Ухвала суду № 26456581, 03.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-7841/10/1570

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря - Баязітової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, у справі за позовом Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі»у формі Закритого акціонерного товариства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, позов Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі»у формі Закритого акціонерного товариства задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі №0000821620/0, №0000831620/0 від 02.10.2008 року, №0000821620/1, №0000831620/1 від 15.12.2008 року та №0001061620/1/1 від 21.01.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не вірно дано оцінку встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, що підтверджується актом перевірки №370/16-2/24532055/9 від 22.09.2008 року, достовірно встановлено порушення:- п.п.«а,д,е»п.п.7.2.1, п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками податкової служби, на підставі наказу та направлень, здійснено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, що підтверджується актом перевірки №370/16-2/24532055/9 від 22.09.2008 року, в ході якої встановлено порушення п.п.«а,д,е»п.п.7.2.1, п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем протиправно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які мали недостовірні (неповні) відомості про постачальників товарів, робіт (послуг) та позивачем у перевірених податкових періодах не в повному обсязі, а вибірково включались до складу валових витрат аванси, сплачені постачальникам товарів, робіт (послуг), що призвело до заниження валових витрат за 4-й квартал 2006 року на суму 201077,00 грн., за 1-й квартал 2008 року -53378,00 грн. та завищення валових витрат за 2007 рік - 429446,00 грн.

В результаті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000831620/0 від 02.10.2008 року щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 10815,00 грн., штрафних санкцій 5408,00 грн., а разом 16223,00 грн., та №0000821620/0 від 02.10.2008 року щодо нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 107361,00 грн., штрафних санкцій 53680,00 грн., а разом -161041,00 грн.

Позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, з наступних підстав.

Згідно п.п.«а,д,е»п.п.7.2.1, п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна повинна містити порядковий номер, місце розташування юридичної особи, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів, робіт (послуг) та їх кількість, обсяг.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 даного Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкового зобов'язання в двох примірниках.

Також п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу одержувача, та є підставою для формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного податкового періоду складається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права на формування податкового кредиту, вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судовою колегією встановлено, що підставою для визначення порушення є невідповідність податкових накладних вищезазначеним вимогам, однак таке твердження є безпідставним, так як з останніх (а.с.120,124,128,133,137,140,143), які видані постачальниками позивача вказані реквізити наявні в повному обсязі, лише в податкових накладних постачальника ПП «Анткюр» №№824,940 вказана неповна адреса (без зазначення міста), але доданими додатково видатковими накладними та актами виконаних робіт (а.с.121,126,130,135,139,142,145), а також прибутковими ордерами щодо оприбуткування отриманої продукції (а.с.123,127,131,132,136) підтверджується факт отримання товарів, робіт (послуг) саме від цих контрагентів, проведення оплати їх вартості, в тому числі податку на додану вартість у складі ціни товарів, робіт (послуг), що підтверджується платіжними дорученнями позивача (а.с.122,125,129,134,138,141,144). Податковим органом не заперечується факт товарності вказаних операцій.

Таким чином, фактичне виконання сторонами господарських операцій та отримання позивачем від постачальників податкових накладних з даними сум ПДВ, які буди сплачені у складі ціни товарів, робіт (послуг), відповідно до вищенаведених норм, тому позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ за вказаними накладними, оскільки право на отримання відшкодування ПДВ виникає не з факту отримання податкової накладної, а з факту оплати платником цього податку суми ПДВ у складі ціни фактично отриманих товарів, робіт (послуг), що підтверджено наявними в справі та наведеними вище доказами.

Висновок податкового органу щодо наявності порушення п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацію, веденням виробництва, продажем продукції, робіт (послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї ж статті.

Тому, сплачені аванси постачальникам товарів, робіт (послуг) протягом перевіреного податкового періоду можуть відноситись лише у разі, якщо вони здійсненні для цілей, вказаних у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, та за умови, що в розпорядженні позивача наявні документи, які підтверджували на якій системі оподаткування перебували постачальники, чи не стане ця заборгованість проблемною та чи в подальшому ці витрати не будуть віднесені на покращення та капітальний ремонт основних засобів.

Таким чином, часткове віднесення позивачем сум частково перед оплачених ним товарів, робіт (послуг) за вищезазначеними критеріями, з урахуванням подальшого належного оформлення, не є порушенням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому є правомірними діями.

Судом першої інстанції поновлено позивачу строк звернення до суду, що податковим органом не оскаржується в апеляційній скарзі і порушень судовою колегією не встановлено.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

головуючий О.В. Яковлєв

судді А.В. Бойко

В.Л. Романішин