Ухвала суду № 26467564, 01.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р. Справа № 26374/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Довгополова О.М.,

суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,

при секретарі судового засідання Грицані З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення: № 0001212399/0 від 31.08.2009 року, № 0001212399/1 від 04.11.2009 року, № 0001212399/2 від 11.12.2009 року, № 0001212399/3 від 01.03.2010 року, згідно з якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2674436,91 грн. (в тому числі 891478,97 грн. основного платежу та 1782957,94 грн. штрафних санкцій). Вимоги обгрунтовані порушенням пункту 13.1 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) та пункту 2 (b) статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.1997 року, ратифікованою Законом України від 17.03.1999 року № 500-ХІV (далі - Конвенція), пов'язаними зі сплатою «Kromberg & Schubert Holding GmbH» (Австрія) (далі - контрагенту) процентів з джерелом їх походження з України у сумі 891478,97 грн. у І, ІІ, ІV кварталах 2008 року та у І кварталі 2009 року згідно з договорами позики, укладеними у 2005-2006 роках.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення вимог пункту 13.1 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР, пунктів 1, 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів в Україні згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470, пунктів 1, 2 статті 11 та підпункту «b» пункту 1 статті 23 зазначеної Конвенції просить постанову скасувати, відмовивши у позові. Крім того, зазначає, що позивачем не було надано документів, які засвідчують право на звільнення від сплати податку з доходів нерезидентів, нарахованого на суми відсотків, сплачених його контрагенту, а також не було надано документів, які свідчать про статус цього контрагента як банківської або другої установи, а також про те, що заборгованість по кредитах виникла у зв'язку із придбанням позивачем товарів (робіт, послуг) у зазначеного контрагента.

У запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.

За результатами проведеної відповідачем та ДПА у Волинській області планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року встановлено порушення, зокрема, пункту 13.1 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР у зв'язку з несплатою 891478,97 грн. податку на доходи, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

На підставі наведеного відповідачем складено акт перевірки № 305/2399/33537560 від 17.08.2009 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212399/0 від 31.08.2009 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2674436,91 грн. (в тому числі 891478,97 грн. основного платежу та 1782957,94 грн. штрафних санкцій).

Унаслідок адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення та прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001212399/1 від 04.11.2009 року, № 0001212399/2 від 11.12.2009 року, № 0001212399/3 від 01.03.2010 року на такі самі суми податку на прибуток.

До таких висновків податкові органи дійшли вважаючи правомірним оподаткування доходу контрагента позивача, з джерелом походження з України, за ставкою 5%.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав неправомірним застосування відповідачем пункту 2 статті 11 Конвенції, а не пункту 2 цієї статті, оскільки зазначена норма містить альтернативу і позивачем обрано положення норми, яким воно бажало скористатись, і що це не суперечить загальному змісту Конвенції та відповідає меті з якою її було вчинено.

Встановлено, що внаслідок укладених упродовж 2005-2006 років між позивачем та контрагентом кредитних угод № 1 від 23.06.2005 року в сумі 28941,25 євро (227614,76 грн.), № 2 від 08.08.2005 року в сумі 176869,48 євро (1598005,38 грн.), № 3 від 30.09.2005 року в сумі 189050,001 євро (1719318,93 грн.), № 4 від 10.11.2005 року в сумі 187150,00 євро (1702038,99 грн.), № 5 від 20.12.2005 року в сумі 186200 євро (1693401,51 грн.), № 6 від 06.02.2006 року в сумі 95 000 євро (863978,21 грн.), № 7 від 09.03.2006 року в сумі 184 301,00 євро (1676129,12 грн.), № 8 від 11.05.2006 року в сумі 162449,00 євро (1477395,19 грн.), № 9 від 18.07.2006 року в сумі 142500 євро (1179353,09 грн.), № 10 від 14.08.2006 року в сумі 114000 євро (943482,48 грн.), № 11 від 25.09.2006 року в сумі 104500 євро (864858,93 грн.), № 12 від 25.10.2006 року в сумі 182400 євро (1509571,96 грн.), № 13 від 06.11.2006 року в сумі 182400 євро (1509571,96 грн.), № 14 від 01.12.2006 року в сумі 183350 євро (1517434,33 грн.) останньому було сплачено проценти у загальній сумі 17829579,46 грн. без сплати в Україні податку на прибуток.

Згідно з наявними у матеріалах справи довідками від 05.03.2008 року та 09.02.2009 року, виданими податковим органом м. Оберварт, зазначений контрагент позивача є резидентом Австрії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Австрією.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача всіх умов для застосування норм Конвенції стосовно оподаткування процентів, виплачених нерезиденту.

При цьому колегією суддів враховано наступне.

Згідно зі статтею 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Положеннями пункту 18.1 статті 18 цього Закону зазначено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила ніж ті, що передбачені Законом № 334/94-ВР, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 11 зазначеної Конвенції ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Статтею 4 Конвенції визначено резидентом Договірної Держави будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію.

Статтею 11 цієї Конвенції встановлено, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі (пункт 1). Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів (пункт 2). Тобто, сторони договору позики передбачають права вибору платником податків застосування положень пункт 1 або пункт 2 цієї статті Конвенції.

Порядок застосування Конвенції регламентується положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», пункт 4 якого (Порядку) передбачено, що з метою звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України необхідне подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни з якою укладено договір.

Отже, оскільки в міжнародному договорі, який набрав чинності, є положення, які звільняють (зменшують) податок, установлений у статті 13 Закону № 334/94-ВР, нерезидент надав належним чином оформлену довідку про свій резидентський статус, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача про скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи відповідача про те, що позивачем не було надано документів, які засвідчують право на звільнення від сплати податку з доходів нерезидентів, нарахованого на суми відсотків, сплачених його контрагенту, спростовуються нарахуванням податкового зобов'язання на підставі норм Конвенції (її статті 11 пункту 2) за ставкою 5%.

Інші доводи відповідача не ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому є безпідставними.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.

Доводи позивача не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим його скарга не задовольняється.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1 п. 6, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року у справі № 2-а-752/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: М.А. Пліш

В.В. Святецький