Ухвала суду № 26470472, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/41983/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман -К" (далі -Товариство)

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012

у справі № 2а-10793/10/0170/21

за позовом Товариства

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі -Феодосійська МДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Сущенка Д.В.,

відповідача -не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2010 № 0000192301/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 312 216 грн. (у тому числі 208 144 грн. за основним платежем та 104072 грн. за штрафними санкціями).

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2011 позов задоволено повністю з посиланням на правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості послуг з оренди багаторічних насаджень виноградників на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що у Товариства відсутнє право на податковий кредит на суму ПДВ у складі компенсації витрат орендодавця на закладку довгострокових біологічних активів (виноградників), понесених до укладення договору оренди цих об'єктів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим зі спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що компенсація позивачем витрат орендодавця на створення сільськогосподарської продукції (виноградної ягоди) врожаю 2009 року є, по суті, витратами Товариства на виготовлення сільськогосподарської продукції, а тому відображення цих витрат позивачем у податковому обліку (зокрема, по сплаті ПДВ) відповідає вимогам підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення Феодосійською МДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.03.2009 по 31.12.2009, оформленої актом від 16.03.2010 № 60/23-01/36266468. У вказаному акті зафіксовано, що за договором від 01.04.2009 № 6468 АР-В, укладеним Товариством (орендар) та закритим акціонерним товариством «ЗМВК Коктебель»(орендодавець), позивач отримав у довгострокову оренду багаторічні насадження виноградників загальною площею 184,13 га, які були передані Товариству за актом приймання-передачі майна від 01.04.2009. Додатковою угодою до цього договору від 01.04.2009 було передбачено, зокрема, обов'язок позивача компенсувати закритому акціонерному товариству «ЗМВК Коктебель»витрати на здійснення експлуатаційних робіт по формуванню врожаю 2009 року, які були вже понесені на дату укладення цього договору. Однак Феодосійська МДПІ не визнала право позивача на податковий кредит на суму ПДВ, пред'явлену закритим акціонерним товариством «ЗМВК Коктебель»до сплати у складі зазначеної компенсації витрат, що і стало підставою для донарахування Товариству ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що критеріями віднесення платником до складу податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати постачальником товарів (робіт, послуг), є фактичне придбання відповідних товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд послався на те, що фактично спірні витрати були понесені у період з листопада 2008 року по березень 2009 року, тобто до моменту державної та податкової реєстрації Товариства та до дати укладення названого договору оренди, а відтак є витратами орендодавця (закритого акціонерного товариства «ЗМВК Коктебель»), а не витратами позивача.

Однак такий висновок не відповідає нормам матеріального права та наявним у справі доказам. Адже для вирішення питання щодо правильності формування даних податкового обліку позивача дослідженню підлягають саме витрати Товариства та час їх понесення Товариством, а не витрати його контрагентів. Для позивача витрати на компенсацію робіт по формуванню врожаю 2009 року є витратами, здійсненими саме після укладення договору від 01.04.2009, позаяк вони були фактично здійснені ним після підписання та на виконання цього договору.

Враховуючи, що специфіка такого виду діяльності, як сільськогосподарське виробництво, вимагає здійснення комплексу підготовчих робіт як ґрунтових, так і по догляду за сільськогосподарськими насадженнями, то витрати на здійснення таких робіт є витратами сільськогосподарського виробника у межах його безпосередньої діяльності.

Слід також зазначити, що компенсація позивачем відповідних витрат виконавця була однією з умов оренди спірних багаторічних насаджень виноградників. Оцінюючи ж правомірність такої умови договору з точки зору її відповідності вимогам цивільного законодавства, а також економічну доцільність таких витрат (зокрема, можливість їхнього перекриття отриманим доходом орендаря), податковий орган фактично вийшов за межі своєї компетенції, що полягає у здійсненні податкового контролю, а не в аналізі планування суб'єктом господарювання своєї фінансово-економічної діяльності. Для цілей оподаткування обґрунтованість витрат платника має оцінюватися з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект в результаті реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. При цьому ані податковий, ані судовий контроль не вправі перевіряти економічну доцільність рішень платників, які у сфері господарювання наділені самостійністю та широкою дискрецією.

А відтак у податкового органу були відсутні підстави для невизнання витрат позивача на сплату ПДВ у складі компенсації витрат орендодавця на здійснення підготовчих робіт для формування врожаю 2009 року як з причин їх економічної недоцільності, так і з мотивів їх належності, на думку Феодосійської МДПІ, до складу орендної плати.

З урахуванням викладеного та з огляду на те, що власне факт понесення позивачем спірних витрат по сплаті ПДВ та їх сума податковим органом не заперечується, то оспорюване донарахування ПДВ не можна визнати правомірним.

А відтак у апеляційного суду не було процесуальних підстав для скасування постанови суду першої інстанції, який хоча у не дослідив усі обставини цієї справи, однак прийняв правильне по суті спору рішення.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман -К" задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 у справі № 2а-10793/10/0170/21 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2011 у справі № 2а-10793/10/0170/21 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько