Ухвала суду № 26470594, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К/9991/1496/11

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р.

у справі №2а-12108/09/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дедал»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення відповідача від 26.10.2009 р. №196 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та змінити постанову суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт від 24.02.2009 р. №117/23/30294369.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 р. №00010023220/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36 626,00 грн.

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Податковим органом були направлені на адресу позивача перша та друга податкові вимоги від 16.04.2009 р. та 25.06.2009 р. відповідно.

Відповідачем 26.10.2009 р. було прийнято рішення №196 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення податкового боргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач обґрунтовує свої доводи наступним.

Так, відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу то податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду справи по суті та прийняття відповідного рішення. Податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 р. № 0001002320/0, яке було підставою для прийняття спірного рішення від 26.10.2009 р. № 196 оскаржено у судовому порядку. Не погоджуючись з рішенням суду позивачем подана апеляційна скарга, яка на даний час не розглянута апеляційним судом. За таких обставин позивач вважає, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 р. № 0001002320/0 оскаржено у судовому порядку, то таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим, а тому прийняте податковим органом спірне рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення від 26.10.2009 р. № 196 не містить інформації щодо суми узгодженого податкового боргу.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»(далі -Закон), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.1.3 ст. 1 вказаного Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання

Підпунктом 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону визначено, що днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження.

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас, відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається приписами пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»та становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з пп. 5.4.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак, у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»), несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків в силу прямого припису пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що податковий борг виникає, зокрема, у разі несплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу у разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання поза межами десятиденного строку не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, така сума є податковим боргом платника податків.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків що спірне рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу було прийнято податковим органом обґрунтовано, а відтак підстав для задоволення позовних вимог не має.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі №2а-12108/09/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.