Ухвала суду № 26470781, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К-21345/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Житомирському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р.

у справі №2-а-30179/08

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Оріяна»

до Державної податкової інспекції в Житомирському районі Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Оріяна»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Житомирському районі Житомирської області (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2008 р. №0000752301/3 (від 10.06.2008 р. №0000752301/1, від 19.08.2008 р. №0000752301/2, від 07.11.2008 р. №0000752301/3) у частині нарахування податку на прибуток підприємства у сумі 88 000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 42 932,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт від 25.04.2008 р. №587/2300/20411030.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.5.1 ст.5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - заниження податку на прибуток на суму 309 582,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2008 р. №0000752301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 619 164,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 309 582,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 309 582,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане рішення в адміністративному порядку, за результатами якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.06.2008 р. №0000752301/1, від 19.08.2008 р. №0000752301/2 та від 07.11.2008 р. №0000752301/3, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 144 625,00 грн. (у т. ч. за основним платежем -97 929,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -46 696,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, стало те, що в порушення вимог пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон), підприємством нараховувалась амортизація на основні фонди, витрати на придбання яких позивачем понесені не були, а саме -автомобілі та вантажні причіпи отримані від фірми Генріх Фервольт GmbH & Co. Текстильна експедиція KG, що знаходиться в Німеччині.

Однак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились із таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та фірмою Генріх Фервольт GmbH & Co. Текстильна експедиція KG, Німеччина (продавець), 20.09.2005 р., 05.05.2006 р. та 03.07.2006 р. було укладено контракти купівлі-продажу транспортних засобів, згідно з умовами яких продавець продає, а покупець купує транспортні засоби, що були у використанні. Оплата здійснювалась поетапно, на вибір покупця, протягом дії контракту. Оплату банківських комісійних зборів за переказ грошових коштів проводив покупець. Перехід права власності від продавця до покупця відбувався в момент передачі товаросупровідних документів. Покупець на весь період дії договору реєстрував зазначені транспортні засоби в органах МРЕВ ДАІ Житомирської області і до повної оплати вартості контракту зобов'язувався утримувати транспортні засоби в належному стані, своєчасно проводити відповідні технічні обслуговування та ремонти.

На підставі вказаних контрактів позивачем було отримано та введено в експлуатацію транспортні засоби, а саме - автомобіль вантажний MAN-TGA 03 вартістю 120 479,57 грн.; автомобіль вантажний MAN-TG A03 D5 256 вартістю 132 750,36 грн.; причіп HW-256 A вартістю 36 064,90 грн.; автомобіль вантажний DAF AS-95-XF 258 вартістю 122 065,62 грн.; причіп HW-258 А вартістю 36 046,22 грн.; вантажний автомобіль MAN 254 вартістю 96 899,40 грн.; вантажний автомобіль DAF AS-95-XF 88 вартістю 110 153,95 грн.; причіп HW-88 А вартістю 33 412,86 грн.; автомобіль вантажний DAF AS-95-XF 116 вартістю 109 514,17 грн.; причіп HW-116 А вартістю 33 412,86 грн.

Згідно платіжних доручень від 11.04.2008 р. №8 та від 11.04.2008 р. №10 позивачем перераховано за придбані транспортні засоби фірмі Генріх Фервольт GmbH & Co. Текстильна експедиція KG 17 335,14 Євро та 17 664,86 Євро відповідно.

За змістом пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 зазначеного Закону, під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону, до групи 2 основних фондів відносяться: автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

З матеріалів справи вбачається, що вартість транспортних засобів в бухгалтерському та податковому обліку підприємства було включено позивачем до балансової вартості основних фондів у сумах 286 493,82 грн., 278 590,37 грн. та 300 146,32 грн.

Підпунктом.8.4.1. п. 8.4. ст. 8 вказаного Закону, визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зважаючи на викладені нормативні приписи, віднесення вартості транспортних засобів до балансової вартості основних фондів було здійснено позивачем цілком обґрунтовано.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем відповідно до вимог чинного законодавства з питань оподаткування та бухгалтерського обліку було оприбутковано на баланс підприємства як основні фонди транспортні засоби, отримані від нерезидента фірми Генріх Фервольт GmbH&Co. Текстильна експедиція KG за контрактами, та правомірно нараховано на їх вартість суми амортизаційних відрахувань.

Відтак, підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Житомирському районі Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р. у справі №2-а-30179/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.