Ухвала суду № 26460933, 02.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2763/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач -Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»(далі по тексту -ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів») звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, в якому просив визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 24.05.2011 року № 0000342353, яким ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»було визначено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 117 276,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 20 квітня 2011 року по 27 квітня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на виконання вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Шторм»за період квітень-червень 2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.7-1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), результатом чого стало завищення суми податкового кредиту за квітень 2010 р. на 21 093,94 грн.; травень 2010 р. на 43 971,87 грн.; червень 2010 р. на 52 210,30 грн..

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт від 29.04.2011 р. № 198/23-011/00951770, в якому зроблено висновок про нікчемність договорів поставки товару (пшениці 6 класу, пшениці фуражної), укладених між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»та ТОВ «Шторм», які на думку відповідача не мали на меті настання реальних правових наслідків, а тому є такими, що суперечать інтересам держави.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000342353, яким ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»було визначено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 117 276,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

Разом з тим, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що позивач упродовж періоду, що перевірявся, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Шторм», на підтвердження чого служать наявні в справі копії податкових накладних, банківських виписок, картки рахунку №63.1.1 по розрахунках з ТОВ «Шторм»за квітень-червень 2010 р., податкових декларацій з ПДВ з додатками за квітень-червень 2010 р.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними позивачем було включено до податкового кредиту за квітень-червень 2010 р., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень-червень 2010 р., а саме:

- за квітень 2010 року (декларація від 20.05.2010 року № 8974) включено суму ПДВ в розмірі - 21093,94 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»;

- за травень 2010 року (декларація від 21.06.2010 року № 10222) включено суму ПДВ в розмірі - 43971,87 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»;

- за червень 2010 року (декларація від 14.07.2010 року № 12181) включено суму ПДВ в розмірі - 52210,30 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Транспортування придбаного позивачем товару здійснювалося у відповідності до товарно-транспортних накладних за рахунок ТОВ «Шторм». Оприбуткування товару та подальше його зберігання проводилось на складських приміщеннях ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів». Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися шляхом безготовівкових розрахунків, що підтверджується наступними банківськими виписками:

- 12.04.2010 № 462 за пшеницю по рах. № 710 від 09/04/10 в тому числі ПДВ - 2085,26 грн.;

- 15.04.2010 № 489 за соняшник по рах. № 745 від 14/04/10 в тому числі ПДВ - 12144,25

грн.;

- 28.04.2010 № 557 за пшеницю по рах. № 823 від 22/04/10 в тому числі ПДВ - 6864,43 грн.;

- 18.05.2010 № 225 за ячмінь по рах. № 1014 від 17/05/10 в тому числі ПДВ - 4886,67 грн.;

- 21.05.2010 № 654 за пшеницю по рах. № 1043 від 20/05/10 в тому числі ПДВ - 17362,80

грн.;

- 26.05.2010 № 664 за пшеницю по рах. № 1051 від 21/05/10 в тому числі ПДВ - 13011,60

грн.;

- 01.06.2010 № 695 за пшеницю по рах. №1105 від 28/05/10 в тому числі ПДВ - 4300,80 грн.;

- 01.06.2010 № 695 за пшеницю по рах. №1113 від 31/05/10 в тому числі ПДВ - 4410,00 грн.;

- 15.06.2010 № 755 за пшеницю по рах. №1051 від 21/05/10 в тому числі ПДВ - 5675,88 грн.;

- 16.06.2010 № 760 за пшеницю по рах. №1199 від 12/06/10 в тому числі ПДВ - 22703,52

грн.;

- 16.06.2010 № 760 за пшеницю по рах. №1224 від 14/06/10 в тому числі ПДВ - 23419,20

грн.;

- 20.07.2010 № 914 за пшеницю по рах. №1311 від 23/06/10 в тому числі ПДВ - 411,70 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в справі первинні бухгалтерські документи та товарно-транспортні накладні не містять необхідних реквізитів, визначених нормами діючого законодавства та не відповідають встановленій законом формі документів бухгалтерського обліку.

Так, судом першої інстанції вірно було зазначено, що надані представником позивача товарно-транспортні накладні не мали даних щодо кількості, ціни кожної поставленої партії товару, загальної суми вартості товару, наявності товаросупровідних документів, коду вантажу, виду пакування, класу вантажу та маси брутто.

Крім цього, у видаткових накладних за квітень-червень 2010 р. були відсутні відомості про наявність посади, прізвища, ім'я по батькові осіб, які здійснили відвантаження та приймання товару, код форми первинного документу, місце складання документу, вимірник операції у вартісному виразі. Не міститься також і доказів на підтвердження прийняття позивачем товару від постачальника та його оприбуткування ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів».

Разом з тим, податкові декларації за №№ 2208 від 22.04.2010 р., 1407 від 14.04.2010 р., 04/09/08 від 09.04.2010 р., 1705 від 17.05.2010 р., 2008 від 20.05.2010 р., 2106 від 21.05.2010 р., 2810 від 28.05.2010 р., 3110 від 31.05.2010 р., 1408 від 14.06.2010 р., 1203 від 12.06.2010 р. містять підпис уповноваженої особи Климова Н.М., однак доказів на підтвердження його повноважень позивачем надано не було, тоді як згідно акту перевірки від 31.07.2010 р. №1701/23/31657105 даною особою значиться Мунтян О.О.

Таким чином, відсутність у вищезазначених первинних документах обов'язкових для них реквізитів позбавляє їх юридичної значимості та доказовості, а відтак вказані документи не можуть являтися доказом на підтвердження правомірності вчинених позивачем правочинів.

Крім цього, на момент проведення перевірки ТОВ «Шторм»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в квітні-червні 2010 року (акт перевірки від 30.07.2010 р. №1701/23/31657105), дане підприємство не мало відомостей щодо наявності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. З висковків акта перевірки зокрема вбачається, що господарські операції ТОВ «Шторм» не мали реального товарного характеру, оскільки даним підприємством безпідставно були виписані податкові накладні по податкових зобов'язаннях з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, зокрема, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»: за квітень на суму 21093,94 грн.; за травень - 43971,87 грн. та за червень - 52209,70 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що угода, яка була укладена між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» та ТОВ «Шторм» не мала на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій, що були здійснені позивачем в період квітня-червеня 2010 року.

Отже, дії платника податку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»-залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.