Ухвала суду № 26460929, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2728/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Мельничук В.П., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Лещенко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Ірпінської об»єднаної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного від 09 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Алекс Плюс»до Ірпінської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алекс Плюс»(далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000123070 від 04.01.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного від 09 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати безпідставне та необґрунтоване, на його думку, рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача (код ЄДРПОУ 20573287) з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість з ТОВ «Житлобуд-БК»(код за ЄДРПОУ 37378324) за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої 20.12.2011 року складено акт №2620/23-7/20573287.

В ході перевірки Відповідачем виявлені порушення п.198.2 (з урахуванням пункту 187.9 ст. 187), 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого Позивачем занижено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму податку на додану вартість 283 572,00 грн., а саме: за березень 2011 року на суму 3 505,00 грн., за квітень 2011 року на суму 174 053,00 грн., за травень 2011 року на суму 106 014,00 грн.

04.01.2012 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00000123070, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем на суму 283 572,00 грн. та штрафними санкціями на суму 1,00 грн., а всього 283 573 грн.

За період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року Позивач перебував у господарських взаємовідносинах з ТОВ «Житлобуд-БК» (код за ЄДРПОУ 37378324).

Податок на додану вартість по цих взаємовідносинах відображено Позивачем у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість та включено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень -травень 2011 року.

Розрахунки між контрагентами проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 04.04.2011 року № 58, від 20.04.2011 року № 65, від 16.05.2011 року № 82, від 27.05.2011 року № 94 на загальну суму 1 680 399,18 грн.

До висновку про завищення Позивачем суми податкового кредиту Відповідач дійшов внаслідок виявлення відомостей про відсутність ТОВ «Житлобуд-БК» за своєю юридичною (фактичною) адресою: м.Київ, вул. Івана Пулюя, 5. Крім того, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м.Києва встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у ТОВ «Житлобуд-БК» складських приміщень, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, автомобільного чи іншого транспорту.

Вказані обставини, на думку Відповідача, свідчать про відсутність у ТОВ «Житлобуд-БК» права на формування валових доходів по операціях з підприємствами-покупцями, оскільки вбачається, що ТОВ «Житлобуд-БК» є суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, а укладені з ТОВ «Житлобуд-БК» угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.

Крім того, основним постачальником ТОВ «Житлобуд-БК» є ТОВ «Н.Т.К. Октан» (код за ЄДРПОУ 35900535). В ході розслідування кримінальної справи встановлено створення ТОВ «Н.Т.К. Октан» як суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності ряду підприємств.

До Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва надійшов висновок Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про проведення аналізу діяльності ТОВ «Н.Т.К. Октан»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 31.05.2011 року від 23.06.2011 року №100/23-205/35900535, згідно якого встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції щодо придбання ТОВ «Н.Т.К. Октан»товарів не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Між Позивачем та ТОВ «Житлобуд-БК» укладено договори поставки від 31.03.2011 року, 04.04.2011 року, 20.04.2011 року, 16.05.2011 року, 27.05.2011 року, за умовами яких ТОВ «Житлобуд-БК» (Постачальник) поставляє товар, а Позивач (Покупець) своєчасно сплачує кошти за поставлений товар.

Так, ТОВ «Житлобуд-БК» поставило за адресою: м.Ірпінь, вул. Пролетарська, 76, товар - обладнання, який зазначений у видаткових накладних №№ 136, 162, 173, 186, 196 від 31.03.2011 року, 04.04.2011 року, 20.04.2011 року, 16.05.2011 року, 27.05.2011 року відповідно. Товар отримано особисто директором ПП «Алекс Плюс» в приміщенні підприємства. Позивачем здійснено оплату виставлених ТОВ «Житлобуд-БК» рахунків фактур в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.04.2011 року № 58, від 20.04.2011 року № 65, від 16.05.2011 року № 82 та від 27.05.2011 року № 94 на загальну суму 1 680 399, 18 грн.

З огляду на наявність у Позивача первинних документів у підтвердження реальності здійснених операцій, які складені із дотриманням вимог бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про відсутність з боку останнього порушень вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в складі ціни за отриманий товар.

Згідно ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

За правилами ч.ч.1 та 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що угоди, укладені між Позивачем та ТОВ «Житлобуд-БК» не відповідають вимогам закону, або вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина тощо.

Згідно ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання недійсними угод, укладених між ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Житлобуд-БК» та їх контрагентами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відповідність первинних документів Позивача вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є достовірними та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по поставці товару.

Згідно п.п.198.2, 198.3 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Контролюючим органом при перевірці не встановлювались обставини щодо фактичного здійснення Позивачем господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутность у Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва станом на 14.09.2011 року (а не в період, за який проводилася перевірка) інформації про наявність складських приміщень, транспорту, а також устаткування, не є доказом відсутності фактичного проведення фінансово-господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Житлобуд-БК».

Товар, отриманий Позивачем від ТОВ «Житлобуд-БК», використаний ним в процесі здійснення господарської діяльності, що підтверджується належними доказами у справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість включення Позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Згідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.«а»).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суми, включені Позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними.

За правилами п.201.1 мт.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.204 Кодексу).

Згідно п.201.8 ст.208 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.5 вказаного Порядку).

ТОВ «Житлобуд-БК» на момент виписки податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що первинні документи Позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є достовірними та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Частинами 1 та 2 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на виконання вказаного положення не доведено правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення №00000123070 від 04.01.2012 року.

Позивачем, в свою чергу, обґрунтовано заявлені ним позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного від 09 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Мельничук В.П.

Бужак Н.П.