Ухвала суду № 26466413, 12.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5775/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Васильєвої І.А., Губської Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5775/2012 за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Свердловантрацит" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000298011 від 13.07.2012 року з податку на додану вартість у розмірі 45325,50 грн., з яких донараховано за основним платежем - 30217,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15108,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5775/2012 (суддя Смішлива Т.В.) позовна заява задоволена частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 13.07.2012 року № 0000298011 про збільшення Державному підприємству "Свердловантрацит" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 45325,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Свердловантрацит" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 453, 26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що засновника та директора ПП "Союз - Трейд - В" ОСОБА_2 визнано винним у споєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального Кодексу України, тобто ПП "Союз - Трейд - В" є фіктивним, з огляду на що документи видані від цього підприємства не можуть важаться первинними та використовуватися для цілей оподаткування.

Наголошує на тому, що не надання сертифікатів якості та товаротранспортних накладних спростовує факт реальності здійснення угод укладених між ДП "Свердловантарцит" та контрагентом і як наслідок унеможливлює підтвердити правомірність віднесення суми у розмірі 45325,5 грн. до податкового кредиту.

З огляду на що, укладена угода між ДП "Свердловантарцит" та ПП "Союз - Трейд - В" є нікчемною.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Представники осіб, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про участь у розгляді справи в апеляційної інстанції не заявлено.

Враховуючи наведене колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Державне підприємство «Свердловантрацит» зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 24 квітня 2003 року № 04051610Ю0010515, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32355669, є юридичною особою, видами діяльності за КВЕД якого, є добування за збагаченням кам'яного вугілля, агломерація кам'яного вугілля, оптова торгівля паливом, медична практика, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Перебуває на податковому обліку в Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, зареєстровано платником податку на додану вартість з 15.05.2003 відповідно до свідоцтва № 100330251, індивідуальний податковий номер 323556612134.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Свердловантрацит" та ПП "Союз-Трейд-В" 24.06.2009 року укладено договір поставки № 1004/2-09, предметом якого є поставка продукції (товар) покупцю - ролікоопора РД-80, ролікоопора РЛ-100. Ціна, кількість, асортимент вказані у п.1.1 договору. Загальна сума договору складає 82000,80 грн., у тому числі ПДВ - 13666,80 грн. Розрахунки згідно умов договору здійснюються перерахуванням покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відповідно до договору постачання товару здійснюється за рахунок покупця, строк дії договору до 31.12.2009 року.

21.09.2009 року між ДП "Свердловантрацит" та ПП "Союз-Трейд-В" укладено договір поставки № 1402/2-09, за яким Постачальник зобов'язується здійснювати поставки продукції (товар) покупцю - куліса ліва МПН-11.03.005, куліса права МПН - 11.03.004, гідромуфта ГП - 480, гідромуфта ГПЕ-400. Ціна, кількість, асортимент вказані у п.1.1 договору. Загальна сума договору складає 99300,04грн. Розрахунки згідно умов договору здійснюються перерахуванням покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відповідно до договору постачання товару здійснюється за рахунок покупця, строк дії договору до 31.12.2009 року.

На виконання вищезазначених господарських договорів ДП "Свердловантрацит" отримало від ПП "Союз-Трейд-В" ролікоопори РД-80 та ролікоопори РЛ-100 на суму 82000,80 грн., у тому числі ПДВ - 13666,80 грн., що підтверджено видатковою накладною від 31.07.2009 року № РН-31-07-09-01 та податковою накладною від 31.07.2009 року № НН-31-07-09-01, також позивач отримав кулісу ліву МПН-11.03.005 та кулісу праву МПН - 11.03.004 на суму 37000,01 грн., у тому числі ПДВ - 6166,67 грн., що підтверджено видатковою накладною від 08.10.2009 року № РН-08-10-09-01 та податковою накладною від 08.10.2009 № НН-08-10-09-01, гідромуфти ГПЕ-400 на суму 24800,00 грн., у тому числі ПДВ - 4133,33 грн., що підтверджено видатковою накладною № РН-19-10-09-03 від 19.10.2009 року та податковою накладною № НН-19-10-09-03 від 19.10.2009 року, гідромуфти ГП - 480 на суму 37500,01 грн., у тому числі ПДВ - 6250,00 грн., що підтверджено видатковою накладною від 26.10.2009 року № РН-26-10-09-02 та податковою накладною від 26.10.2009 року № НН-26-10-09-02.

У видаткових накладних вказано посадову особу ДП "Свердловантрацит", яка здійснювала приймання товару від ПП "Союз-Трейд-В", а також реквізити довіреності, за якою позивач отримував продукцію. Дані вказаних довіреностей співпадають з даними, вказаними у журналі реєстрації довіреностей за 2009 рік.

