Ухвала суду № 26469636, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 року м. Київ К-23413/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009

у справі № 2-а-3891/08

за позовом Акціонерного товариства закритого типу „Донецьке акціонерне науково

- комерційне товариство „Данко"

до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу „Донецьке акціонерне науково - комерційне товариство „Данко" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001171322/0/37087/10/15-16-23/5 від 31.10.2007 та № 0001171322/1/1152/10/15-16-23/5 від 14.01.2008.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та складено акт № 708/15-16-23/5-23126703 від 19.10.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001171322/0/37087/10/15-16-23/5 від 31.10.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 62542 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001171322/1/1152/10/15-16-23/5 від 14.01.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, абз. "є" пп. 7.2.1 пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4. пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 та зареєстрованого у Мін'юсті України 23.06.1997 під №233/2037 (із мінами та доповненнями).

Наведений висновок податкового органу базується на результатах виїзної позапланової перевірки позивача за період липень 2007 року, висновки якої містяться в акті № 704/15-16-23/5/23126703 від 19.10.2007, відповідно до якого не підтверджена правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2007 року в сумі 59497 грн.

Зменшення суми бюджетного відшкодування відбулось внаслідок встановленого податковим органом порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, а саме включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого позивачем як комітентом за договором комісії №15\59\07 від 18.04.2007, укладеним з СП „Інтерсплав", по вартості автопослуг, морського транспортування та експрес доставки наданими перевізником за межами митної території України, а також формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням встановленого порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 у справі №2-а-3881/08 задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство „ДАНКО" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення -рішення від 30.10.2007 №0001161322/036924/10-15-16/5 та від 14.01.2008 №0001161322/1/1153/10/15-16-23/5, якими зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року на суму 57249 грн.

За результатами апеляційного провадження Донецьким апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 17.07.2008, якою постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 у справі № 2-а-3891/08 була скасована, прийнято нову постанову, якою податкові повідомлення-рішення були визнані недійсними в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року на суму 3094 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.03.2009 було скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду 17.07.2008 та залишено в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008.

Зазначеними рішеннями підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за договором комісії №15\59\07 від 18.04.2007, укладеним з СП „Інтерсплав".

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно пп. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року N 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Згідно до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 у справі № 2-а-3891/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 у справі № 2-а-3891/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко