Ухвала суду № 26470744, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-20708/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників

позивача Браганця В.С.

відповідача Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010

у справі №2а-4458/09

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Гадяцький елеватор»

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000372301/0/65 від 20.08.2008 частково в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 1482908,89 грн., у т.ч. основного платежу 740157,08 грн. та 742751,09 грн. штрафних санкцій; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000382301/0/66 від 20.08.2008 частково в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 1999112,29 грн., у т.ч. основного платежу 960237,91 грн. та 1038874,38 грн. штрафних санкцій; визнано повністю нечинними податкові повідомлення-рішення № 0007301701/0/19 від 20.08.2008 та №0000392301/0/67 від 20.08.2008

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку позивача за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 07.08.2008 №27/23-00955650.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з чим занижено валові доходи у 1 кварталі 2007 року на суму 74708,31 грн., у 2 кварталі 2007 року на суму 1458333,34 грн.; п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з чим завищено валові витрати за 1 квартал 2007 року в сумі 924238,85 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 268479,58 грн., 3 кварталі 2007 року 220353,96 грн., 4 кварталі 2007 року 20746,35 грн., 1 кварталі 2008 року в сумі 1448335,39 грн. Зазначені порушення призвели до заниження податку на прибуток в розмірі 745344,39 грн.

Порушення ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищення податкового кредиту за січень-липень 2007 року, жовтень-грудень 2007 року, січень 2008 року, березень 2008 року на загальну суму 1117510,85 грн. в результаті даного порушення занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1117510,85 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 7072,49 грн.

Порушення пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, пп.8.1.9 п.8.1 ст.8, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що виразилось в неутриманні та не перерахуванні сум податку з доходів фізичних осіб з виплачених доходів ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за здіснення видів діяльності не зазначених в Свідоцтві про сплату єдиного податку, сума недоплати становить 19586,70 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки податкового органу про заниження позивачем валових доходів у 2 кварталі 2007 року на суму 1458333,34 грн. у зв'язку з не включенням до складу валових доходів сум попередніх оплат, отриманих від ТОВ «СК-Агро»на підставі платіжних доручень №177 від 12.06.2007, №176 від 12.06.2007 як передоплату за договором №1-15 від 03.07.2006 не знайшли свого підтвердження. Оскільки сума попередньої оплати була позивачем повернута, що підтверджується платіжним дорученням №874 від 13.06.2007, враховуючи положення пп.11.3.1 п.11.3, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у позивача відсутній оподатковуваний прибуток за даними операціями.

13.06.2007 позивачем було отримано на рахунок від ТОВ «СК-Агро» грошові кошти в сумі 1692000 грн. згідно платіжних доручень №180 та №182 з зазначенням платежу передоплата за сільгосппродукцію згідно договору №КМ-13/06/07 від 13.06.2007. Висновки відповідача про відсутність у позивача у періоді, що перевірявся, договору комісії з ТОВ «СК-Агро», не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем надано суду копію Договору №КМ-13/06/07 від 13.06.2007, згідно якого позивач (Комісіонер) зобов'язувався за дорученням ТОВ «СК-Агро»(Комітента) здійснити в інтересах останнього придбання сільгосппродукції, таким чином отримані позивачем кошти не підлягають включенню до валового доходу в силу пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений договір комісії на момент судового розгляду нечинним не визнано, сторонами не оскаржений, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для висновку про порушення позивачем пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем валових доходів у 1 кварталі 2007 року на суму 74708,31 грн. у зв'язку з не включенням в порушення пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» отриманих від ТОВ «ТД «Сумський хліб»сум попередньої оплати, то суди попередніх інстанцій обґрунтовували свої висновки тим, що позивачем з ТОВ «ТД «Сумський хліб»було укладено ряд договорів купівлі-продажу та на переробку зерна. За даними акта звірки взаєморозрахунків у ТОВ «ТД «Сумський хліб»існувала кредиторська заборгованість перед позивачем в розмірі 375853,49 грн. Враховуючи суми отриманих позивачем попередніх оплат, суми поставок та наявну кредиторську заборгованість, суди дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для висновку про заниження валового доходу за даними операціями.

Не знайшло свого підтвердження, за висновками судів попередніх інстанцій, і завищення позивачем валових витрат за 2007 рік, 1 квартал 2008 року у сумі 1448335,39 грн. у зв'язку з порушенням пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок нікчемності правочинів здійснених з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8

Висновки судів мотивовані тим, що позивачем здійснення зазначених господарських операцій підтверджено належним чином оформленими документами, зокрема видатковими накладними, виданими ФОП ОСОБА_6, та виписками про рух грошових коштів, що підтверджують безготівкове перерахування позивачем грошових коштів в сумі 1211501,84 грн. на виконання умов договору. Формування валових витрат відбулося на підставі первинних документів, які відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та недійсними не визнавались.

Поставка ФОП ОСОБА_7 позивачу товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 35263 грн., оплата здійснена в повному обсязі, що підтверджено банківськими виписками про рух грошових коштів. Факт наявності у позивача видаткових накладних та сплату ним грошових коштів у зазначеному розмірі відповідачем не заперечувався.

При цьому відповідачем не доведено, що укладені позивачем з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 договори є нікчемними в розумінні ст.228 ЦК України. Зазначені контрагенти позивача згідно витягів з єдиного державного реєстру на момент вчинення правочинів були належним чином зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат 201570,55 грн. на підставі видаткових накладних виданих ФОП ОСОБА_8, то суди попередніх інстанцій погодились з висновками акта перевірки про протиправність дій позивача, з огляду на те, що нікчемність даного правочину підтверджено матеріалами кримінальної справи порушеної по факту замаху на незаконне відшкодування податку на додану вартість з держбюджету ВАТ «Гадяцький елеватор», у якій встановлено, що підписи у видаткових та податкових накладних виконані не ФОП ОСОБА_8, у зв'язку з чим вони не є належними первинними документами.

Наявність у позивача податкових накладних, виданих ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, які є належно зареєстрованими платниками податку на додану вартість, визнано судами попередніх інстанцій достатнім для підтвердження права на віднесення на їх підставі податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Нікчемність правочину щодо поставки товару ФОП ОСОБА_8 на суму 201570,55 грн., виключає підстави для формування позивачем податкового кредиту за виданими контрагентом податковими накладними, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій визнали в цій частині висновки відповідача правомірними.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_9, то судами попередніх інстанцій встановлено, що з останнім позивачем укладено ряд договорів, які відносяться до договорів підряду. Зазначені договори сторонами виконані в повному обсязі, є дійсними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались. Закон України «Про податок на додану вартість»можливість видачі податкової накладної не обумовлює наявністю ліцензії на право здійснення певного виду діяльності, відсутність якої тягне інші правові наслідки, ніж визначені пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону. У зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні послуг на підставі належно оформлених податкових накладних виданих ФОП ОСОБА_9 є правомірним.

За підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за даними операціями у відповідача відсутні підстави для зменшення бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 7072,49 грн.

Відсутні підстави, за висновком судів попередніх інстанцій, і для донарахування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з отримання позивачем сум попередньої оплати від ТОВ «СК-Агро», оскільки частина перерахованих коштів погашала дебіторську заборгованість перед позивачем, а інша частина була повернута протягом того ж місяця на поточний рахунок покупця.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з виплатою, за висновками відповідача, доходів ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 за наслідками здійснення видів діяльності не зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то судами попередніх інстанцій визнано таке донарахування безпідставним. Зазначені підприємці перебували на спрощеній системі оподаткування та відповідно до положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»при здійсненні кількох видів діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, придбавали одне свідоцтво та сплачували єдиний податок за вищою ставкою, що не перевищує максимально встановленої. Роботи та послуги були надані ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 позивачеві саме як підприємцями, а не за трудовими договорами, підтверджені актами виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для висновку, що позивач є податковим агентом зазначених приватних підприємців.

Відсутність факту заниження позивачем податкових зобов'язань виключає підставі для застосування штрафних санкцій, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій визнано неправомірним нарахування штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( підпункт 5.2.1).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для з'ясування правомірності формування валових витрат та податкового кредиту підлягає встановленню фактичне здійснення господарських операцій. Оскільки, у разі підтвердження доводів відповідача про безтоварність операцій формування валових витрат та податкового кредиту було би безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку необхідних первинних документів, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Про необґрунтованість формування валових витрат та податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, наявність у позивача податкових накладних, виданих невстановленими особами, за умови встановлення судом факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

У зв'язку з чим, за підтвердження заперечень податкового органу щодо здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, видані від їх імені первинні документи (підписані невідомими особами) не можуть брати участі у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, підлягають перевірці доводи відповідача щодо неможливості надання позивачеві послуг ФОП ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю у останнього дозвільних документів на право здійснення будівельних робіт, як передбачено ст.91 ЦК України, а також не підтвердження факту виконання підрядних робіт належними первинними документами, обов'язкове складання яких передбачено нормативно-правовими актами, а також встановлення обставин укладення договору комісії №КМ-13/06/07 від 13.06.2007 з ТОВ «СК-Агро»з огляду на не підтвердження його укладення матеріалами зустрічної перевірки останнього.

Висновки судів про те, що укладені позивачем договори породжують для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що їх не визнано недійсними, а також у зв'язку з їх наступним схваленням, є помилковими, оскільки, відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним. Посилання судів на те, що дані договори виконані з огляду на надані позивачем докази, є непереконливими, а останні підлягають повній і всебічній перевірці.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук