Ухвала суду № 26471300, 26.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук С.М.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"26" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/1728/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" червня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Конкурент плюс" до Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Приватне підприємство «Конкурент плюс» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2011р. № 0004522342. На обґрунтування доводів позивач зазначав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірного рішення) про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Орантія Буд», оскільки господарські операції з названим контрагентом є товарними та такими, що фактично виконувались, що підтверджується податковою та видатковою накладними по спірним господарським операціям, на підставі яких позивач здійснив формування сум податкового кредиту; обліковими документами щодо оприбуткування товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Орантія Буд» та первинними документами про подальшу реалізацію позивачем таких товаро-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року позов задоволено. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 22 грудня 2011 року №0004522342 визнано протиправним і скасовано.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівне порушує питання про скасування постанови з прийняттям нової про відмову у позові з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та юридичної оцінки обставин справи. Зокрема, зазначається в апеляційній скарзі, суд не взяв до уваги, що у ТОВ «Орантія Буд» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, транспорті засоби, за зареєстрованим місцезнаходженням такий контрагент не знаходиться. Не звернув суд уваги на те, що господарська операція відображена у первинних документах позивача та названого контрагента є безтоварною. На підставі наведеного податковий орган вважає, що позивач не вправі був формувати податковий кредит за операцією з названим контрагентом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Відповідальними особами ДПІ в м. Рівне проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Конкурент плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Орантія Буд» за період квітень-травень 2011року .

За результатами перевірки складено акт № 1340/23-100/34518711 від 15.11.2011 р. (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки).

Акт перевірки, містить висновок осіб, що проводили перевірку про фіктивність, нікчемність та безтоварність господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Орантія Буд», оскільки у названого контрагента відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження такої господарської діяльності. За зареєстрованим місцезнаходженням такий контрагент не знаходиться.

На підставі таких висновків, відповідач встановив, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.14, п.201.15 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1900грн за квітень 2011року.

Даний висновок став підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення від 22.12.2012р. № 0004522342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1900грн. -основний платіж та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що податковим органом не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення №

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абз. «а» п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у апеляційній скарзі, та вважає, що місцевий суд повно встановив обставини у справі та надав їм правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Судом першої інстанції також досліджено питання щодо реального придбання позивачем товару, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: відомості по рахунку 2/281 за квітень 2011року( а.с. 31);

- копії видаткових накладних позивача про подальшу реалізацію придбаних ним у ТОВ «Орантія Буд» ТМЦ іншим суб'єктам господарювання та копії довіреностей про фактичне отримання ТМЦ представниками суб'єктів господарювання, котрим позивач здійснив реалізацію ТМЦ, що були придбані у ТОВ «Орантія Буд» (а.с. 32-43).

З названих документів слідує, що товарно-матеріальні цінності перелічені у податковій накладній №8 від 05.04.2011року та видатковій накладній №РН-0000057 від 05.04.2011року (на підставі яких відбулося формування позивачем спірної суми податкового кредиту) були фактично оприбутковані позивачем та в подальшому були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання.

Акт перевірки позивача не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту ненадходження позивачу ТМЦ за переліком, відображеним у податковій накладній №8 від 05.04.2011року та видатковій накладній №РН-0000057 від 05.04.2011року (на підставі яких відбулося формування позивачем спірної суми податкового кредиту), не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, а тому, за встановленого факту реальності здійснення господарський операцій, висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є безпідставними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Також суд правильно відхилив доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Відтак, мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" червня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Конкурент плюс" вул.Кн. Володимира,86,м.Рівне,33013

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023