Ухвала суду № 26470710, 11.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/76073/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" (далі -ТОВ "Вінтар") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) в якому просить про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року позов ТОВ "Вінтар" задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м. Вінниці подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Вінтар" у задоволені позову.

ТОВ "Вінтар" подало письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Вінниці.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Вінтар" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Староміської районної ради м. Вінниці за №165 від 11.08.1993 року, що підтверджується свідоцтвом.

ТОВ "Вінтар" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з 04.10.1994 року.

З 09.03.2011 року по 21.03.2011 року на підставі наказу №990/23 від 04.03.2011 року у відповідності до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Вінниці проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Вінтар" з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та достовірності визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за період з 01.02.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №913/2301/00383679 від 21.03.2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем: п. 5.1, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному податковому періоді в загальній сумі 267374 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет в загальній сумі 78698 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ на 135199 грн.

21.03.2011 року на підставі вказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000982310, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 334218 грн., в тому числі 267374 грн. основним платежем, 66844 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000992310, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ в загальному розмірі 98373 грн., в тому числі 78698 грн. за основним платежем, 19675 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001002310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 135199 грн., в тому числі визначено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 33099 грн. основного платежу та 8275 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України.

Ст. 234 ЦК України вказує, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади "визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріали справи не містять жодних відомостей, з яких можна було б дійти висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ "Вінтар" з ТОВ "Фірон ЛТД" та ТОВ "Партнерторгтранс".

П.4 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон України «Про ОПП») визначено, що валовий дохід є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або в нематеріальній формі.

П.5.1 ст. 5 Закону України "Про ОПП" вказує, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про ОПП" зазначено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про ОПП" передбачено виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, основними вимогами до витрат, які передбачені в даному Законі:

1) їх мають підтверджувати первинні документи;

2) вони повинні бути «безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу»;

3) вони повинні бути сплачені.

Тільки одночасне виконання цих трьох умов дає право включити витрачене до витрат підприємницької діяльності.

Ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує загальні вимоги до первинного документу, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У матеріалах справи наявні документи (податкові та видаткові накладні, товаро транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, тощо), що є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Податковим органом не наведено належних обґрунтувань, які б вказували, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема податкові накладні оформлені належним чином.

Податковий кредит згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон України «Про ПДВ») - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

П.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»зазначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги до податкової накладної п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту в матеріалах справи не міститься.

На момент складання податкових накладних ТОВ "Фірон ЛТД" та ТОВ "Партнерторгтранс" були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, а відтак мали право видавати позивачу, як покупцю послуг, відповідні податкові накладні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров