ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
______________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"22" вересня 2011 р. Справа № 2а-21797/08
номер рядка статистичного звіту 8.2.8
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Охрімчук І.Г.
Хаюка С.М.,
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
розглянувши апеляційні скарги Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" липня 2011 р. у справі № 2а-21797/08 за позовом Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради звернулося до суду з позовом, в якому зазначило ,що на підставі акту перевірки ДПІ у м.Житомирі 14.08.2008 року було видано податкові повідомлення-рішення №0002102301/0 та №00021123301/0. Позивач, не погоджуючись з висновком податкового органу, просив визнати протиправним та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення №0002102301/0 від 14.08.2008 року. В решті позову відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Позивач не погодився з рішення суду в частині відмови у позові за безпідставністю та подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено , що проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2005 року по 30.03.2008 року, ДПІ у м.Житомирі був складений акт від 31.07.2008 року №3857/23-1/04011928/110.В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено порушення, зокрема:
пп. 8.2.1 ст. 8, п.5.9 ст. 5, пп. 4.1.1 ст. 4, пп. 11.3.1 ст. 11, пп. 5.2.1. ст. 5, п. 6.1 ст. пп. 8.6.1, 8.1.1, 8.4.1 ст. 8, пп. 7.9.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого позивачем було занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 815 658 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 1 055 871 грн.;
пп. 7.4.5 ст. 7, пп. 3.2.9 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 498 грн.
Податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивач в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при складанні розрахунку приросту-убутку балансової вартості запасів помилково врахував запаси товарно-матеріальних цінностей, що були використані не в господарській діяльності, що в свою чергу , призвело до заниження ним валових доходів підприємства: за 2005р. на суму 145 259 грн., за 2006 р. - на суму 18 856 грн., за 9 місяців 2007 р. - на суму 283 287 грн., за 1 кв. 2008 р. - на суму 25 774 грн. та завищення валових витрат в 2007 р. - на суму 74 095 грн.
Судом першої інстанції встановлено , що позивач, як господарюючий суб'єкт, у перевіреному періоді не здійснював будь-яких видів діяльності, що можуть бути віднесені до категорії негосподарських. Застосований на підприємстві порядок розрахунку приросту-убутку запасів відповідає вимогам п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"., з чим погоджується колегія суддів.
В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем на порушення вимог пп. 7.9.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств внаслідок невірного визначення валового доходу за операціями з передачі майна в оренду бюджетним організаціям, що полягають в застосуванні до таких операцій «касового методу» було занижено валовий дохід в розрізі звітних періодів та на порушення пп. 4.1.1 ст. 4, пп. 7.9.6. ст. 7 Закону завищено валовий дохід за такими акціями на загальну суму 138 354 грн., в тому числі по звітних періодах.
Відповідно до пп. 11.3.5 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку, або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Як встановлено судом позивач одержував зазначені суми доходів від операцій з передачі ним майна в оренду бюджетним організаціям , і тому висновки суду щодо вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
Щодо порушення позивачем пп. 5.2.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" про безпідставне віднесення до складу валових витрат суми нарахованої орендної плати, що сплачувалась ним до обласного бюджету відповідно до рішень Житомирської обласної ради суд виходив з того ,що на протязі 2005 - 2008 років позивач перерахував такі суми орендної плати в розмірі 1 022 849 грн. та помилково включив зазначені витрати до складу його валових витрат. При цьому позивач всю суму нарахованих доходів, що були отримані ним у вигляді орендної плати, в тому числі і тієї суми, що підлягала до перерахування до обласного бюджету, відносив до складу його валових доходів.
Відповідно до роз'яснень Державної податкової адміністрації України, що були викладені в її листі від 13.06.2004 р. №8154/7/15-1117, такі суми орендної плати в податковому обліку орендодавця одержаного майна не повинні відображатись, оскільки вони зараховуються до доходів державного бюджету в повному обсязі і не вважаються доходом такого підприємства. Тобто суми орендної плати, що сплачуються позивачем до відповідного бюджету, не впливають на розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Тому зазначені порушення з боку позивача не призвели до заниження ним своїх зобов'язань з цього податку.
На порушення пп 8.4.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач з метою підрахунку розміру амортизаційних відрахувань включив до такого розрахунку вартість основних засобів, що не були ним придбані, не були внеском до його статутного фонду, та раніше не рахувались в балансі підприємства, а також при здійсненні такого розрахунку помилково включив суми проведеної дооцінки основних засобів. Відповідачем не зазначено, яку суму амортизації з цієї причини позивач безпідставно відніс до складу валових витрат та розрахунків також не надав. Тому суд правомірно враховув висновок судово-бухгалтерської експертизи і зробив висновок , що зазначене порушення з боку відповідача не є доведеним.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку ,з яким погоджується колегія суддів про те , що видане відповідачем оскаржене податкове повідомлення-рішення №0002102301/0 є протиправним в частині визначення позивачу додаткового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 747 950 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції на суму 383 391 грн. і в цій частині підлягає до скасування.
Позивачем в порушення пп. 4.1.1. ст. 4, пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не було включено до складу валових доходів дохід від продажу товарів за період з 2005 по 1 квартал 2008 року
Також в порушення п. 6.1. ст. 6 Закону позивач в декларації з податку на прибуток за 2007 р. невірно визначив суми від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового 2006 р. в сумі 125 554 грн., яка також не була підтверджена ним в ході документальної перевірки.
З огляду на те , що позивач не надав будь-яких доказів, що зазначені доходи він не одержував та вищевказані витрати ним були здійсненні , й не спростував в цій частині висновок податкового органа, суд правомірно відхилив такі позовні вимоги.
Крім того відповідач зазначає, що на порушення п. 6.1. ст. 6 Закону позивач в декларації з податку на прибуток за 2007 р. невірно визначив суми від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового 2006 р. в сумі 125 554 грн., яка також не була підтверджена ним в ході документальної перевірки. Позивач зазначене порушення не заперечує та не спростовав їх в ході судового дослідження , а тому висновок відповідача є обґрунтованим.
Відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 05.04.2007 р. на баланс позивача було передано майно цілісного майнового комплексу ДП "Овруцький завод продтоварів". В акті прийому-передачі цього майна не було зазначено дату такої передачі, відповідач визначив за таку дату день відображення такої операції в регістрах бухгалтерського обліку - 30.09.2007р. За такою операцією позивач відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 21 778 грн., хоча на той час ДП "Овруцький завод продтоварів" не був платником такого податку і не мав права на складання та видачу податкових накладних.
Враховуючи викладене, дії позивача суперечать приписам пп.7.2.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
За таких обставин доводи позивача та відповідача , наведені в апеляційних скаргах , спростовуються матеріалами справи , а висновок суду першої інстанції є таким , що грунтується на належних та допустимих доказах.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку ,що судом першої інстанції належним чином з"ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови суду не встановлено.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та Державної податкової інспекції м.Житомира залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: І.Г. Охрімчук
С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради майдан С.П.Корольова,12,м.Житомир,10000
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014
Судове рішення № 26451123, Житомирський апеляційний адміністративний суд було прийнято 22.09.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-21797/08. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: