Ухвала суду № 26461365, 25.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-87/12/0170/20

25.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 20.03.12 у справі № 2а-87/12/0170/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" (пров. Водопровідний, 9, селище Октябрське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97060)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 07.12.2011 №0000811701, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

19.09.2012 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення справи слуханням на більш пізній строк у зв'язку з зайнятістю представника Товариства в інших судових засіданнях.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Враховуючи викладене, керуючись частиною шостою, сьомою статті 160, частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія ухвалила відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відкладення справи слуханням і знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представників сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 №0000811701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство не погоджується з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням 07.12.2011 №0000811701, вважаючи, що доходи, виплачені нерезиденту не на території України, за послуги надані не на території України не є об'єктами оподаткування, зокрема, є необґрунтовані висновки акту в частині неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 4248,98 грн., тому посилання податковим органом на пункт 1 статті 167 Податкового Кодексу України, пункт 7.1 статті 7, підпункт 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є недоречними, а пункт 7.1 статті 7 цього Закону встановлює лише розмір ставок податку з доходів фізичних осіб, підпункт 8.1.1. пункту 8 Закону встановлює лише порядок утримання податку податковим агентом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те,що відповідач не надав суду доказів та не довів суду правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 №0000811701.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення, яке було винесено стосовно встановленого в акті перевірки порушення пункту 1 статті 167 Податкового Кодексу України пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 4248,98 грн. Так, у податковому повідомленні-рішенні від 07.12.2011№0000811701 визначено суму грошового зобов'язання: за основним платежем-збільшено суму грошового зобов'язання позивача в сумі 4249,01грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1062,25 грн.

Передумовою прийняття відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення став акт від 17.11.2011 №5357/23-1/30389387 планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

З акту перевірки вбачається, що встановлено конкретні порушення-не підтверджено суму витрат керівника підприємства, по відрядженню до Китаю, на оплату послуг перекладача та оплату вартості його проїзду, та не підтверджено суму витрат керівника підприємства, по відрядженню до Германії, на оплату за розсилання рекламної інформації, встановлюється порушення пункту 7.1 статті 7 та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пункту167.1 статті 167 та підпункту168.1.1 пункту168.1 статті 168 Податкового кодексу України, з визначенням податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4248, 98 грн.

Отже, з визначених в акті перевірки норм законодавства, які порушено позивачем та пояснень представника відповідача слідує, що витрати керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" на відрядження до Китаю та Германії, які було віднесено до авансових звітів від 29.11.2010 та від 23.03.2011, як платника податку є оподатковуваним доходом цього платника, який виплачений на його користь позивачем, з якого позивач зобов'язаний утримувати податок за його рахунок, використовуючи ставку податку у розмірі 15 відсотків.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку в розмірі 15% від об'єкта оподаткування(пункт 7.1 статті 7 та підпункт 8.1.1 пункту8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 та підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із сум такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку в розмірі 15%.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що в даному випадку, визначаючи позивачу податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4248, 98 грн. вказані норми не підлягають застосуванню.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що сума у розмірі 28326,54 грн. є коштами, які було отримано керівником позивача у відрядженні в Китаї та Германії, і відповідно до визначення як в акті перевірки так і в оскаржуваному рішенні норми законів, які порушено і визначення податкового зобов'язання позивачу з податку з доходів фізичних осіб, встановлене в акті порушення щодо не підтвердження певних сум, які увійшли до авансових звітів документами не відповідають змісту встановленого порушення відповідно до пункту 1 статті 167 Податкового Кодексу України, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 4248,98 грн.

Слід зазначити, що витрати (будь-які витрати) не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, як визначено у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до валових витрат.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Судова колегія звертає увагу на те, що актом перевірки порушення вказаної норми, наряду з порушенням підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5,підпунктів 5.3.1 та 5.4.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо можливості включення до валових витрат витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податків за наявності підтверджуючих документів встановлено, і відповідно зроблено висновок про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 331833,00 грн.

Проте в розділі акту перевірки щодо повноти та своєчасності нарахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб взагалі не встановлюється і не робиться висновків щодо порушення позивачем пункту 7.1 статті 7 та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підупункту 167.1 статті 167 та підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Тоді як порушення вказаних норм закону та кодексу є необгрунтованим відносно встановлених в акті обставин з приводу не підтвердження суми витрат керівника підприємства, по відрядженню до Китаю, на оплату послуг перекладача та оплату вартості його проїзду, та не підтвердження суми витрат керівника підприємства, по відрядженню до Германії, на оплату за розсилання рекламної інформації.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування до встановлених обставин пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно якого дохід з джерелом його походження з України-будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, тому і дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності не на території України, не є об'єктом оподаткування.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави, що повністю узгоджується з приписами пункту 15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон,затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення позивачем Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон разом з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку з віднесенням позивачем отриманих керівником товариства у відрядженні у Китаї та Германії коштів у сумі 28326,54грн. до його витрат на відрядження та виплати йому цих коштів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання в сумі 4249,01грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1062,25 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача в сумі 4249,01грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1062,25 грн. відповідач діяв не на підставі закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2012 у справі № 2а-87/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко