Ухвала суду № 26469413, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року м. Київ К-19820/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010

у справі № 2а-10399/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміт»ЛТД

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терміт»ЛТД (далі по тексту -позивач, ТОВ «Терміт»ЛТД) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2009 №0003742301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010, позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.11.2008, відповідачем була здійснена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ «Вісткар»за період з 01.07.2008 по 31.08.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.2009 №59/23-214/22470396.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2009 №0003742301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 80977,50 грн., в тому числі 53985,00 грн. - за основним платежем, 26992,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вісткар»та ТОВ «Терміт»ЛТД було укладено усну угоду поставки будівельних матеріалів. В підтвердження зазначеної угоди, ТОВ «Терміт»ЛТД були надані до перевірки виписані ТОВ «Вісткар»податкові накладні на загальну суму 323908,00 грн. у тому числі ПДВ 53984,67 грн.

Крім того, судами встановлено, що суми податку на додану вартість по виписаних ТОВ «Вісткар»податкових накладних включені ТОВ «Терміт»ЛТД до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2008 року.

Але висновок відповідача про відсутність факту поставок товарів ТОВ «Вісткар»з метою їх подальшого використання ТОВ «Терміт»ЛТД не відповідає дійсним обставинам справи.

Судами також встановлено, що отримані від ТОВ «Вісткар»будівельні матеріали зберігались на орендованій ТОВ «Терміт»ЛТД будівельній базі та в подальшому були реально використані позивачем в своїй господарській діяльності, про що свідчать численні договори підряду на ремонтні роботи, укладені позивачем 05.04.2008, 01.08.2008 і 04.08.2008 з Одеським Інститутом Фінансів УДУФіМТ та з Управлінням ЖКГіЕК Одеської міськради, а також акти виконаних робіт і довідки про їх вартість, які містяться в матеріалах справи.

До того ж, здійснення зазначених господарських операцій підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими контрагентом позивача, який на час їх складання був платником податку на додану вартість, платіжними дорученнями та рахунками, згідно яких, оплата товару здійснена позивачем в повному обсязі у тому числі з ПДВ, що, в свою чергу не спростовано відповідачем.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з даним підпунктом, така сума, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які підтверджуються податковими накладними, виписаними ТОВ «Вісткар», а відповідач в свою чергу не довів правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров