Ухвала суду № 26461364, 25.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6250/12/0170/8

25.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Васильєва Наталя Олександрівна, довіреність № 3 від 06.03.12,

представник відповідача, Кримського управління капітального будівництва Міністерства Оборони України- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського управління капітального будівництва Міністерства Оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 12.07.12 у справі № 2а-6250/12/0170/8

за позовом Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

до Кримського управління капітального будівництва Міністерства Оборони України (вул. Железнодорожна, 5, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95043)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 адміністративний позов Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволено: стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Кримське управління капітального будівництва Міністерства Оборони України (ЄДРПОУ 24980227) 15364,10грн. земельного податку за серпень-грудень 2011 року з перерахуванням коштів в місцевий бюджет міста Феодосія.

На зазначене судове рішення від Кримського управління капітального будівництва Міністерства Оборони України надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з Кримського управління капітального будівництва Міністерства Оборони України (далі-відповідач) з банківських рахунків відповідача заборгованості в сумі 15364,01 грн. земельного податку за серпень - грудень 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що сплату заборгованості в сумі 15364,01 грн. земельного податку за серпень-грудень 2011 року.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи(підпункт 16.1.4 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно пункту 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нормами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як свідчать матеріали справи відповідачем самостійно поданий до позивача податковий розрахунок земельного податку за 2011 рік № 2704, у якому відповідачем самостійно нараховане податкове зобов'язання з земельного податку в загальному розмірі 36873,91 грн., у тому числі: за січень листопад 2011 року по 3072,78 грн. за кожен місяць та 3072,78 за грудень 2011 року.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем допущена несплата самостійно задекларованих податкових зобов'язань з земельного податку (згідно податкового розрахунку на 2011 рік № 2704 від 29.01.2011) за серпень 2011 року у сумі 3072,83 грн., за вересень 2011 року у сумі 3072,83 грн., за жовтень 2011 року у сумі 3072,83 грн., за листопад 2011 року у сумі 3072,83 грн., за грудень 2011 року у сумі 3072,78 грн. За відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку за серпень -грудень 2011 року в загальному розмірі 15364,10 грн.

Отже у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу, що повністю узгоджується з приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59,пункту 59.3 статті 59, пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.2 ст. 59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (підпункт 20.1.18 пункту 20.1 статті 20, пункт 95.2 статті 59 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сформовано та надіслано відповідачу вимогу № 122 від 28.03.2012 на суму 3072,83 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Слід зазначити, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З урахуванням того, що сума податкового боргу збільшилася після надіслання податкової вимоги, сплаті підлягає вся сума заборгованості і направлення податкової вимоги на збільшену суму податкового боргу не вимагається.

Вказана думка викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу", в якому зазначено, що ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Також в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу" зазначено, що якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а відтак не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий борг відповідача з земельного податку збільшився після надіслання податковим органом податкової вимоги та відповідно до витягу з картки особового рахунку відповідача ним не проводилося погашення заборгованості з моменту надіслання податкової вимоги до моменту звернення позивача з цим адміністративним позовом до суду, тому у податкового органу відсутній обов'язок надіслання другої податкової вимоги на збільшену суму податкового боргу з земельного податку, який виник за серпень-грудень 2011 року в розмірі 15364,10 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з картки особового рахунку відповідача вбачається, що податковий борг відповідачем не погашався в повному обсязі і був безперервним, а отже, позивач не був зобов'язаний видавати нову податкову вимогу на збільшену суму податкового боргу.

Неспроможними визнаються посилання заявника апеляційної скарги на те, що в порушення статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем порушено встановлену законом процедуру стягнення податкового боргу, а саме на те, що зверненню до суду з позовною заявою повинне передувати звернення до суду з поданням про стягнення спірної заборгованості протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду,оскільки враховуючи розбіжність між сумою податкового боргу, яка стала підставою для звернення з адміністративним позовом до суду, та сумою, що зазначена у податковій вимозі № 122 від 28.03.2011,суд дійшов обґрунтованого висновку про розгляд даної позовної заяви в загальному порядку позовного провадження.

Колегія суддів зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України визначено право податкового органу на звернення з поданням, зокрема, про стягнення коштів за податковим боргом, що зумовлює скорочені строки розгляду судом такого подання, але звернення з таким поданням до суду не носить обов'язковий характер та звернення з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу в порядку загального позовного провадження, якому не передувало звернення з поданням відносно цієї ж заборгованості з поданням, не є порушенням процедури стягнення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив у повному обсязі податковий борг, не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та доказів про сплату податкової заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Оцінюючи дії Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо стягнення з Кримського управління капітального будівництва Міністерства Оборони України заборгованості в сумі 15364,01 грн. земельного податку за серпень - грудень 2011 року, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з банківських рахунків Кримського Управління Капітального будівництва Міністерства Оборони України заборгованості в сумі 15364,10 грн. земельного податку за серпень - грудень 2011 року, оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримського управління капітального будівництва Міністерства Оборони України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 у справі № 2а-6250/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко