Ухвала суду № 26470698, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-4253/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі № 2-а-3169/08 (22-а-13836/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкомплект»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009, позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.10.2007 № 0003772302/0 про стягнення з ТОВ «Промкомплект»339438,30 грн.

ДПІ у Київському районі м. Одеси подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 339438,30 грн., в тому числі 226292,2 грн. основного платежу та 113146,1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 21.10.2007 № 2329-23-02-26166761/232, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 226292,20 грн. на підставі податкової накладної від 10.12.2004 № АЦ-0009998, виданої ТОВ «Арсенал-Центр», яке рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2004 було припинено.

На момент складання податкової накладної від 10.12.2004 № АЦ-0009998 ТОВ «Арсенал-Центр»було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, видані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам п.п.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: складені особою, яка на момент їх складання була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

При цьому суди правильно застосували ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 № 755-IV, відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаними суб'єктами господарювання, що у подальшому, після вчинення господарських операцій, стали підставою для припинення юридичної особи судовим рішенням. Порушення контрагентами певних правил здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованими, а доводи податкового органу щодо порушення судами норм Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставними.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло