Постанова № 26454215, 25.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2012 р. № 2-а- 7515/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -Малахова Ю.А, відповідач - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Науково виробничого підприємства "Укрспецзв'язок" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Науково виробничого підприємства "Укрспецзв'язок" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 0002652305 та № 0002642305. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами - Приватним підприємством «БАВАРІЯ Ф» (далі - ПП «БАВАРІЯ Ф») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКПД ПЛЮС» (далі - ТОВ «АКПД ПЛЮС»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення даних сум до складу валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - ПП «БАВАРІЯ Ф» та ТОВ «АКПД ПЛЮС». Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова (Акт від 27.01.2012 року № 130/23-30/31635757 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «БАВАРІЯ Ф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року») та ДПІ у Московському районі м. Харкова (Акт від 23.12.2011 року №165/23/34756876 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКПД ПЛЮС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року) була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із даними контрагентами. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даними суб'єктами господарювання із контрагентами, у т.ч. НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

У судовому засіданні, призначеному на 25.09.2012 року представник позивача підтримав свою правову позицію по справі, просив задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання, призначене на 25.09.2012 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що не з'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 12.03.2012 року співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП «БАВАРІЯ Ф» за червень 2011 року та ТОВ «АКПД ПЛЮС» за жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 117/2201/31341524 від 12.03.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ:

- за червень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 13666,67грн.;

- за жовтень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 2725,54 грн.;

- за листопад 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 3833,33 грн.;

що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 20226грн., у тому числі:

- за червень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 13667грн.;

- за жовтень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 2726грн.;

- за листопад 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 3833грн..

п.44.1 ст.44 та п. 138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму валових витрат на 101127,7 грн., у тому числі:

- 2-й кв. 2011 на суму 68333,35 грн.;

- 4-й кв. 2011 на суму 32794,35 грн.

що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 23260 грн., у тому числі:

- 2-йкв. 2011 на суму 15717 грн.;

- 4-й кв. 2011 на суму 7543 грн.

На підставі вище зазначеного акту, 15.03.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкові повідомлення-рішення:

- № 0002642305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 23260 грн., в т.ч. за основним платежем 23260 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.;

- № 0002652305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 23506 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 20 226 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 280 грн. 50 коп.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ПП «БАВАРІЯ Ф» та ТОВ «АКПД ПЛЮС» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ у перевіряємий період мало господарські відносини із ПП «БАВАРІЯ Ф».

Так, 24.06.2011 року між НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ (Замовник) та ПП «БАВАРІЯ Ф» (Виконавець) було укладено Договір №24/6, предметом якого є: приймання рекламної інформації Виконавцем та передача її у ЗМІ; обробка зібраної рекламної інформації та передача її в друковані видання; збір та перерахування грошових коштів за приймання об'яв; тестування програмної продукції; кур'єрська доставка.

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ 09-30/06-5 та № ОУ 0929/06-5.

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень та виписок по особових рахунках у банку.

ПП «БАВАРІЯ Ф» було виписано на адресу позивача податкові накладні №201 від 29.06.2011 року та №216 від 30.06.2011 року.

На час виникнення спірних правовідносин, форма податкової накладної та порядок її заповнення були регламентовані Наказом ДПА України Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за N 1401/18696.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що виписані ПП «БАВАРІЯ Ф» в порушення вимог вищезазначеного наказу не містять номеру договору, на виконання якого вони були виписані.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ у перевіряємий період мало господарські відносини із та ТОВ «АКПД ПЛЮС».

Так, 22.09.2011 року між НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ (Замовник) та ТОВ «АКПД ПЛЮС» (Виконавець) було укладено Договір №22/09, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконувати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти результат роботи та сплатити.

На підтвердження факту виконання робіт позивачем до матеріалів справи було долучено Акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат.

На підтвердження факту оплати за отримані послуги, позивачем було додано до матеріалів справи копії платіжних доручень та виписок по особовому рахунку у банку.

ТОВ «АКПД ПЛЮС» було виписано на адресу позивача податкові накладні №2501 від 25.10.2011 року та №2602 від 26.10.2011 року.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вище зазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вище зазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо реальності укладеного із ПП «БАВАРІЯ Ф» Договору №24/6 від 24.06.2011 року, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, суд зазначає, що з наданих позивачем до суду актів здачі-приймання робіт №ОУ 09-30/06-5 (тестування програмного забезпечення) та № ОУ 0929/06-5 (рекламні послуги) не можливо встановити реальний характер надання ПП «БАВАРІЯ Ф» послуг оскільки вони містять лише загальне визначення послуг та їх вартість. . В свою чергу, в них відсутні які саме послуги з перелічених у Договорі надавалися, а саме: з тестування якого саме програмного забезпечення надавались послуги, їх характер, зміст, час, необхідність та вартість окремо кожної послуги; реклама саме якого товару, послуг, підприємства та ін. були надані, їх харектер, зміст, час, необхідність та вартість окремо кожної послуги. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти здачі-приймання робіт не відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути прийняті в якості первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ПП «БАВАРІЯ Ф».

Інших документів на підтвердження реальності здійснених ПП «БАВАРІЯ Ф» господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договором із ПП «БАВАРІЯ Ф», яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

Щодо правомірності формування позивачем складу витрат, які підлягають оподаткуванню та суми податкового кредиту на підставі укладеного із ТОВ «АКПД ПЛЮС» Договору №22/09 від 22.09.2011 року щодо виконання ремонтно-будівельних робіт, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною1 статті 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Суд зазначає, що позивачем в порушення вище зазначених норм закону, не було надано укладену між сторонами договору кошторисну документацію, яка б засвідчувала факт виконання робіт (Кошториси, розрахунки вартості ремонтно-будівельних робіт, акти використання матеріалів тощо).

Разом з тим, судом встановлена невідповідність наданих позивачем на підтвердження реальності виконаних робіт документів (Акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат) вимогам діючого законодавства щодо порядку їх складання, а саме: первинні документи не містять місця та дати їх складання, посади та прізвища відповідальної особи.

Крім того, із вище зазначених документів не можливо визначити, на якому саме об'єкті були виконані вище зазначені роботи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про отримання контрагентом позивача - ТОВ «АКПД ПЛЮС» відповідної ліцензії на здійснення виду діяльності, яка передбачена у вищезазначеному договорі.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що з наданих позивачем документів неможливо встановити реальність виконаних ТОВ «АКПД ПЛЮС» ремонтно-будівельних робіт на підставі укладених із позивачем договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано доказів економічної необхідності виконання вище зазначених ремонтно- будівельних робіт, а саме не надано доказів володіння та/або користування нежитловими приміщеннями у яких виконувались роботи, або наявності договірних зобов'язань із іншими суб'єктами господарювання щодо виконання даних робіт.

Посилання позивача на той факт, що виконання ремонтно- будівельних робіт була зумовлена необхідністю виконання позивачем зобов'язань на підставі укладеного із ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Договору №1 від 01.09.2011 року щодо виконання робіт по поточному ремонту частини коридору першого поверху по вул. Чайковського, 4, м. Харків, суд до уваги не приймає, оскільки жодних доказів, які б свідчили про те, що дані роботи були виконані саме ТОВ «АКПД ПЛЮС» позивачем надано не було та матеріали справи не містять.

Також із вищезазначених підстав суд не приймає посилання позивача на той факт, що укладання із ПП «БАВАРІЯ Ф»Договору №24/6 від 24.06.2011 року була зумовлена необхідністю виконання умов Договору укладеного із IQ mobile Gmbh. Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем було надано та долучено до матеріалів справи лише копію перекладу вище зазначеного Договору із німецької мови. Оригіналу договору на вимогу суду надано не було.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АА №216575 закріплено, що видами діяльності НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ згідно із Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) є: 72.10.0 (Консультування з питань інформатизації), 72.5.02 (Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки), 74.40.0 (Рекламна діяльність), 51.90.0 (інші види оптової торгівлі), 51.85.0 (Оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням), 32.20.2 (Ремонт та технічне обслуговування передавальної апаратури), 64.20.0 (Діяльність зв'язку).

В свою чергу, відповідно до наданих позивачем первинних документів на підтвердження реальності виконання договірних відносин із ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» з приводу виконання робіт по поточному ремонту частини коридору першого поверху по вул. Чайковського, 4, м. Харків (Договірна ціна, Акти приймання виконаних робіт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт/витрат, Відомість ресурсів, Розрахунок загальновиробничих витрат), НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ визначено як підрядник, тобто фактично підприємством було укладено договірні відносини з приводу виконання робіт (ремонтно- будівельні), які не входять до переліку видів його діяльності за КВЕД.

З наявних у справі документів вбачається, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентами ПП «БАВАРІЯ Ф» та ТОВ «АКПД ПЛЮС» господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами із постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 ПК України.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, витрати по якій можуть бути віднесені до складу валових витрат, та яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами - ПП «БАВАРІЯ Ф» та ТОВ «АКПД ПЛЮС» господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного визначення суми витрат, які потребують оподаткуванню та обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Науково виробничого підприємства "Укрспецзв'язок" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.