Рішення № 26460473, 10.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/12059-2012 10.10.12

За позовомПриватного підприємства "Будівельна компанія "Славутич"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче об'єднання "Екотех"простягнення 84 339,15 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Сидорін В.Б.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Славутич" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче об'єднання "Екотех" (надалі -"Товариство") про стягнення 84 339,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору суборенди від 01.07.2011 р. позивач передав у тимчасове платне користування склад матеріалів №1 бази УВТК площею 992,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Славутич, Будбаза, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по сплаті орендної плати за користуванням наведеним майном не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 44 182,52 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 39 367,40 грн. та 3% річних у розмірі 789,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.09.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача повідомив про часткову оплату основного боргу відповідачем у розмірі 19 608,42 грн. на підтвердження чого надав платіжне доручення №291 від 19.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 10.10.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав довідку №374 від 09.10.2012 р., підписану головним бухгалтером та генеральним директором Підприємства, відповідно до якої розмір заборгованості відповідача за користування об'єктом суборенди у період з 01.07.2011 р. по 31.08.2012 р. станом на 09.10.2012 р. становить 24 574,10 грн., позовні вимоги з урахуванням наведеної довідки підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач, повідомлений про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03057, м. Київ, вул. Довженка, 18, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №14574324 від 30.08.2012 р.

Крім того, судом було додатково направлено ухвалу суду від 26.09.2012 р. на домашню адресу керівника Товариства, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №14574324 від 30.08.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 р. між Підприємством (орендар) та Товариством (суборендар) було укладено договір суборенди (надалі -"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування склад матеріалів №1 бази УВТК площею 992,90 кв.м., розміщеної за адресою: Київська обл., м. Славутич, Будбаза. Майно, що надається в суборенду, знаходиться в користування орендаря згідно договору оренди №476 від 30.06.2011 р., укладеного між орендарем та Комунальним підприємством "Фонд комунального майна". Передане в суборенду майно буде використовуватися під розміщення складу.

Згідно із п. 2.2 Договору передача майна в суборенду здійснюється згідно акта прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення на момент здачі його в суборенду.

Положеннями п. 3.2 Договору встановлено, що плата по договору визначена за домовленістю сторін, згідно договору оренди №476 від 30.06.2011 р., та за перший (базовий) місяць оренди, липень 2011 року, за корисну площу, становить 4 134,79 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У відповідності до п. 3.4 Договору плата по договору вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок чи готівкою в касу орендаря не пізніше 25 числа поточного місяця.

Із змісту п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору вбачається, що орендар зобов'язаний передати суборендарю в суборенду майно, згідно з цим договором по акту прийняття-передачі.

Підпунктом 5.1.1 п. 5.1 Договору встановлено, що суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати плату по договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору цей договір діє з 01.07.2011 р. до закінчення терміну дії договору оренди №476 від 30.06.2011 р.

На виконання умов Договору 01.07.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування склад матеріалів №1 бази УВТК площею 992,90 кв.м., розміщений за адресою: Київська обл., м. Славутич, Будбаза, що підтверджується актом прийому-передачі до Договору від 01.07.2011 р.

За період користування відповідачем об'єктом суборенди за Договором з липня 2011 року по серпень 2012 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на сплату суборендної плати у загальному розмірі 68 684,26 грн.

На виконання умов Договору у період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 44 110,16 грн. в якості сплати суборендної плати за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями Товариства.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті суборендної плати, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача заборгованості за користуванням об'єктом суборенди у період з липня 2011 року по серпень 2012 року у розмірі 44 182,52 грн.

Договір є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 3 статті 774 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи підтверджується факт погодження орендодавцем спірного майна укладення Договору (підпис директора та відтиск печатки КП "Фонд комунального майна" на Договорі), передачі позивачем в суборенду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом суборенди за Договором у період з липня 2011 року по серпень 2012 року, за який позивачем було правомірно нараховано суборендну плату у загальному розмірі 68 684,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті суборендної плати мало виконуватися щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Із матеріалів справи (платіжні доручення) вбачається, що у період з 04.10.2011 р. по 19.09.2012 р. відповідачем в якості сплати суборендних платежів за Договором було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 44 110,16 грн.

