Ухвала суду № 26467270, 09.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р.

Справа № 112605/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2011 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» звернувся до суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просив (з врахуванням наступних уточнень) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000742301/0/10323 від 22.06.2009 року та № 0000752301/0/10324 від 22.06.2009 року; визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Львові № 302361/10322 від 22.06.2009 року в частині визнання штрафу у розмірі 14 646,32 грн.; визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000372201/0/10027 від 18.06.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000742301/0/10323 від 22.06.2009 року, № 0000752301/0/10324 від 22.06.2009 року. Визнано протиправним і скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Львові № 302361/10322 від 22.06.2009 року в частині визнання штрафу (фінансових) санкцій у розмірі 14646,32 грн. Визнано протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000372201/0/10027 від 18.06.2009 року.

Не погодившись із таким рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що винесена при неповному встановленні обставин у справі та невірному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, просить таке скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем порушено п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено суму валового ходу на суму комісійної винагороди при отриманні коштів за придбані товарно-матеріальні цінності. Позивачем порушено п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включено до складу валових витрат придбання товарів від ТОВ «Профліга». Позивачем порушено п. 5.1. пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено суму валових витрат по оренді приміщення ТОВ «Ліга партнерів». Позивачем по вказаних обставинах також порушено п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Договір купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «Дніпрометснаб» є нікчемним, оскільки не спричинив реального настання правових наслідків. Керівник контрагента вказаний договір не підписував, підприємство ліквідовано, контрагент звітність по податку на додану вартість до податкового органу не подавав, позивачем не вчинялись дії на повернення суми предоплати за металопродукцію, або отримання товару по цьому ж договору. Позивачем не спростовано правомірних висновків податкового органу, щодо встановлених порушень вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у звязку із порушенням термінів розрахунків. Позивачем порушено вимоги ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не нараховувався та не сплачувався з податкових доходів працівників, при відшкодуванні витрат згідно авансових звітів без підтверджуючих розрахункових документів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2009 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Львові проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки за № 196/23-2/33894928 від 10.06.2009 року, відповідно до якого встановлено порушення п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 210473,60 грн., у тому числі за 2007 рік в сумі 2066,35 грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 208407,25 грн.; п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 24860385,45 грн., в тому числі за 2006 рік в сумі 35837,45 грн., за 2007 рік в сумі 24824548,00 грн.; п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1., п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4, п.п. 7.2.3. п. 7.2.,п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2007 року на суму 5998417,34 грн.; п. 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів, в сумі 16480,32 грн.; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2009 року № 0000372201/0/10027, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 1076604,00 грн. за порушення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; рішення від 22.06.2009 року за № 302361/10322 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 16480,32 грн. за порушення п. 2.11. п. 3.1. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»; податкове повідомлення рішення від 22.06.2009 року за № 0000742301/0/10323, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в розмірі 280213,46 грн., в тому числі 210473,60 грн. основного платежу, 69739,86 грн. - штрафних (фінансових) санкцій встановлено за порушення п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 17.1.3., п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та податкове повідомлення рішення від 22.06.2009 року за № 0000752301/0/10324, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 8997626,01 грн., у тому числі 5998417,34 грн. основного платежу, 2999208,67 грн. - штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1., п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.3., п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Штрафні (фінансові) санкції, встановлені вказаним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», за своєю суттю є адміністративно-господарськими, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та припинення його наслідків. З огляду на це, такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб’єктів господарювання протягом строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000372201/0/10027, то днем порушення згідно розрахунку пені до спірного рішення є: 26.07.2007 року, 26.01.2007 року, 06.12.2007 року, 10.09.2007 року, 29.09.2008 року, 19.05.2008 року, 07.12.2006 року, 14.12.2006 року, 21.02.2007 року, 27.05.2008 року, 11.08.2008 року, 12.08.2008 року, 15.11.2007 року, 08.05.2008 року, 21.04.2007 року, 03.10.2007 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте 18.06.2009 року, тобто відповідачем порушено річний термін застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 ГК України.

