Ухвала суду № 26470667, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-25020/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 р.

у справі №2а-43493/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвис»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарвис»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі -відповідач) про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006 р. №0000411521/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період 27.03.2006 р. по 30.03.2006 р., за результатами якої складено акт від 18.04.2006 р. №52/15-247/31618972.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме -несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничних строків сплати по податкових повідомленнях-рішеннях від 11.10.2005 р. №0001632310 та №0001642310.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006 р. №0000411521/0, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 588,90 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для звернення позивача до суду зумовлене тим, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р., було визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.10.2005 р. №0001632310/0 (несвоєчасне виконання якого зумовило нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2006 р. №0000411521/0).

Позивач 31.07.2008 р. звернувся із заявою до відповідача, в якій просив зарахувати безпідставно сплачені Товариством кошти у сумі 9 356, 90 грн. (у тому числі штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за скасованим податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2005 р. №0001632310/0) у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Проте, відповідач, листом від 05.08.2008 р. №3906/10/19-013, повідомив про наявність у позивача переплати лише у сумі 8 768,00 грн., тобто суму штрафної (фінансової) санкції, застосованої нескасованим податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2005 р. №0001632310/0.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвис»про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Однак, судова колегія суду апеляційної інстанції обґрунтовано не погодилась із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підпунктом 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.

Відповідно до пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 зазначеного Закону, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про відмову у поверненні надміру сплачених податків, відповідно до ст.ст. 5, 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», становить 1095 днів з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав на повернення надмірно сплаченого податкового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до податкового органу 31.07.2008 р. із заявою про зарахування надмірно сплачених податків у сумі 9 356,90 грн. (у тому числі штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за скасованим податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2005 р. №0001632310/0) у зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Дарвис»з податку на додану вартість наступних податкових періодів, тобто у період встановленого строку давності 1095 днів з моменту набрання законної сили постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р., як моменту, коли він дізнався про наявність права на повернення надмірно сплачених податків.

Про відмову у поверненні розміру штрафних (фінансових) санкцій позивач дізнався з листа Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 05.08.2008 р. №3906/10/19-013.

Тобто, звернення позивача до суду 20.11.2009 р. щодо оскарження дій відповідача у відмові про повернення надмірно сплачених сум податку відбулося в межах строку звернення до суду, передбаченого ст.ст. 5, 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, ч. 1 та ч. 2 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, зважаючи на фактичні обставини справи щодо оскарження позивачем у судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0001632310/0 від 11.10.2005 р. (несвоєчасне виконання якого зумовило нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0000411521/0 від 18.04.2006 р.) та момент набрання законної сили вказаними судовими рішеннями, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 18.04.2006 р. №0000411521/0, колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Актом перевірки від 18.04.2006 р. №52/15-247/31618972 встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковим повідомленням-рішенням: форма «В 1»від 11.10.2005 р. №0001642310 у сумі 44,00 грн., термін затримки складає 3 дні; форма «Р»від 11.10.2005 р. №0001632310 у сумі 5 845,00 грн., термін затримки складає 3 дні.

Тобто, однією із підстав для застосування штрафних санкцій до позивача була несвоєчасна сплата донарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2005 р. №0001632310 на суму 5 845,00 грн., яке було визнано нечинним постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визнання неправомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання є підставою для визнання неправомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 584,50 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2005 р. №0001632310.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006 р. №0000411521/0 було скасовано судом апеляційної інстанції обґрунтовано.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 р. у справі №2а-43493/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.