1 договору).

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 договору сторони погодили, що у випадку неможливості виконання зобов'язання постачальником у строк, погоджений сторонами, постачальником протягом 2-х робочих днів після дати, визначеної як останній день виконання зобов'язання, постачальник повертає замовнику вартість непоставленої частини товару у повному обсязі. У такому випадку постачальник не звільняється від сплати пені та штрафу, а замовник має право вимагати від постачальника сплати збитків, спричинених несвоєчасною та/або не повною поставкою товару.

Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 договору у випадку порушення постачальником строку повернення замовнику вартості непоставленої частини товару, вказаного в пп. 5.3.2 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності з п. 8.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором.

Публічним акціонерним товариством «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»на виконання умов договору № 01/09-1 було перераховано на користь Приватного підприємства «АВП-ГРУП»82800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 606 від 14.09.2011 р. на суму 41400,00 грн. та № 628 від 20.09.2011 р. на суму 41400,00 грн.

Приватним підприємством «АВП-ГРУП»було лише частково поставлено ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»товар на загальну суму 32278,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 112 від 22.09.2011 р.

02.02.2012 р. ПП «АВП-ГРУП»було повернуто ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»5000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача від 02.02.2012 р.

ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»було направлено ПП «АВП-ГРУП»претензію № 44/02 від 26.03.2012 р., відповідно до якої позивач просив відповідача повернути перераховані грошові кошти в розмірі вартості непоставленого товару в сумі 45521,80 грн., а також сплатити 77374,44 грн. неустойки, 11115,00 грн. штрафу та 3283,18 грн. пені.

ПП «АВП-ГРУП»було надіслано на адресу ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»відповідь № 43 від 05.04.2012 р. на претензію № 44/02 від 26.03.2012 р., відповідно до якої відповідач зазначив, що на виконання умов договору № 01/09-1 останнім було поставлено ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»товар на загальну суму 70054,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 122 від 22.09.2011 р. на суму 32279,20 грн., № 122 від 29.09.2011 р. на суму 24826,20 грн., № 126 від 08.10.2011 р. на суму 7948,80 грн., а також повернуто на рахунок позивача 5000,00 грн., у зв'язку з чим ПП «АВП-ГРУП»має заборгованість перед ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»в сумі 12746,80 грн. Водночас, відповідач заперечував проти нарахування неустойки, штрафу та пені.

ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»було направлено на адресу ПП «АВП-ГРУП»лист № 75/02 від 11.05.2012 р., відповідно до якого позивач зазначав, що видаткові накладні № 122 від 29.09.2011 р. на суму 24826,20 грн., № 126 від 08.10.2011 р. на суму 7948,80 грн. не можуть підтверджувати факт поставки ПП «АВП-ГРУП»ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»товару, оскільки особа, яка підписала від імені позивача, за твердженням відповідача, видаткові накладні, а саме -Петрук Р.В., не перебуває в штаті підприємства позивача, а також повноваження його не підтверджені ні печаткою ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ», ані довіреністю на дану особу щодо уповноваження на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «АВП-ГРУП»на користь ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ», у зв'язку з чим позивач не може прийняти зазначені вище видаткові накладні як такі, що підтверджують факт отримання товару позивачем від відповідача. Крім того, позивач зазначив, що відмовляється від допоставки ПП «АВП-ГРУП»товару ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ», оскільки всі строки щодо поставки товару згідно з п. 8.2 та пп. 8.2.1 договору було порушено, а замовник вправі розірвати договір в односторонньому порядку, у зв'язку з чим позивач зазначив, що ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»вважає договір № 01/09-1 від 01.09.2011 р. розірваним з моменту отримання даного листа та вимагає негайного виконання відповідачем вимог, виставлених позивачем у претензії № 44/02 від 26.03.2012 р.

Відповідь на лист отримано не було.