При цьому, погашення заборгованості у розмірі 19 608,42 грн. згідно платіжного доручення №291 від 19.09.2012 р. було здійснено відповідачем після звернення позивача з позовною заявою до суду (31.08.2012 р.).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 19 608,42 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, а заборгованість відповідача за користування об'єктом суборенди у період з липня 2011 року по серпень 2012 року, на момент прийняття рішення, становить 24 574,10 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 24 574,10 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 24 574,10 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 39 367,40 грн., нарахованої у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості плати за кожен день прострочення у період з 26.09.2011 р. по 31.08.2012 р. по кожному платежу окремо.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, як на підставу нарахування пені посилається на положення п. 3.6 Договору.

За змістом п. 3.6 Договору за затримку внесення плати по договору суборендар сплачує орендарю штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості плати за кожен день прострочення.

Тобто, погоджена сторонами в п. 3.6 Договору санкція за прострочення по сплаті суборендних платежів за своєю правовою природою в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України є саме пенею, а не штрафом, як вказано в тексті Договору, що і знайшло своє відображення в тексті позовної заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладені положення вбачається, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі №5002-2/5109-2010.

Таким чином, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті суборендної плати за Договором правомірним є нарахування пені у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

По-друге, судом встановлено, що грошове зобов'язання відповідача по сплаті суборендної плати мало було бути виконано до 25 чисел поточних місяців, а відтак з 26 чисел таких місяців відповідача є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті суборендної плати за користування об'єктом суборенди у період з липня 2011 року по серпень 2012 року. При цьому, 25 числа вересня, грудня 2011 року та лютого, березня, серпня 2012 року (останні дні виконання грошового зобов'язання по сплаті суборендної плати за користування об'єктом суборенди у вересні, грудні 2011 року та лютому, березні, серпні 2012 року) припадають на вихідні дні, а тому згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переносять на перші робочі дні.

Відтак, правомірним нарахуванням пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті суборендної плати за користування об'єктом суборенди у вересні 2011 року є з 27.09.2011 р., у грудні 2011 року з 27.12.2011 р., у лютому 2012 року з 28.02.2012 р., у березні 2012 року з 27.03.2012 р. та у серпні 2012 року з 28.08.2012 р. В інших місяцях останні дні виконання грошового зобов'язання відповідача припадають на робочі дні, а тому підстави для застосування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України відсутні.

Крім того, позивачем неправомірно здійснено нарахування пені за прострочення по сплаті суборендної плати за користування об'єктом суборенди у вересні 2011 року з 27.09.2011 р. по 04.10.2011 р. двічі.

Отже, за перерахунком суду, з урахуванням викладеного, дат здійснених відповідачем часткових оплат та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення по сплаті суборендної плати за користування об'єктом суборенди у період з липня 2011 року по серпень 2012 року, становить 3 264,15 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (36 103,25 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, без урахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 789,23 грн., нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 26.09.2011 р. по 31.08.2012 р. по кожному платежу окремо.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення 3% річних з урахуванням обставин, встановлених при нарахуванні пені в частині застосування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та неправомірного подвійного нарахування 3% річних за прострочення по сплаті суборендної плати за користування об'єктом суборенди у вересні 2011 року.

За перерахунком суду, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення по сплаті суборендної плати за користування об'єктом суборенди у період з липня 2011 року по серпень 2012 року, становить 788,86 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних (0,37 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (без урахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства основного боргу у розмірі 24 574,10 грн., пені у розмірі 3 264,15 грн. та 3% річних у розмірі 788,86 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 19 608,42 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що оскільки погашення основного боргу у розмірі 19 608,42 грн. здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Будівельна компанія "Славутич" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче об'єднання "Екотех" (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, 18; ідентифікаційний код 37027709) на користь Приватного підприємства "Будівельна компанія "Славутич" (07100, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 27; ідентифікаційний код 30334584) основний борг у розмірі 24 574 (двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 10 коп., пеню у розмірі 3 264 (три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 788 (сімсот вісімдесят вісім) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 71 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 19 608,42 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -15.10.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко