Постанова № 26451125, 04.08.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"04" серпня 2011 р. Справа № 2а-8721/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Бучик А.Ю.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представника позивача:

розглянувши апеляційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" травня 2011 р. у справі № 2а-8721/10/0670 за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство " до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Державне підприємство «Білокоровицьке лісове господарство» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000432350/0, №0000442350/0, №0007681701/0, №0007671701/0 та №0000712302/0 від 02.11.2010 року .

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Олевському районі Житомирської області від 2.11.2010 року: №0000432350/0,№0000442350/0 - в частині визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість , №0007681701/0 - в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку з доходів найманих працівників , №0007671701/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції з податку з доходів найманих працівників , №0000712302/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального й процесуального права у зв"язку з неповним з"ясуванням обставин справи .

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено , що ДПІ в Олевському районі Житомирської області ( правонаступником якої є Лугинська міжрайонна державна податкова інспекція) проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства ( надалі ДП) «Білокоровицьке лісове господарство» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., в ході якої було виявлено порушення пп. 5.2.1, 5.3.9 ст. 5, пп.. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 759412 грн.; пп. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 160234 грн. та завищення такого зобов'язання на суму 100753 грн.; п. 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджена Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N637, всупереч яким підзвітними особами позивача допускались випадки несвоєчасного звітування щодо раніше виданих в підзвіт коштів на загальну суму 5156,34 грн.; п. 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджена Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N637, всупереч яким допускались випадки проведення позивачем розрахунків з підзвітними особами з використанням ними документів невстановленої форми. Загальна сума таких розрахунків склала 9469,04 грн.; пп. 6.3.2 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягають у наданні позивачем окремим працівникам податкової соціальної пільги без подання ними письмових заяв про це. Донарахована сума податку за такими операціями склала 697,18 грн.; пп. 4.2.7 ст. 4 та пп. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягають у нарахуванні позивачем доходу громадянину без утримання податку. На цих підставах відповідач нарахував додаткове зобов'язання з цього податку в сумі 450 грн.; пп. 4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягають у виплатах позивачем на користь його підзвітних осіб сум доходів на підставі поданих ними виправдних документів, що за своїм змістом не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів. Донарахована відповідачем сума податку з доходів фізичних осіб за такими операціями з таких доходів складає 1420,36 грн.; пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 16.1.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі яких позивачу було донараховано пеню в розмірі 106730,73 грн. про що складено акт від 22.10.2010 року №12/23-01/00991798.

На підставі вказаного акту прийняті податкові повідомлення- рішення від 02.11.2010 року за №0000432350/0, №0000442350/0, №0007681701/0, №0007671701/0 та №0000712302/0

Як вбачається з акту перевірки, ДП " Білокоровицьке лісове господарство " в порушення пп. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не в повній мірі відкоригував свої валові витрати з придбання товарів (робіт, послуг) у 4 кварталі 2009 р. шляхом їх зменшення на суму перевищення 10 відсоткового ліміту сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на суму 92344 грн., що, в свою чергу, призвело до завищення ним валових витрат на суму 92345 грн.

Судом першої інстанції було встановлено , що в додатку до акту перевірки за підсумками 2009 р. помилково було визначено загальну суму витрат позивача на поліпшення основних фондів з урахуванням вартості використаних ним шин та акумуляторів на суму 250764 грн.

Згідно приписів пп. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач протягом звітного періоду мав право віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно з п. 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, що затверджене наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. №102, операції із заміни шин на транспортних засобах не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшень, такі операції є операціями з технічного обслуговування транспортних засобів. З цієї підстави вартість робіт із заміни позивачем шин та акумуляторів відноситься в повному розмірі до валових витрат поточного періоду та не включаються до складу 10-відсоткового ліміту валових витрат, що пов'язані з поліпшенням основних фондів.

Відповідно до п.п. 5.1 ,5.2,5.2.1ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Із змісту пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону вбачається , що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, пунктом 5.11 ст. 5 Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

В статті 11 Закону зазначаються правила ведення податкового обліку та не вказується конкретних вимог щодо наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

З акту перевірки відповідачем вбачається порушення пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за перевірений період, оскільки ДП " Білокоровицьке лісове господарство" завищило валові витрати по заготівлі лісопродукції на суму 2820799 грн.

ДП , скориставшись своїм виключним правом на заготівлю деревини, уклав з окремими суб'єктами господарювання - фізичними особами договори щодо надання послуг по виконанню лісозаготівельних робіт. За такими договорами ними були виконані на користь позивача роботи по заготівлі деревини загальною вартістю 2820799 грн. без врахування податку на додану вартість, що підтверджується складеними та підписаними відповідними сторонами актами передачі-приймання виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин позивач, скориставшись положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цілком правомірно відніс зазначену вище вартість наданих йому послуг в розмірі 2820799 грн. до складу валових витрат.

Згідно акту перевірки в порушення п. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» державним підприємством було помилково визначено сукупну балансову вартість основних засобів станом на 01.01.2010 р. в поданій ним Декларації за І півріччя 2010 р. та розмір 10 відсоткового ліміту сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, в результаті чого було завищено валові витрати на суму 124506 грн.

Суд першої інстанції встановив , що в 1-му півріччі 2010 р. ним ДП " Білокоровицьке лісове господарство "було помилково завищено витрати на поліпшення основних фондів лише в сумі 16099 грн. Крім цього, суд приймає до уваги, що позивачем на протязі 2009 р. та 1-го півріччя 2010 р. в Декларації з податку на прибуток помилково зазначались занижені дані про розмір балансової вартості основних фондів на початок розрахункового періоду, які не відповідають даним податкового обліку, що відображені в його Відомості визначення балансової вартості основних фондів та нарахування амортизаційних відрахувань. Це призвело до помилкового заниження позивачем розміру амортизаційних відрахувань в Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період, що підлягав перевірці. Так, відповідно до даних Відомості визначення балансової вартості основних фондів та нарахування амортизаційних відрахувань фактична сума амортизаційних відрахувань, яка повинна була бути відображена позивачем в Деклараціях з податку на прибуток, мала складати: за І квартал 2009 р. - 210605,00 грн., за півріччя 2009 р. - 402352,00 грн., за 9 місяців 2009 р. - 583370,00 грн., за 2009 р. - 755288 грн., за І квартал 2010 р. - 220007,00 грн., за 1 півріччя 2010 р. - 449412,00 грн. В той же час позивач в поданих відповідачу Деклараціях з податку на прибуток, помилково визначив розміри таких амортизаційних відрахувань в наступних сумах: за І квартал 2009 р. - 210605,00 грн., за 1 півріччя 2009 р. - 401728,00 грн., за 9 місяців 2009 р. - 579556,00 грн., за 2009 р. - 748423,00 грн., за І квартал 2010 р. - 164785,00 грн., за 1 півріччя 2010 р. - 341962,00 грн.

Тому позивачем з цієї причини, було помилково занижено розмір амортизаційних відрахувань за 2009 р. - на суму 6865,00 грн., а за І-е півріччя 2010 р. - на суму 107450,00 грн.

Позивач скористався положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про систему оподаткування», абз. 13-14 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, що затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 р. N584, та подав з цього приводу відповідачу письмові заперечення , в яких повідомив його про допущені ним вищезазначені порушення. Відповідні матеріали, що підтверджують такі докази, містяться в матеріалах справи .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» на податковий орган покладено обов'язок стосовно здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати юридичними та фізичними особами податків та зборів (обов'язкових платежів). З цього приводу пп. б)4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у випадку коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях , відповідач був зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків з врахуванням всіх випадків, як заниження , так і завищення суми його податкових зобов'язань. До таких дій спонукають відповідача також і приписи ч. 1 ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» та відповідні положення Методичних рекомендацій щодо оформлення актів перевірок, що затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 р. №584., але податковий орган зазначені вимоги при складанні акту перевірки та постановленні оскаржуваного рішення не врахував.

На підставах пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач був зобов'язаний врахувати зазначені заперечення при визначенні позивачу остаточної суми податкового зобов'язання.

Тому висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 02.11.2010 р. №0000432350/0 про визначення позивачу додаткового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 759413 грн. та застосування до нього штрафної (фінансової) санкції в розмірі 268800 грн., є протиправним і підлягають скасуванню.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Із змісту пп. 7.4.1 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. В подальшому , якщо такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари, (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп. 7.4.4 , 7.4.5. ст. 7 Закону, якщо платник податку придбав (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У випадку , коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що на порушення пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбані товари (послуги), які не використовувались в господарській діяльності платника. Такими послугами посадові особи відповідача вважають плату на користь ВАТ «ЕК «Житомиробленерго» за недостатнє оснащення позивачем його електромереж засобами КРП, та яка, на їх думку, є штрафом за невиконання позивачем умов електропостачання. За їх висновком загальна сума податкового кредиту складає 4061 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок відповідача є безпідставним.

Відповідно до п. 3.4 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, що затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002 р., плата за недостатнє оснащення електричних мереж споживача засобами компенсації реактивних потужностей (КРП) є надбавкою до плати (тобто її складовою частиною) за споживання електроенергії.

Приписом п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П. 1.32 ст. 1 цього Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно приписів абз. 2 п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тому , сплачена позивачем на користь енергопостачальницької організації надбавка до вартості використаної електроенергії (надбавка за реактивну електроенергію) є складовою частиною його валових витрат на здійснення ним господарської діяльності. З огляду на таке, що висновок відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту в розмірі 4061 грн. є помилковим, а видане податкове повідомлення-рішення №0000442350/0 в частині визначення позивачу додаткового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4061 грн. та застосування до нього штрафної (фінансової) санкції на суму 467 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно висновку ДПІ в Олевському районі позивачем - ДП " Білокоровицьке лісове господарство" було здійснено визначення зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб з порушенням законодавчих норм:

- п. 6.3.2 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягають у наданні позивачем окремим працівникам податкової соціальної пільги без подання ними письмових заяв про це. Донарахована сума податку складає 697,18 грн.;

- п. 4.2.7 ст. 4 та п. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягають у нарахуванні приватній особі доходу за надану нею позивачу послугу без утримання податку. Донарахована сума податку складає 450 грн.;

- п. 4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягають у виплатах позивачем на користь підзвітних осіб сум доходів на підставі поданих ними виправдних документів, що за своїм змістом не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів на загальну суму 9469,04 грн. Донарахована сума податку складає 1420,36 грн.

Відповідачем за дані порушення оскаржуваним рішенням №0007681701/0 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200% донарахованої суми податку, або в сумі 5135,08 грн.

Як зазначено в акті перевірки, у всіх випадках виплата визначених сум доходів на користь фізичних осіб проводилась позивачем з каси підприємства. Зазначене не заперечувалось представниками відповідача і в судовому засіданні. Строки сплати податку з доходів фізичних осіб, утриманого податковими агентами (яким є Позивач) з доходів найнятих працівників, визначені в ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 8.1.4 якої передбачено, що у випадку коли оподатковуваний дохід виплачується готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Враховуючи те, що зазначені грошові кошти найманим працівникам були виплачені готівкою з каси підприємства суд вважає, що позивач був зобов'язаний сплачувати (перераховувати) такий податок до бюджету відповідно до вимог пп. 8.1.4 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Таким чином встановлений цим Законом для позивача строк обов'язкової сплати цього податку з доходів найманих працівників не передує, а, навпаки, настає після дати нарахування і грошової виплати такого доходу фізичним особам.

Відповідно до приписів пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на який відповідач посилається в матеріалах перевірки, застосування до позивача штрафних санкцій в подвійному розмірі несвоєчасно сплаченої (не перерахованої) суми податку можливе лише у випадках, коли такий платник здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати.

Враховуючи вищенаведені обставини суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що оскаржуване рішення №0007681701/0 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 5135,08 грн. було прийняте відповідачем всупереч приписам п. 17.1.9 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Відповідачем за порушення ним вимог пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 16.1.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106730,73 грн. .

Судом встановлено , що нараховані суми пені з податку з доходів фізичних осіб не є штрафними (фінансовими) санкціями у розумінні п. 1.5 ст. 1 та ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з цього приводу Закон містить окрему статтю 16), а значить пеня не може застосовуватися до платника шляхом видання податкового повідомлення-рішення;

Згідно порядку нарахування та сплати пені за прострочення податкових зобов'язань, визначений в ст. 1 та 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" й відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 ст. 1 цього Закону пеня нараховується лише на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, а податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Відповідно п. 16.1.1 ст. 16 Закону встановлено, що нарахування пені починається після закінчення встановлених строків погашення такого узгодженого податкового зобов'язання. Процедуру узгодження податкового зобов'язання (самостійно або в апеляційному порядку) унормовано ст. 5 зазначеного Закону. Його п. 5.1 ст. 5 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Вказане вище законодавство не містить вимог стосовно подання платниками до податкового органу податкових декларацій (розрахунків) з податку з доходів фізичних осіб.

Щодо апеляційного узгодження податкового зобов'язання з цього податку, то відповідно до п. 5.2 Закону воно вважається таким, що відбулося в день коли: платник податків отримав податкове повідомлення і в подальшому не оскаржує його; завершена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання за правилами, що наведені в ст. 5 Закону.

Отже наявність у позивача узгоджених сум заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, що залишались несплаченими ним на момент завершення відповідачем документальної перевірки означає, що під час видання оскаржуваного рішення №0007671701/0, відповідач не був наділений правом нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб.

Тому суд першої інстанції вірно встановив , що оскаржуване рішення №0007671701/0, відповідно до якого відповідачем було нараховано пеню в розмірі 106730,73 грн. є протиправним і підлягає скасуванню

Згідно податкового повідомлення- рішенням №0000712302/0 відповідач,у відповідності до абз. 5 та абз. 6 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 10758,14 грн. за порушення ним вимог п. 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджена Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N637.

Виходячи із змісту абзацу шостого ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» , у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Штрафні санкції застосовуються до продавця товарів (робіт, послуг) (одержувача готівкових коштів) за проведення ним готівкових розрахунків без видачі відповідного платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджує отримання ним готівкових коштів. Такий висновок випливає з п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, відповідно до якого касові операції, які визначаються, як операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку, оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Тому застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу шостого ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення ним вимог п. 2.11 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, є помилковим , оскільки при проведені готівкових розрахунків позивач (чи його довірені особи) виступав, як покупець товарів (робіт, послуг) і платник готівкових коштів, а ці штрафні санкції застосовуються виключно до продавця товарів (робіт, послуг), тобто до одержувача готівкових коштів. Висновок відповідача стосовно того, що позивач при здійсненні таких операцій порушив вимоги п. 2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» є безпідставним.

Крім того застосування до позивача штрафних санкцій, визначених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N637, не відносяться до категорії податкових зобов'язань, як це помилково вважає відповідач, а є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні приписів частиною 1 ст. 239 та ст. 241 Господарського кодексу України.

Виявлені відповідачем факти порушень норм, що регулюють готівковий обіг, були допущені позивачем в періоді з 27.01.2009 р. по 01.10.2009 р. Однак вони були виявлені та зафіксовані відповідачем лише 22.10.2010 р., тобто за межами визначеного ст. 250 Господарського кодексу України річного строку. З перевищенням такого річного строку відповідач втратив право на реалізацію можливостей стосовно застосування до позивача зазначених штрафних санкцій. Окрім цього, чинним законодавством не передбачено збільшення терміну їх застосування.

З таких обставин суд дійшов до правильного висновку , що видане ДПІ податкове повідомлення-рішення №0000712302/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 10758,14 грн. є протиправним і підлягає скасуванню .

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Постанова прийнята з дотриманням матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення , а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: А.Ю.Бучик

І.Г. Охрімчук

Повний текс рішення виготовлено 09.08.2011 року .

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство " вул.Гагаріна 1,смт.Нові Білокоровичі,Олевський район, Житомирська область,11055

3- відповідачу Лугинська міжрайонна державна податкова інспекція вул.Горького, 8/42,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301