Грошові кошти за не поставлений позивачеві товар за договором № 01/09-1 від 01.09.2011 р. відповідачем не було повернуто, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як з'ясовано судом, факт поставки ПП «АВП-ГРУП»на користь ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ» товару за видатковими накладними № 122 від 29.09.2011 р. на суму 24826,20 грн. та № 126 від 08.10.2011 р. на суму 7948,80 грн. спростовується тим, що особа, яка начебто отримала товар за вищевказаними накладними -Петрук Р.В. (підпис якого міститься на видаткових накладних як особи, яка отримала товар) не перебував у штаті працівників ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ», що підтверджується довідкою позивача № 08/10-2 від 08.10.2012 р.

Водночас, довіреність на отримання Петруком Р.В. товару від імені ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»від ПП «АВП-ГРУП»не видавалась, що підтверджується довідкою позивача № 08/10-1 від 08.10.2012 р. та витягом з журналу реєстру виданих довіреностей ПАТ «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»на отримання товарно-матеріальних цінностей за період з 17.08.2011 р. до 22.11.2011 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що постачальник (відповідач) у відповіді № 43 від 05.04.2012 р. на претензію № 44/02 від 26.03.2012 р., адресованій замовнику (позивачу), визнав наявність заборгованості в сумі 12746,80 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази повернення позивачу перерахованих коштів за договором № 01/09-1 від 01.09.2011 р. в сумі 45521,80 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не заперечений і не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення заборгованості у вигляді неповернутої передоплати за непоставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 45521,80 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, посилаючись на пп. 5.3.1 п. 5.3 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 договору сторони погодили додаткову відповідальність постачальника за затримку поставки товару в строк, обумовлений пп. 2.5.2 договору. Якщо постачальником буде порушений строк поставки товару, вказаний у пп. 2.5.2 договору, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 11115,00 грн., протягом 2 днів з дня отримання вимоги про таке від замовника.

Розмір штрафу, вказаний у позовній заяві, становить 11115,00 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню на підставі пп. 5.3.3 п. 5.3 договору.

Як зазначалось вище, відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 договору у випадку порушення постачальником строку повернення замовнику вартості непоставленої частини товару, вказаного в пп. 5.3.2 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 5640,39 грн. за період з 15.10.2011 р. до 06.08.2012 р. на суму 45521,80 грн.

Проте, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначених приписів п. 6 ст. 232 ГК України та у відповідності з правильним визначенням моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення сплачених позивачем коштів у відповідності з умовами договору (пп. 5.3.2 п. 5.3 договору), а саме -з 17.10.2011 р., сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3539,39 грн. за період з 17.10.2011 р. до 17.04.2012 р. на суму 45521,80 грн.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1108,19 грн. за період з 15.10.2011 р. до 06.08.2012 р. на суму 45521,80 грн.

Згідно з правильним визначенням моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення сплачених позивачем коштів у відповідності з умовами договору (пп. 5.3.2 п. 5.3 договору), а саме -з 17.10.2011 р., сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1103,75 грн. за період з 17.10.2011 р. до 06.08.2012 р. на суму 45521,80 грн.

З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем було визначено розмір інфляційних втрат у сумі 182,09 грн. за період з 15.10.2011 р. до 06.08.2012 р. на суму 45521,80 грн.

Згідно з правильним визначенням моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення сплачених позивачем коштів у відповідності з умовами договору (пп. 5.3.2 п. 5.3 договору), а саме -з 17.10.2011 р., сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 91,04 грн. за період з 17.10.2011 р. до 06.08.2012 р. на суму 45521,80 грн., оскільки нарахування інфляційних втрат за жовтень 2011 року не здійснюється, з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Наведена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВП-ГРУП»(09151, Київська обл., Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Фрунзе, 27, код 35088864) на користь Публічного акціонерного товариства «МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДИНГ»(01021, м. Київ, Печерський район, вул. Інститутська, 28, код 32850366) -45521 (сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 80 коп. основного боргу, 11115 (одинадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафу, 3539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 39 коп. пені, 1103 (одну тисячу сто три) грн. 75 коп. 3% річних, 91 (дев'яносто одну) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 41 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.10.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна