Рішення № 26448699, 28.09.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.09.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., ЛЕСКА В.В.

при секретарі ПАЛОШ Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2012 р., -

в с т а н о в и л а :

ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» 20.06.2012 р. звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2Я.і мотивувало його наступним. 21.12.2007 р. позивач уклав із відповідачем договір № 07122102 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу, визначених пакетом LeaseIT, ноутбука «Microstar Megabook EX 600» первісною вартістю 6300,00 грн., а відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі відповідно до договору, після повної сплати яких комп'ютер мав перейти у власність відповідача. Позивач свої зобов'язання виконав, надав відповідачу обладнання, тоді як останній свої зобов'язання порушив і належним чином платежі не сплачував, унаслідок чого станом на 31.05.2012 р. виник борг загальним розміром у 11123,42 грн. Посилаючись на передбачене законом право вимагати відшкодування збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором від 21.12.2007 р. № 07122102 у розмірі 11123,42 грн. та покласти на нього судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23.07.2012 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» 1810,05 грн. заборгованості за договором від 21.12.2007 р. № 07122102, а також 34,36 грн. у відшкодування судових витрат. У решті позову - відмовлено.

Позивач ставить в апеляції питання про скасування рішення суду та ухвалення нового - про повне задоволення вимог. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскільки суд безпідставно застосував строк позовної давності, тоді як позивач цей строк не пропустив.

Відповідач рішення суду не оскаржує.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_2, який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності представника позивача, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем строку позовної давності та необхідності стягнення боргу у межах трирічного строку до дня звернення до суду. Однак, повною мірою погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Встановлено, що 21.12.2007 р. Оператор LeaseIT Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» (на даний час - Приватне акціонерне товариство) уклало з ОСОБА_2 договір № 07122102 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу, визначених обраним Клієнтом пакетом LeaseIT, ноутбука «Microstar Megabook EX 600» первісною вартістю 6300,00 грн. (а.с. 5). Сторони домовилися, що: Клієнт сплачує на користь Оператора платежі згідно з пакетом LeaseIT на підставі рахунку Оператора в строк до 20-го числа поточного місяця (п. 3.1); сторони несуть відповідальність, встановлену цим договором, Правилами отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною договору, та чинним законодавством України (п.п. 1.2., 7.1.); договір діє до моменту його розірвання з ініціативи будь-якої із сторін або з підстав, передбачених цим договором та Правилами, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1.). Пунктом 14.2. Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Клієнтом нарахованого платежу Клієнт сплачує на користь Оператора LeaseIT плату за прострочення платежу: у розмірі 5% від погашеної суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється у розрахунковому періоді, на який припадає дата оплати за договором; у розмірі 10% від суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється після розрахункового періоду, на який припадає дата оплати за договором (а.с. 6-11). У накладній-вимозі від 08.01.2008 р. № 20073047, на підставі якої відповідач отримав ноутбук «Microstar Megabook EX 600» вартістю 6300,00 грн., зазначений пакет «LeaseIT Інвайт» (а.с. 12-14).

Позивач не додав до позовної заяви тексту умов обраного Клієнтом пакету LeaseIT, а суд першої інстанції, вирішуючи справу, не вжив заходів, що випливають із вимог ст. 10 ч. 4, ст. 160 ч. 2 ЦПК України, для перевірки цих доводів сторони, одержання тексту умов пакету. До апеляційної скарги позивач додав умови пакету «LeaseIT Інвайт» (а.с. 51), з яких убачається, що термін виплати вартості обладнання і строк лізингу становить 2 роки, кількість платежів - 24. Таким чином, сторони визначили у договорі свої зобов'язання відповідно до умов пакету «LeaseIT Інвайт», а строк виконання зобов'язань за договором № 07122102 спливав 21.12.2009 р.

Із структури грошових нарахувань та надходжень за договором від 31.05.2012 р. (а.с. 15-16) випливає, що розрахунки між сторонами розпочалися з 08.01.2008 р., а останній платіж у розмірі 4432,50 грн. ОСОБА_2 сплатив Оператору LeaseIT станом на 01.10.2008 р., при цьому, заборгованість на цей момент становила 9090,12 грн., а після сплати зазначеного платежу залишився борг розміром 4657,62 грн. Платіж у сумі 4432,50 грн. був розподілений наступним чином: 3677,31 грн. - місячний лізинговий платіж, 745,29 грн. - штрафні санкції, 9,90 грн. - компенсація витрат. З 01.10.2008 р. нарахування лізингових платежів припинилося, однак, унаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо строків і сум внесення платежів, що мало місце до цього часу, здійснювалася індексація наявної простроченої заборгованості. За даними розрахунку, ОСОБА_2 станом на 01.10.2008 р. сплатив усього 921,72 грн. штрафних санкцій, а в цілому за період з 08.01.2008 р. по 01.05.2012 р. сплатив платежів на загальну суму 5598,00 грн., на 01.05.2012 р. відповідачу були нараховані до сплати 16721,42 грн., його борг з урахуванням здійсненої оплати, склав 11123,42 грн. Після сплати останнього платежу (4432,50 грн.) Оператор LeaseIT продовжував нараховувати ОСОБА_2 штрафні санкції у листопаді 2008 р. - січні 2009 р. і нарахував їх за цей період на загальну суму 2102,28 грн., ці санкції ОСОБА_2 реально не сплачував, чого перерахунки на суми у 8,64 грн., 2,11 грн. і 1,14 грн. станом на 01.06.2009 р., на 01.08.2010 р. і на 01.09.2010 р., зроблені позивачем у односторонньому порядку, не спростовують.

Відповідач правильність розрахунку боргу не спростовував, а просив заявою від 17.07.2012 р. застосувати строк позовної давності до вимог позивача за предметом спору (а.с. 40).

Суд першої інстанції загалом правильно виходив із необхідності застосування при вирішенні спору положень ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 611, 614, 623, 625 ЦК України, відповідно до яких цивільно-правові зобов'язання виникають з договорів, повинні виконуватися належним чином, особа відповідальна за порушення зобов'язання, а боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, відшкодувати збитки. Поряд із цим, суд, не з'ясувавши з належною повнотою обставин справи, припустився помилки у питаннях визначення суми боргу, що належить до стягнення з відповідача, та застосування строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу), застосовується позовна давність тривалістю в один рік, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 257, ст. 258 ч. 2 п. 1, ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України).

Позивач звернувся до суду у межах трирічного строку позовної давності, перебіг якого почався з 22.12.2009 р. (ст. 253, ст. 261 ч. 5 ЦК України), однак, пред'явив вимогу про стягнення боргу з урахуванням штрафів у розмірі 2102,28 грн., нарахованих з листопада 2008 р. по 05.01.2009 р., строк давності за якими сплив 05.01.2010 р.

Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував і необґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення боргу у межах лише трирічного строку до моменту звернення позивача до суду в сумі 1810,05 грн., при цьому, суд здійснив свій розрахунок виходячи із суми заборгованості розміром у 9313,37 грн., що була нарахована позивачем станом на 01.06.2009 р. і включала суму штрафів, строк давності за якими на момент подачі позову вже сплив.

З урахуванням викладеного, до стягнення з відповідача на користь позивача належить борг за договором за вирахуванням суми штрафних санкцій, строк давності за якими сплив, а саме 9021,14 грн. (11123,42 грн. - 2102,28 грн. = 9021,14 грн.).

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, позов задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 9021,14 грн. боргу за договором. Для скасування рішення суду і задоволення апеляції та позову в повному обсязі передбачених законом підстав немає.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» задовольнити частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2012 р. змінити, позов ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» 9021,14 грн. (дев'ять тисяч двадцять одну гривню 14 коп.) боргу за договором від 21.12.2007 р. № 07122102, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» 265,20 грн. у відшкодування сплаченого судового збору. В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді