Ухвала суду № 26467255, 16.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р. Справа № 35950/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ), яким підприємству було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 3 653 000 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а/0370/3495/11 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОДПІ просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою ТОВ було встановлено порушення товариством вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по договору №7/04-11 від 07.04.2011 р. Позивача з ТОВ «Денімекс-Україна» і зазначений правочин є нікчемним в силу закону.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Денімекс-Україна» в особі представника Радика I.Л., що діє на підставі довіреності від 04.04.2011 року, зобов'язується передати у власність ТОВ будівельні матеріали в асортименті за ціною, що зазначається у накладних. На реалізацію будівельних матеріалів для ТОВ представником ОСОБА_1 виписано первинні бухгалтерські документи.

Старшим лейтенантом податкової міліції ВПМ Луцької ОДПІ Міщуком С.В. в м. Києві було відібрано 27.09.2011 року пояснення у попереднього директора та засновника ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3, який пояснив, що ТОВ «Денімекс-Україна» він продав ТОВ «Мульті Фарм» (договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі №Б/Н від 07.06.2011 p.). Представником від даної фірми виступав ОСОБА_4 До моменту продажу ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 йому не був знайомим та доручення вказаній особі він не давав і таке на ім'я ОСОБА_4 крім нього ніхто не міг виписати. Статутні документи та печатку підприємства він передав ОСОБА_4 в приміщенні нотаріуса в м. Києві після продажу ТОВ. ТОВ фірма «Феміда-Інтер» йому невідома та ніяких фінансово-господарських операцій із зазначеним підприємством він не здійснював. На момент продажу ТОВ «Денімекс-Україна» на підприємстві були відсутні основні засоби, залишки товарно-матеріальних цінностей, грошові кошти. Останні фінансово-господарські операції на ТОВ «Денімекс-Україна» здійснював в березні 2011 року.

Листом першого заступника начальника ВПМ Луцької ОДПІ Гергуся С.А. від 04.10.2011 р. за №680/26-35 передано матеріали ТОВ «Денімекс- Україна» по взаємовідносинах з ТОВ фірма «Феміда-Інтер». Серед переданих матеріалів наявний лист директора Волинської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Вашкевич О.М. від 03.10.2011 р. за №03-18/803. В даному листі містяться витяги з Єдиного реєстру довіреностей, виданих ОСОБА_3 на ім'я третіх осіб. При аналізі витягу встановлено, що ОСОБА_3 не надавав довіреностей ОСОБА_4

На підставі приписів ст.ст. 237, 243, 244 ЦК України апелянт вважає відсутніми правові підстави для визнання ОСОБА_4 належним представником ТОВ «Денімекс-Україна» при укладенні договору з позивачем № 7/04-11 від 07.04.2011 року.

Враховуючи приписи ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» апелянт наполягає на тому, що ОСОБА_1 було укладено правочин №7/04-11 від 07.04.2011 pоку та виписано податкові накладні не маючи на це повноваження.

Представники ОДПІ у ході апеляційного розгляду підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити у повному обсязі.

Представники ТОВ у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечили, вважають оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим та просять залишити його в силі.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ТОВ, суд першої інстанції виходячи із того, що між ТОВ «Денімекс-Україна» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року за умовами якого, ТОВ «Денімекс-Україна» (продавець) зобов'язується передавати у власність позивачу будівельні матеріали та товари в асортименті.

Даний договір підписаний від ТОВ «Денімекс-Україна» - представником ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 04.04.2011 року.

17 травня 2011 року сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, за якою змінено ціну договору, а також ТОВ фірма «Феміда-Інтер» повідомила, а ТОВ «Денімекс-Україна» прийняла повідомлення про зміну генерального директора ТОВ.

Також між ТОВ «Денімекс-Україна» та ТОВ було укладено додаткову угоду № 2 від 08 червня 2011 року до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, за якою сторони узгодили зміну з 08.06.2011 року уповноваженої особи на підписання документів, пов'язаних з договором, з представника ОСОБА_4 на директора ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4

Додатковою угодою № 3 від 28.06.2011 року до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року сторони дійшли згоди провести розрахунок за отриманий товар шляхом передачі простого векселя.

На виконання вимог договору №7/04-11 від 07.04.2011 року ТОВ «Денімекс-Україна» виписані податкові накладні:

від 04.05.2011 року № 1 на загальну суму 1680000 грн., в тому числі ПДВ 280000 грн.;

від 05.05.2011 року № 2 на загальну суму 1800000 грн., в тому числі ПДВ 300000 грн.;

від 10.05.2011 року № 3 на загальну суму 2160000 грн., в тому числі ПДВ 360000 грн.;

від 12.05.2011 року № 4 на загальну суму 1920000 грн., в тому числі ПДВ 320000 грн.;

від 17.05.2011 року № 5 на загальну суму 1260000 грн., в тому числі ПДВ 210000 грн.;

від 01.06.2011 року № 1 на загальну суму 972000 грн., в тому числі ПДВ 162000 грн.;

від 01.06.2011 року № 2 на загальну суму 1704000 грн., в тому числі ПДВ 284000 грн.;

від 02.06.2011 року № 3 на загальну суму 1008000 грн., в тому числі ПДВ 168000 грн.;

від 02.06.2011 року № 4 на загальну суму 510000 грн., в тому числі ПДВ 85000 грн.;

від 03.06.2011 року № 6 на загальну суму 1230000 грн., в тому числі ПДВ 205000 грн.;

від 03.06.2011 року № 5 на загальну суму 804000 грн., в тому числі ПДВ 134000 грн.;

від 03.06.2011 року № 6 на загальну суму 1230000 грн., в тому числі ПДВ 205000 грн.;

від 06.06.2011 року №7 на загальну суму 1080000 грн., в тому числі ПДВ 180 000 грн.;

від 06.06.2011 року № 8 на загальну суму 2460000 грн., в тому числі ПДВ 365000 грн.;

від 06.06.2011 року № 9 на загальну суму 2190000 грн., в тому числі ПДВ 410000 грн.;

від 07.06.2011 року № 10 на загальну суму 1140000 грн., в тому числі ПДВ 190000 грн.

ТОВ на підставі зазначених податкових накладних, включено в податкових деклараціях з ПДВ за травень 2011 року та за червень 2011 року до податкового кредиту 3653000 грн.

При цьому ТОВ передано, а ТОВ «Денімекс-Україна» прийнято в рахунок оплати за товар простий вексель серії АА № 0012607 на суму 13098000 грн. та простий вексель серії АА № 0012605 на суму 8820000 грн., що підтверджується актами приймання - передачі векселів від 29.06.2011 року.

Позивачем сформовано податковий кредит із сум ПДВ, які підтверджені податковими накладними. Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій за договором №7/04-11 від 07.04.2011 року позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні та акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОДПІ не надано суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Окрім того, суду не були надані докази відсутності повноважень ОСОБА_4 від імені ТОВ «Денімекс-Україна» на підписання спірного договору.

Рішення господарського суду Волинської області від 05 грудня 2011 року у справі № 5004/2408/11 за позовом ТОВ «Денімекс-Україна» до позивача про стягнення заборгованості та зустрічного позову ТОВ до ТОВ «Денімекс-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відтак відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, та не доведено факту порушення ним п.198.2, п.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, лише частково відповідають вимогам матеріального права та дійсним обставинам справи.

На переконання апеляційного суду, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складений акт від 02.11.2011 року № 8842/23-2/20136463, і встановлено, що позивачем сформований податковий кредит, що виник за наслідками господарської діяльності з ТОВ «Денімекс-Україна».

З урахуванням ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 216, п.1 та п.3 ст. 237, п.1 та п.3 ст. 243, ст. 244 ЦК України, ст. 20 та ст. 208 Господарського кодексу України, відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про нікчемність правочину №7/04-11 від 07.04.2011 року та винесене оспорювань податкове повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 3653000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Відповідно до даних перевірки ТОВ протягом квітня-травня 2011 року проводило фінансово-господарські операції з ТОВ «Денімекс-Україна» на підставі договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року щодо придбання будівельних матеріалів на суму 21918000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3653000 грн. 00 коп.

Від продавця договір був підписаний представником ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 04.04.2011 року. За умовами договору продавець зобов'язувався передати у власність ТОВ будівельні матеріали в асортименті за ціною, що зазначається у накладних, поставка товару здійснюється за рахунок продавця. На зазначений товар були виписані видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі, а оплата за будівельні матеріали здійснена шляхом передачі простих векселів.

Разом із тим, відповідно до пояснень попереднього директора та засновника ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3, даних 27.09.2011 року працівнику ВПМ Луцької ОДПІ в м. Києві, ТОВ «Денімекс-Україна» було продано ТОВ «Мульті Фарм» (договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі №Б/Н від 07.06.2011 p.). Представником ТОВ «Мульті Фарм» при укладенні договору виступав ОСОБА_4 До моменту продажу ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 йому відомий не був і доручення вказаній особі він не давав. Доручення на ім'я ОСОБА_1 крім нього ніхто більше дати не міг. Статутні документи та печатку підприємства було передано ОСОБА_4 в приміщенні нотаріуса в м. Києві після укладення договору. ТОВ фірма «Феміда-Інтер» йому невідома та ніяких фінансово-господарських операцій із зазначеним підприємством він не здійснював. На момент продажу ТОВ «Денімекс-Україна» на підприємстві були відсутні основні засоби, залишки товарно-матеріальних цінностей, грошові кошти. Останні фінансово-господарські операції на ТОВ «Денімекс-Україна» здійснював в березні 2011 року.