Крім того, апелянтом не спростовано покликання позивача про те, що відповідачем в окремих випадках розмір нарахованої пені перевищує суми неодержаної виручки, відтак ідентифікувати розрахунок відповідачем штрафних (фінансових) санкцій щодо спірного рішення не є можливим через вказані невідповідності висновків та розрахунків відповідача.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 302361/10322 від, то днем порушення згідно розрахунку пені до спірного рішення є період з 07.09.2007 року по 21.06.2008 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте 22.06.2009 року, тобто відповідачем порушено річний термін застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 ГК України.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000742301/0/10323 від 22.06.2009 року, яким позивачу визначену суму податкового зобов’язання з підстав порушення п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 17.1.3., п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд констатує наступне.

Між позивачем та товаристврм з обмеженою відповідальністю «Ліга Партнерів» укладено договір оренди майна з метою використання позивачем для власних потреб, як офісні приміщення. Згідно згаданого договору, позивач взяв в оренду приміщення в тому стані, в якому вони знаходилися та в подальшому спільно із власником майна розпочав виконувати ремонтні роботи. Позивач планував розмістити в орендованих приміщеннях адміністрацію, бухгалтерію, технологічні, конструкторські та деякі інші служби. Апелянтом не спростовано належними та допустимими доказами, що приміщення надані позивачу саме для розміщення адміністративних приміщень та проведення ремонту. Угоди, акти виконаних робіт та видаткові накладні, підтверджують проведення позивачем зазначених ремонтних робіт з метою подальшого використання орендованих приміщень у господарській діяльності.

Згідно звіту про оцінку майна адміністративного корпусу, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 14 від 01.11.2007 року, ринкова вартість вказаного нерухомого майна станом на 30.09.2007 року становила 16727000,00 грн. без ПДВ. Згідно звіту про оцінку вказаного нерухомого майна станом на 30.06.2008 року, ринкова вартість майна становила 23687500,00 грн. без ПДВ. Вказаним спростовується покликання апелянта, що розмір орендної плати є неспівмірним із вартістю орендованого майна, вказаною у договорі (347080,00 грн.), оскільки у змісті договору вказана інвентаризаційна вартість майна за даними ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», а не реальна ринкова вартість орендованого майна.

Позивач взяв в оренду приміщення у стані, в якому вони знаходилися та в подальшому спільно із власником майна виконував ремонтні роботи, що підтверджується договір підряду № 04/06-07 РБ з ТОВ «ІБР». Апелянтом не спростовано, що близьке розташування до виробничих потужностей позивача, орендна плата, необхідність та можливість довготривалого використання приміщень, укладення договору оренди саме адміністративного корпусу по вул. Персенківка, 14 у м. Львові із ТОВ «Ліга партнерів» було економічно недоцільним для позивача.

Апелянтом в акті зазначено, що позивачем не включено до складу валового доходу суму комісійної винагороди при отриманні коштів за придбані товарно-матеріальні цінності в межах договору доручення із ЗАТ «Завод комунального транспорту» від 01.03.2006 року № 01/03/06 в сумі 24050,02 грн., однак згідно п. 3.2. згаданого договору, комісійна винагорода виплачується довірителем протягом десяти днів з моменту надання повіреним звіту про виконане доручення та підписання акту виконаних робіт. В акті перевірки відсутні посилання на згадані документи (звіт, акт), дату їх складання, як підставу включення до складу валового доходу суму комісійної винагороди, які складені та підписані сторонами по договору.

Судом першої інстанції підставно не враховано висновки акту перевірки щодо правовідносин позивача із ТОВ «Профліга», яким податкове зобов'язання по податку на прибуток не декларувалось, оскільки відповідно до АІС ОР «Податки», АРМ «ТАХ», даних АІС «Бест Звіт» останню декларацію з податку на прибуток ТОВ «Профліга» подано за І квартал 2008 року та порушення кримінальної справи № 141-2352 за ст. 205 ч. 2 КК України та ст. 209 ч. 3 КК України проти посадових осіб ТОВ «Профліга», оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить в залежність формування позивачем валових витрат щодо придбання товару у контрагента (ТОВ «Профліга»), який не подає декларацій з податку на прибуток та відносно якого порушена кримінальна справа. Крім цього, позивачем у вказаній частині сформовано валові витрати на підставі первинних документів (видаткових накладних за підписом сторін, банківської виписки про рух коштів), правомірність яких податковим органом не спростовується.

Щодо нікчемності на думку податкового органу зазначених правовідносин, то перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. В матеріалах справи є докази реальності виконання господарських зобовязань - видаткові накладні про отримання товарно-матеріальних цінностей та витяг про рух коштів, що спростовує висновок відповідача про нікчемність правочину.

Щодо завищення суми валових витрат на витрати по авансових звітах, що не підтверджені розрахунковими документами в сумі 14646,32 грн. (в межах позовних вимог)

Позивачем не спростовано висновків податкового органу лише в цій частині. В акті перевірки період завищення зазначених валових витрат складає з 07.09.2007 року по 15.11.2008 року. Згідно розрахунку до вказаного податкового повідомлення рішення ідентифікувати суму визначеного податковим органом податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій лише в цій частині не є можливим, оскільки в розрахунку сума заниження податкового зобовязання вказана в цілому за звітний період без виокремлення кожного порушення зокрема щодо завищення валових витрат на витрати по авансових звітах.

Щодо вказаного порушення суд зазначає, період за який проводилась перевірка, з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, однак період завищення зазначених валових витрат зазначений в акті є з 07.09.2007 року по 15.11.2008 року, тобто за межами перевірки в цілому. Крім цього, розрахунок відповідачем проведений без врахування відємного значення вказаного на ст. 34 акту перевірки.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000752301/0/10324 від 22.06.2009 року, яким позивачу визначену суму податкового зобов’язання з податок на додану вартість через порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1., п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.3., п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В розрахунку до вказаного податкового повідомлення рішення вапелянтом зазначено період в якому встановлено порушення лише вересень 2007 року в сумі 5998417,34 грн. Вказана сума за вказаний період не знаходить свого підтвердження в розділі 3.2. акту перевірки та запереченнях апелянта. З врахуванням встановлених відповідачем порушень в розділах акту перевірки 3.2.1, 3.2.2. щодо контрагентів позивача за вказаний період (вересень 2007 року) відповідачем зазначено лише, як порушення в частині операцій із ТОВ «Дніпрометснаб» на суму 8125833,33 грн. в тому числі ПДВ - 1625166,67 грн. в розділі 3.2.3. відповідачем встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2007 року на суму 5998417,34 грн., однак відповідачем не зазначено в акті перевірки, запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, внаслідок яких саме операцій позивача з якими контрагентами та підставі яких даних відповідач дійшов висновку про заниження ПДВ що підлягає сплаті за вересень 2007 року. Відтак ідентифікувати визначену суму податкових зобовязань за вересень 2007 року та правильність визначення штрафних (фінансових) санкцій щодо спірного рішення не є можливим через вказані невідповідності висновків та розрахунків відповідача.

Докази подані апелянтом охоплюють період діяльності позивача з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, а спірне рішення стосується лише вересня 2007 року, відтак судом до уваги не приймаються.

По суті спірних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Суд не може собою підміняти податковий орган і надавати оцінку значення вищевказаних невідповідностей на результат прийняття податкового повідомлення - рішення, яке приймається керівником відповідача. Суд не повноважений давати оцінку впливу вказаних невідповідностей, оскільки такими повноваженнями наділений лише керівник відповідача, суд вправі надати оцінку оскаржуваному податковому повідомленню в межах предмету позову по даній справі.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, що вцідповідає позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 року.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000742301/0/10323 від 22.06.2009 року, № 0000752301/0/10324 від 22.06.2009 року, визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Львові № 302361/10322 від 22.06.2009 року в частині визнання штрафу (фінансових) санкцій у розмірі 14646,32 грн., визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000372201/0/10027 від 18.06.2009 року, підлягають задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі № 2а-10780/11 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2012 року