Ухвала суду № 26470593, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/15386/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Кеміня В.В.,позивача:Книгиницької М.В.,відповідача:Дунця О.Я.,прокурора:Чубенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2011 р.

у справі №2а-2270/09/0970

за позовом Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

до Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

та Закритого акціонерного товариства «КБ «Приватбанк»,

за участю Прокурора Івано-Франківської області,

про визнання нечинним договору застави в частині,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»та Закритого акціонерного товариства «КБ «Приватбанк»(далі-відповідачі, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ЗАТ «КБ «Приватбанк») про визнання нечинним договору застави в частині.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито з підстав визначених п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслали.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Державну податкову інспекцію в Надвірнянському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками контролюючого органу було проведено документальну перевірку господарської діяльності ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»стосовно питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 30.06.2003 р. та з питань правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування, за результатами якої складено акт від 31.12.2003 р. №766/23/120/0-00152230.

На підставі вказаної перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2004 р. №0000012600/0 та №0000022600/0, яким підприємству донараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 75 188 870,00 грн.

Крім того, контролюючим органом на підставі акту перевірки від 01.04.2003 р. №129/23/120/1/00152230 було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2003 р. №0000152600/0 та №0000142600/0 на загальну суму 8 730 242,00 грн.

Зазначенні податкові повідомлення-рішення були оскаржені ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»у судовому порядку, за результатами якого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р. у справі №А-1/81 у позові було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення визнано законними та обґрунтованими.

Тобто, сума податкових зобов'язань визначених у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях також була узгодженою.

Оскільки, станом на 10.04.2005 р. ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» не було погашено суми узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 75 188 870,00 грн. та 8 730 242,00 грн., відповідно до положень пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», такі суми булі визнані сумами податкового боргу.

Через несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов'язань та зростання податкового боргу, контролюючим органом було нараховано підприємству пеню по платежу «акцизний збір по бензину моторному»на суму 1 912 530,37 грн. та по платежу «акцизний збір за інші нафтопродукти»на суму 2 322 445,76 грн.

На виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючим органом направлялись ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»перша податкова вимога від 26.07.2006 р. №1/146 та друга податкова вимога від 28.08.2006 р. №2/156.

Не погодившись із надісланими податковими вимогами, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»звернулось до суду, однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. у справі №А-6/259а про визнання нечинною першої та другої податкової вимоги, у задоволенні позову ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2009 р. вказана постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. була залишена без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2006 р. податковим органом було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 24.10.2006 р. № 4, відповідно до якого 25.06.2006 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про реєстрацію податкової застави активів ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»на загальну суму 121 586 567,48 грн., що підтверджується витягом з Державного реєстру.

Проведеною плановою виїзної перевіркою ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., результати якої викладено в акті від 30.06.2009 р. №519/23/00152230, контролюючим органом було встановлено порушення підприємством вимог пп. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало у передачі в заставу майна, яке перебувало у податковій заставі відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Так, позивачем було встановлено, що 08.08.2008 р. між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»та ЗАТ «КБ «Приватбанк»було укладено договір застави майна №252193/6-ДЗ, яким було забезпечено виконання зобов'язань ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»по кредитним договорам від 05.05.2008 р. на суму 40 000 000,00 дол. США та від 01.08.2008 р. на суму 100 000 000,00 грн.

Згідно додатку №1 до договору застави мана від 08.08.2008 р. №252193/6-ДЗ, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»поряд з іншим майном передано в банківську заставу також майно, яке перебувало у податковій заставі відповідно до акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 24.10.2006 р. №4.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про визнання договору застави майна від 08.08.2008 р. №252193/6-ДЗ нечинним, як такого, що укладений з порушенням приписів пп. 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Розглядаючи даний спір та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана справа не є справою адміністративної юрисдикції.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що чинним законодавством передбачено право звернення податкового органу до суду із позовом про визнання угод недійсними виключно з підстав, за яких передбачено стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Між тим, колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими та передчасними з огляду на таке.

Так, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Вичерпний перелік повноважень державної податкової служби наведено у Законі України «Про державну податкову службу в Україні».

За змістом ст. 2 вказаного Закону, завданнями органів державної податкової служби, серед інших, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до положень п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

За змістом наведених нормативних положень, сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Цей інститут як спосіб забезпечення непогашеного у строк податкового зобов'язання є джерелом наповнення бюджетів та державних цільових фондів.

Підпунктом 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 цього ж Закону передбачено, що надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Правовий наліз приписів Закону України «Про державну податкову службу в Україні»дає підстави для висновку, що податковий орган є уповноваженим державою органом на здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.

Зважаючи на викладене, а також наявність прямого припису податкового законодавства про заборону надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб, судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає наявність підстав та права податкового органу на звернення із позовом про визнання нечинним договору застави у частині майна,яке перебуває у податковій заставі до суду як реалізації та належного виконання своїх владних управлінських та контролюючих функцій в інтересах держави.

За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, звернення контролюючого органу із даним позовом до суду узгоджується із приписами КАС України, а відтак підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до ч.1 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з ч.4 ст.227 КАС України Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа відповідно до приписів ст.227 КАС України -направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на Державну податкову інспекцію в Надвірнянському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

3. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2011 р. у справі №2а-2270/09/0970 скасувати.

Справу №2а-2270/09/0970 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.