Окрім того, відповідно до показань ОСОБА_3, даних у ході допиту у якості свідка 15.08.2012 року, з моменту реєстрації ТОВ «Денімекс-Україна» до моменту його продажу печатка товариства постійно перебувала у нього і нікому не передавалася. Про існування генеральної угоди про управління ТОВ «Денімекс-Україна»від 14.11.2008 року йому нічого не відомо. За період з 2007 року по червень 2011 року ТОВ «Денімекс-Україна» фінансово-господарських операцій з ТОВ не проводило.

Вказані пояснення ОСОБА_3 узгоджуються із відомостями з Єдиного реєстру довіреностей, наданих листом Волинської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 03.10.2011 року № 03-18/803, про видані ОСОБА_3 довіреності на ім'я третіх осіб, серед яких ОСОБА_4 відсутній.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами статей 244-246 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Даючи правову оцінку наявної у матеріалах справи довіреності від 04.04.2011 року (а.с. 97 т.1), виданої ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з її тексту неможливо встановити особу, яка її видала та уповноважила ОСОБА_4 діяти від імені ТОВ «Денімекс-Україна», оскільки у її тексті не зазначено особи, яка підписала таку довіреність, та відсутня будь-яка вказівка на те, що така особа уповноважена на видачу довіреності від імені товариства.

Оцінюючи довіреність від 14.11.2008 року про уповноваження ОСОБА_7 на вчинення дій від імені ТОВ «Денімекс-Україна» (а. с. 100 т. 1) та генеральну угоду на управління підприємством, укладену 14.11.2008 року, за якою ОСОБА_7 уповноважує управителя ОСОБА_4 вчиняти дії від імені товариства (а. с. 98-99), суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що довіреність від 14.11.2008 року не передбачала права на передоручення та була видана строком до 31.12.2008 року, а у тексті договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року зазначено, що ОСОБА_4 діє на підставі довіреності від 04.04.2011 року.

Відповідно до пояснень ОСОБА_7 від 09.11.2001 року, даних працівнику ВПМ Луцької ОДПІ (а.с.174-175 т.1), та показань у якості свідка (протокол допиту свідка від 15.08.2012 року) він генеральну угоду на управління підприємством від 14.11.2008 року бачить вперше і її не укладав, підпис на ній не його. Хто міг підписати цей документ йому невідомо. Доручення від 04.04.2011 року також бачить вперше, його не підписував і відтиск печатки ТОВ «Денімекс-Україна» на ній не проставляв.

При цьому відповідно до висновку спеціаліста № 54/15/6-42 від 11.05.2011 року, підпис, що слугував оригіналом для зображення підпису у світлокопії генеральної угоди на управління підприємством від 14.11.2008 року у графі 17 перед написом «ОСОБА_7» виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7

При досліджені обставини на підтвердження реальності фактів поставки товарів від ТОВ «Денімекс-Україна» до позивача апеляційний суд звертає увагу на таке.

Поставка товару згідно з договором купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року була оформлена видатковими накладними, актами приймання-передачі, підписаними генеральним директором позивача Кравченком О.А. та представником ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 (продавець), податковими накладними, складеними протягом травня-червня 2011 року. При цьому відповідно до вказаних первинних документів всього було поставлено товару на суму 21918000 грн., у тому числі ПДВ - 3653000 грн. Розрахунки між сторонами проведені шляхом передачі двох простих векселів на загальну суму 21918000 грн. 00 коп.

Інші документи, які б підтверджували факти перевезення вантажу, приймання його на складі відповідальними особами з оформленням доручень на одержання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування товару на складі позивачем на час перевірки були відсутні.

Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги надані ОДПІ відомості про те, що ОСОБА_4 є посадовою особою у 145 суб'єктах господарської діяльності та співзасновником 112 суб'єктів господарської діяльності, переважна більшість яких має ознаки фіктивності або припинена (ліквідована).

Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2011 року у справі № 5004/2408/11, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ до ТзОВ «Денімекс-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 7/04/11 від 07.04.2011 року обґрунтоване тим, що представлені представником відповідача по зустрічному позову ксерокопії документів не є належними та допустимими у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують або спростовують повноваження представника ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 на укладення спірного договору і з цієї підстави суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову. Тому, на переконання апеляційного суду, вказаним рішенням суду не встановлено обставин щодо наявності повноважень у ОСОБА_4 на укладення договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що висновки ОДПІ, зроблені у ході перевірки та відображені у акті від 02.11.2011 року № 8842/23-2/20136463, відповідають фактичним обставинам справи, а отже оспорювань податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0003602301 було прийнято обґрунтовано і підстав для визнання його протиправним і скасування немає.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0370/3495/11 та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 19 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко