Ухвала суду № 26470476, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-22383/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Шкодича Ю.В.,прокурора:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вероніка ЛТД»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р.

у справі № 6/565

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вероніка ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вероніка ЛТД»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної податковим органом невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2007 р., оформленої актом від 23.11.2007 р. №696/23-14/24375101.

Вказаною перевірко було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 18 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997р. №165, у результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 759 118,00 грн.; пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті якого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за І квартал 2005 року в сумі 26 652,16 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 05.12.2007 р. №0010382314/0, №0010362314/0 та №0010372314/0.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято нові податкові повідомлення -рішення від 09.02.2008 р. №0010382314/1, №0010362314/1, №0010372314/1, від 12.03.2008 р. №0010382314/2, №0010362314/2, №0010372314/2 та від 20.05.2008 р. №0010382314/3, №0010362314/3, №0010372314/3, аналогічні за змістом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фірмою AFIM IRRIGATION EQUIPMENT & DRIP SYSTEMS», Ізраїль у 2001 р. було укладено договір №16-02-01 про покупку обладнання, загальна вартість якого складає 46 500,00 дол. США.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем було отримано обладнання на загальну суму 31 094,36 дол. США, що підтверджується ВМД від 17.04.2001 р. № 751067 на суму 7 980 дол. США (43 235,64 грн.), від 17.04.2001 р. № 751068 на суму 16 420,0 дол. США (88 963,56 грн.), від 25.04.2001 р. № 005997 на суму 3500 дол. США (18 958,11 грн.), від 23.05.2001 р. № 007479 на суму 3 194,36 дол. США (17 288,20 грн.). У рахунок оплати за отриманий товар позивач перерахував на рахунок фірми IRRIGATION EQUIPMENT & DRIP SYSTEMS», Ізраїль грошові кошти на загальну суму 11 000 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2005 р. по вказаному контракту в бухгалтерському обліку підприємства по Кт 632 рахується кредиторська заборгованість у сумі 20 094,36 дол. США (106 608,62 грн.). Станом на 30.06.2007 р. в бухгалтерському обліку підприємства по Кт 632 рахується кредиторська заборгованість у сумі 20 094,36 дол. США (101 476,52 грн.).

Зважаючи на той факт, що протягом перевіряємого періоду руху коштів та товару по зазначеному контракту не відбувалось, суди попередніх інстанцій погодились із висновками податкового органу про необхідність включення суми кредиторської заборгованості перед нерезидентом до валового доходу, як безповоротної фінансової допомоги.

Розглядаючи даний спір по суті та даючи оцінку наявним у матеріалах справи обставинам суд апеляційної дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів податкового органу та наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Між тим, з оскаржуваної ухвали не вбачається можливим встановити, які саме обставини справи зумовили прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції.

Так, розглядаючи справу суд апеляційної інстанції лише вказав на матеріальні норми, які регулюють спірні правовідносини, проте яким чином наведені нормативні положення впливають на вирішення даного спору по суті визначено не було.

З огляду на встановлене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

В описовій частині рішення, зокрема, має бути зазначено зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмета позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце, і узагальнено викласти позицію відповідача: чи визнає він позов, а якщо визнає, то повністю чи частково; у разі заперечень - у чому суть заперечень проти позову; пояснення осіб, які беруть участь у справі, висновки органів державної влади або місцевого самоврядування, якщо вони брали участь у справі, а також зазначити докази і обставини, для встановлення яких вони досліджувалися.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, та інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.

З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суд України не може визнати законним та обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції, яке обмежене виключно переліком законодавчих приписів.

У зазначеному рішенні відсутні посилання на будь-які обставини, що мають значення для справи, відсутні висновки суду про встановлені обставини, їх правові наслідки, та не перевірено встановлені судом першої інстанції факти.

З огляду на викладене, а також той факт, що судом апеляційної інстанції не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вероніка ЛТД»задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р. у справі № 6/565 скасувати.

Справу № 6/565 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.