Ухвала суду № 26470467, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/9085/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р.

у справі № 2а-7148/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест»

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест»(надалі позивач, ТОВ «Лізінвест») звернулось до суду з позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області (надалі -відповідач, Рубіжанська ОДПІ у Луганській області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р. (суддя -О.В. Захарова), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -М.М. Яковенко, судді: Р.Ф. Ханова, А.В. Гайдар) позов задоволено: визнано протиправни та недійсним податкове повідомлення-рішення Рубіжанської ОДПІ у Луганській області від 28.04.2011 р. № 0001522301 у частині зменшення ТОВ «Лізінвест» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 р. у сумі 274 400,00грн., за лютий 2011 р. у сумі 571 747, 00 грн., всього на загальну суму 846 147, 00 грн.; стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Лізінвест»судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.03.2011 р. по 12.04.2011 р. Рубіжанською ОДПІ у Луганській області проведено невиїзну перевірку ТОВ «Лізінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.12.2010 р по 31.01.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2011 р. №135/2301/34933894 (надалі - акт), яким встановлені порушення вимог підпункту «а»пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: невідповідність сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленим у податкових деклараціях, у зв'язку з неможливістю підтвердити взаємовідносини по ланцюгам постачання, оскільки не отримані відповіді на запити Рубіжанської ОДПІ у Луганській області на проведення зустрічних звірок по контрагентам ТОВ «Лізінвест».

На підставі акта Рубіжанської ОДПІ у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 р. № 0001522301, яким ТОВ «Лізінвест»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий 2011 р. на загальну суму 846 947, 00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, а суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції дійшли висновку, що відповідно до підпункту «а»пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем при придбанні товару сплачено суму податку у попередніх податкових періодах , та правомірно сформовано від'ємне значення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

ТОВ «Лізінвест»зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 20.02.2007 р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100164613 та перебуває на податковому обліку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції у Луганській області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними вітчизняними постачальниками ТОВ «Лізінвест»у січні та лютому 2011 р. були ДП «Донецька залізниця», ТОВ «Укренергохолдінг», ТОВ «ТД «ЛК-Україна», ПП «Імпресс», СТ «Колос», ТОВ «Рубіжанський Краситель», ТОВ «ТД «Ліда ЛК», ТОВ «Артколор».

ТОВ «Лізінвест»уклало:

- з ТОВ «Укренергохолдінг»договір на постачання природного газу від 02.04.2009 р. №Г-09/04/02-032;

- з СТ «Колос»договір купівлі -продажу електричної енергії від 22.09.2009 р. №32-ЕЕ-Л09;

- з ТОВ «Рубіжанський Краситель»договір про надання послуг від 01.01.20109 р. № 7, договір оренди від 01.01.2010 р. №6, договір оренди від 01.01.2010 р. № 15, договір оренди від 01.01.2010 р. № 26, договір про спільне використання технологічних (електричних) мереж від 01.10.2008 р. № 317, договір про надання послуг від 01.03.2008 р. № 131, договір на виконання послуг від 12.01.2009 р. № 115, договір про надання послуг від 27.03.2008 р. № 5, договір на споживання води від 01.04.2008 р. № 157, договір оренди від 29.03.2010 р. № 53;

- з ТОВ «ТД «Ліда ЛК»контракт від 01.02.2011 р. № 03-02/2011;

- з ТОВ «ТД «ЛК Україна»договір поставки від 31.08.2010 р. № 31/08/2010;

- з ТОВ «Артколор»договір поставки від 16.02.2011 р. № 16/02;

- з ПП «Імпрез»договір поставки від 10.01.2011 р. № 1001/1;

- з ДП «Донецька залізниця»договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 14.12.2010 р. № 412/913.

Сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними, виписками банків з особового рахунку ТОВ «Лізінвест», реєстрами проведених платіжних документів, платіжними дорученнями. Фактична поставка товарів від контрагентів до ТОВ «Лізінвест»та виконання робіт (послуг) підтверджуються актами приймання-передачі майна (робіт/послуг), видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від резидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

ТОВ «Лізінвест»при придбанні товару у попередніх податкових періодах сплачено суму податку постачальникам таких товарів та послуг, та правомірно сформовано від'ємне значення за наслідками таких господарських операцій.

Оскільки за висновками матеріалів зустрічних перевірок, проведеними податковими органами по основним постачальникам ТОВ «Лізінвест»підтверджено реальність господарських відносин, що відображено в бухгалтерському та податковому обліку, то у Рубіжанської ОДПІ у Луганській області не було підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 р. у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 р. у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення судів попередніх інстанцій узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтового висновку про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення Рубіжанської ОДПІ у Луганській області від 28.04.2011 р. №0001522301 у частині зменшення ТОВ «Лізінвест»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 р. у сумі 274 400,00грн., за лютий 2011 р. у сумі 571 747, 00 грн., всього на загальну суму 846 147, 00 грн.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р. у справі № 2а-7148/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді(підпис)Лосєв А.М. (підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.