Постанова № 26469496, 26.07.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2561/2012

26 липня 2012 року 14год. 27хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Тимошицької Т.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

21 червня 2012 року позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області (надалі - ДПІ). Просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002421742; №0002411742 та № 0002431742 від 14.06.2012, якими йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб; з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) щодо безтоварності, а відповідно - нікчемності господарських операції ФОП ОСОБА_3 з контрагентами з якими він перебував у господарських відносинах протягом періоду, що перевірявся.

На думку позивача товарність його господарських операції відображено у первинних документах, наданих до перевірки, а тому витрати, податкові зобов'язання та податковий кредит ним сформовано правильно.

Крім того позивач зазначає що його контрагенти на момент укладення правочинів були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням основних принципів адміністративного процесу та засад діяльності суб'єктів владних повноважень передбачених ч.3 ст.2 КАС України, вимог чинного законодавства що є підставою для визнання їх протиправними та як наслідок - скасування.

В судовому засіданні, під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги позивача підтримав частково. А саме - в частині вимог, що стосуються скасування податкових повідомлень-рішення ДПІ у м.Рівне Рівненської області щодо донарахування податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 у зв'язку із нереальністю господарських операцій останнього та ТОВ «Зернова Компанія Агро-Мир», висновок про що міститься в акті складеному за результатом планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 від 06.06.2012.

Що стосується скасування податкових повідомлень рішень складених на підставі інших порушень виявлених під час проведеної перевірки представник позивача повідомив, що вказані порушення позивачем визнаються, а відповідно податкові повідомлення рішення - є підставними та обґрунтованими.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та зокрема зазначав, що господарські операції відображені у первинних документах позивача та обумовленого контрагента є безтоварними, оскільки згідно з акта ДПІ у м.Херсон «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Зернова Компанія Агромир» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2009 по 01.01.2011, їх реальності та повноти відображення в обліку», який надійшов на адресу ДПІ у м.Рівне - встановлено, що в вказаного товариства відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності. Крім того з пояснень директора ТОВ «Зернова Компанія Агромир» - ОСОБА_5 встановлено, що діяльність підприємства зводилась до того, що фактично надані гр.ОСОБА_5 засновниками вказаного підприємства використовуються для формування валових витрат підприємства та податкового кредиту з ПДВ, при цьому закупівля зернових культур здійснюється у населення за готівку. Відтак, вважає, що позивач не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ за названими операціями.

На підставі наведеного представник відповідача просить суд у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підлягає до задоволення у зв'язку із наступним:Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи - за результатами проведення планової документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства, податковим органом складено акт перевірки №148/29/295990172/17-100 від 06.06.2012 року (а.с.88-115) (далі по тексту іменовано - акт перевірки ).

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується, а тому відповідно до ст. 72 КАС України - не підлягає доказуванню.

Згідно висновків викладених у вказаному акті вбачається, що за наслідком проведеної перевірки податковим органом встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача.

Загалом за результатом проведеної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства, на підставі обумовленого відповідачем акту перевірки - податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення №0002421742 від 14.06.2012 (а.с. 12), яким збільшено для позивача суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності» в розмірі 21 245,00 гривень;

податкове повідомлення-рішення №0002431742 від 14.06.2012 (а.с. 13), яким збільшено для позивача суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 510,00 гривень;

податкове повідомлення-рішення №0002411742 від 14.06.2012 (а.с. 14), яким збільшено для позивача суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 33938,00 гривень - основного платежу та 6555,2гривень - штрафної санкції;

Зокрема за результатом проведеної перевірки виявлено порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 13, п."б" ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"; пп.9.12.1 п.9 ст.9 , п.7.1 ст.7 Закону України про "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.7.3.1. п.7.3. ст..7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями п.14.1.191 п.14.1. ст..14, п.187.1 ст. 187, пп.198.3, пп.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем «податок з доходів фізичних осіб» та «податок на додану вартість»..

Вказані висновки зроблені на підставі аналізу взаєморозрахунків позивача з ТОВ "Зернова компанія Агромир". Зокрема по взаєморозрахунках на придбання зернових культур на загальну суму 114133,3гривень, проведених на підставі договору поставки с\г продукції від 25.10.2010 року, відносно яких прийнято рішення про безтоварність операцій.

З досліджених доказів по справі вбачається, що підставою для прийняття податковим органом рішення про безтоварність був акт перевірки ДПІ у м.Херсоні по контрагенту позивача - ТОВ «Зернова Компанія Агромир» №92/15-2/36505175 від 21.12.2011 «Про результати проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2009 по 01.01.2011 їх реальності та повноти відображення в обліку. Зокрема у вказаному акті відображено, що у вказаного підприємства відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності. Крім того вказаний суб'єкт господарської діяльності на момент перевірки був відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім того з пояснень директора ТОВ «Зернова Компанія Агромир» - ОСОБА_5 встановлено, що діяльність підприємства зводилась до того, що фактично надані гр..ОСОБА_5 засновниками вказаного підприємства використовуються для формування валових витрат підприємства та податкового кредиту з ПДВ, при цьому закупівля зернових культур здійснюється у населення за готівку.

У зв'язку із наведеними обставинами на думку осіб які проводили перевірку, операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Зернова Компанія Агромир» - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Як наслідок, за результатом проведеної перевірки позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22 827,00 гривень та застосовано штрафні санкції у розмір 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання, що становить 5 706,75 гривень та з податку з доходів фізичних осіб у сумі 17120,0гривень

Вказані вище суми податкових зобов'язань входять до складу загального розміру податкового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість", що відображені в податковому повідомленні-рішення №0002411742 від 14.06.2012 та загального розміру податкового зобов'язання позивача за платежем "податок з доходів фізичних осіб", що відображені в податковому повідомленні-рішення №0002421742 від 14.06.2012

Відповідно до ст. 13 р. IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92 зазначено, що при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід. Тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно з додатком № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993 року № 12 фізична особа-платник податку формує витрати за переліком ст. 5 "Валові витрати" і відповідно до ст. 8 "Амортизація" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Положення ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум, згідно з операціями, які відповідають ст. 5 Закону, за результатами або участю яких у податковому періоді (звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Таким чином, до складу витрат приватного підприємця відносяться витрати, що документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з одержанням доходів звітного періоду.

Порядок формування сум податкового кредиту до 01.01.2011року визначався Законом «Про податок на додану вартість». Відповідно до якого не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

З 01.01.2011року порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.

Відповідно до абз. «а» п.198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З систематичного аналізу вищевказаних положень Податкового кодексу України слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «Зернова компанія Агромир» а відповідно і здійснення певних витрат, є податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні та договори.

На підтвердження виконання умов договору поставки с/г продукції укладеного з ТОВ «Зернова Компанія Агромир» позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та товаро - транспортні накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та які підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.

Вказані первинні документи також надавались відповідачу під час проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні виписані позивачеві постачальником придбаних ним товарів, складені у відповідності до вимог законодавства України.

Доказів визнання недійсними вказаних податкових накладних суду не надано.

За таких обставин, позивач (на підставі вищевказаних норм права та обумовлених первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями з ТОВ «Зернова Компанія Агромир» до складу податкового кредиту та мав право на їх віднесення до складу валових витрат.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності вказаної господарської операції на підставі висновку про відсутність у контрагента необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, відсутності остатнього за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжності у формуванні ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акт перевірки його контрагента не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить лише припущення щодо відсутності наміру у вказаного контрагента позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача та ТОВ «Зернова Компанія Агромир» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення -рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «ЗК Агромир» є такими , щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011року).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне за № 0002411742 від 14.06.2012 року, в частині вимог що стосується донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2010 року , а тому уточнені позовні вимоги позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби №0002411742 від 14.06.2012, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, в частині визначення податкового зобов'язання на суму 28533,42 гривні, що стосується донарахування за жовтень 2010 року, в тому числі 22 826,67гривень - за основним платежем та 5 706,75 гривень - штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби №0002421742 від 14.06.2012, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, в частині визначення податкового зобов'язання розмірі 17120,0 гривень, що стосується донарахування за жовтень 2010 року.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 456(чотириста п'ятдесят шість) гривень 53 копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.