Факт оплати вартості придбаної у ПП "Союз-Трейд-В" продукції підтверджена платіжними дорученнями ДП "Свердловантрацит" № 7071 від 18.08.2009 року на суму 50000,00 грн., № 7231 від 28.08.2009 на суму 32000,80 грн. та № 288 від 25.01.2010 року на суму 99300,00 грн., а всього ДП "Свердловантрацит" сплачено ПП "Союз-Трейд-В" 181300,80 грн., у тому числі перераховано ПДВ на суму 30216,80 грн.

Наказом відповідача № 154 від 25.06.2012 року призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Свердловантрацит" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період липень 2009 року, жовтень 2009 року.

27.06.2012 року відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ДП "Свердловантрацит" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період липень 2009 року, жовтень 2009 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт № 55/08-2/32355669 від 27.06.2012 року та встановлені наступні порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на 30217 суму грн.. у періодах: липень 2009 року у сумі 13667 грн., жовтень 2009 року у сумі 16550 грн.

Згідно вищевказаного акту перевіркою встановлено наявність у ДП "Свердловантрацит" господарських правовідносин з ПП "Союз-Трейд-В" у липні та жовтні 2009 року. При цьому, до перевірки не надано всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження правовідносин з ПП "Союз-Трейд-В", відсутні довіреності, товарно-транспортні накладні, документи які посвідчують якість товару, з чого відповідачем зроблено висновок про відсутність фактичних поставок товару та безпідставне формування податкового кредиту у вказаний період на загальну суму 30217,00 грн. Вказано на наявність вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 23.12.2011 року, яким ОСОБА_2 - засновника та директора ПП "Союз-Трейд-В" засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, у зв'язку з тим, що ним за винагороду здійснено реєстрацію ПП "Союз-Трейд-В" без мети зайняття підприємницькою діяльністю.

13 липня 2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та підпунктом "б" п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000298011 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45325,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 30217,00 грн. та 15108,50 грн. штрафних санкцій.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час спірних взаємовідносин.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість". Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач - є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшої використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими були визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльност: такої особи - платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг), підприємством у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду доказів наміру позивача порушити публічний порядок при укладені договорів з ПП "Союз-Трейд-В", або наявності вироку суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо при укладенні та виконанні таких договорів.

Щодо посилання відповідача на те, що засновника та директора ПП "Союз - Трейд - В" ОСОБА_2 визнано винним у споєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального Кодексу України, тобто ПП "Союз - Трейд - В" є фіктивним, з огляду на що документи видані від цього підприємства не можуть важаться первинними та використовуватися для цілей оподаткування колегія суддів зазначає наступне.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 23.12.2011 року встановлено вину відповідної фізичної особи ОСОБА_2, але не встановлено період фіктивного підприємництва ПП "Союз-Трейд-В" та не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між ДП "Свердловантрацит" та юридичною особою ПП "Союз-Трейд-В", незаконність діяльності саме ДП "Свердловантрацит" у відносинах із зазначеним підприємством, зазначений вирок не місить юридичної оцінки укладених спірних правочинів поставки між ДП "Свердловантрацит" та його контрагентом ПП "Союз-Трейд-В".

Таким чином, колегія суддів не приймає зазначену рішення, у якості належного доказу неправомірності дій ДП "Свердловантрацит".

Щодо посилання відповідача на не надання сертифікатів якості та товаротранспортних накладних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 4 договорів поставки між "Свердловантрацит" та ПП "Союз-Трейд-В" поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом постачальника за рахунок постачальника, а тому отримання ДП "Свердловантрацит" у даному випадку товарно-транспортних накладних не є обов'язковим.

Крім того, у якості доказів використання придбаних у ПП "Союз-Трейд-В" товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні на внутрішне переміщення матеріалів зі складу ДП "Свердловантрацит" до відокремлених підрозділів ВП "ГЗФ "Центроспілка", ВП "УМТП", ВП "Шахта "Червоний Партизан", ВП "ГЗФ Червоно партизанська", ВП "Шахта ім. Я.М. Свердлова", ВП "Шахта Харківська", акти на списання матеріалів, лімітно-заборні картки, акти-вимоги на заміну матеріалів, акти приймання виконаних робіт - установку матеріалів, вимоги та інше.

Також, позивачем надано копії паспортів на гідромуфти ГП - 480 та гідромуфти ГПЕ-400.

До справи позивачем надані податкові декларації з податку на додану вартість за липень та жовтень 2009 року з додатками № 5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, з яких вбачається, що податковий кредит у липні та жовтні 2009 року позивачем сформовано також і за рахунок операцій з ПП "Союз-Трейд-В".

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлюють обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби за формою "Р" від 13.07.2012 року № 0000298011.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5775/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5775/2012 за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді І.В.Васильєва

Л.В.Губська