Постанова № 26456464, 10.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а/1570/1050/2012

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ТОВ «Промтоварний ринок»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000021520 від 10.01.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 169960,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставою для висновків, викладених в акті перевірки, про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 169960 грн. по отриманих від ТОВ «Еліт-Строй»товарах та послугах, став встановлений ДПІ факт відсутності у зазначеного контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань за угодами, а тому операції між ТОВ «Промтоварний ринок»та ТОВ «Еліт-Строй»не мають реального характеру. Такі висновки позивач вважає безпідставними, оскільки ПК України передбачено, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат; віднесення ж відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету. В акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо товарності проведених операцій ТОВ «Промтоварний ринок»із його контрагентами, правильності оформлення податкових накладних, реальності повної оплати за поставлений товар. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проти позову заперечила, вважаючи, що вимоги ТОВ «Промтоварний ринок» являються безпідставними та не знаходять свого обґрунтування в чинному законодавстві. Зазначила, що перевіркою встановлено, що товариство включило до складу податкового кредиту у березні 2011 року суми ПДВ у розмірі 169960 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Еліт-Строй», однак згідно інформації, отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, місцезнаходження ТОВ «Еліт-Строй»не встановлено, відсутня будь-яка інформація про наявність або відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За таких обставин, СДПІ по роботі з ВПП вважає, що факт реального вчинення господарських операцій між ТОВ «Промтоварний ринок»та ТОВ «Еліт Строй»відсутній. Спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, в задоволенні позову СДПІ просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року позов ТОВ «Промтоварний ринок»задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Промтоварний ринок»відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2011р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Промтоварний ринок»щодо повноти формування та відображення податку на додану вартість по правовим відносинам з платником податків ТОВ «Еліт-Строй»за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.12.2011р. №484/15-2/20942626/99.

В матеріалах перевірки зазначено, що ТОВ «Промтоварний ринок»на порушення п.198.1, п.198.4 ст.198 ПК України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2011р. на суму 169959,97 грн. Вказане порушення відбулося в результаті того, що позивач у березні 2011р. включив до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Еліт-Строй»на загальну суму 169960 грн. Однак, згідно акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси стан платника ТОВ «Еліт-Строй»- 23 «місцезнаходження не встановлено»; згідно бази даних АІС РПП у 4 кварталі 2010р. загальна чисельність працюючих на ТОВ «Еліт-Строй»- 14 осіб, відсутня будь-яка інформація про наявність або відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з цим, в акті перевірки зроблено висновок, що у підприємства ТОВ «Еліт-Строй»вбачається відсутність реальності здійснення господарської діяльності у березні 2011р.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012р. №0000021520, яким ТОВ «Промтоварний ринок»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 169959,97 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «Промтоварний ринок»про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011р. сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентом позивача за договором підряду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2010р. між ТОВ «Промтоварний ринок»та ТОВ «Еліт-Строй»був укладений договір підряду №22/11, за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик за завданням замовника та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією виконати комплекс робіт з капітального будівництва об'єктів замовника згідно технічних завдань, а також зобов'язується передати результат виконаних робіт та здати об'єкт замовнику у встановлений термін. Підрядник бере на себе зобов'язання виконати своїми та залученими силами і засобами зі свого матеріалу або матеріалу замовника, якісно та у встановлений цим договором термін роботи підрядника відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Згідно декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. сума податкового кредиту ТОВ «Промтоварний ринок»визначена у розмірі 640409 грн. Згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011р. контрагентом ТОВ «Промтоварний ринок»був ТОВ «Еліт-Строй»по зобов'язанням з яким позивачем у березні 2011р. сформований податковий кредит у сумі 169959,97 грн.

В отриманому СДПІ від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акті «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Еліт-Строй»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період -березень 2011р.»зазначено, що згідно бази даних ДПІ у Приморському районі м.Одеси «АІС РПП»ТОВ стан платника -«місцезнаходження не встановлено». Інформація щодо відокремлених філій ТОВ «Еліт-Строй»відсутня. Остання подана звітність: декларація з ПДВ за жовтень 2011р. від 19.11.2011р. Відповідно до акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси у підприємства ТОВ «Еліт-Строй»підтверджуються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності у березні 2011р.

В ході проведення аналізу бази даних «АІС РПП», матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів податковим органом встановлено: згідно бази даних «АІС РПП», відповідно до податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010р. загальна чисельність працюючих на ТОВ «Еліт-Строй»- 14 осіб; відсутня будь-яка інформація про наявність або відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до висновку, отриманого від ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 21.12.2011р. №1174/26 щодо результатів відпрацювання ТОВ «Промтоварний ринок»по операціях за березень 2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «Еліт-Строй», в якому зазначено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між вказаними підприємствами, позивачем у березні 2011р. завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 169959,97 грн.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні отриманих товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності платника податків.

Так, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, в якому зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що сама лише наявність перерахованих в оскаржуваній постанові суду первинних документів не підтверджує реальність здійснення операцій між ТОВ «Промтоварний ринок»та ТОВ «Еліт-Строй»та недостатня для виникнення у позивача права на податковий кредит з ПДВ по вказаним відносинам, оскільки враховуючи загальний обсяг задекларованих оподатковуваних операцій від реалізації товарів (робіт, послуг), ТОВ «Еліт-Строй»фізично не змогло б здійснювати такий обсяг роботи, зважаючи на встановлений ДПІ у Приморському районі м.Одеси факт відсутності будь-якої інформації про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про завищення позивачем у березні 2011р. суми від'ємного значення, яка є різницею між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. А відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000021520 від 10.01.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 169960,97 грн. не вбачається.

Відповідно до п.3 ч.1ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000021520 від 10 січня 2012 року залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 12.10.2012р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.