Ухвала суду № 26446924, 09.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3397/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової адміністрації України № 171-П від 16.08.2012 року «Про призначення позапланової невиїзної перевірки», визнати протиправними дії Васильківської ОДПІ Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагропостач-2005»та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 року №0000972200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової адміністрації України від 12.07.2012 року №0000972200.

- у задоволені решти позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»є юридичною особою, зареєстрованою Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 10.06.2008 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 244373 серії А01 (а.с.28).

На підставі наказу Васильківської ОДПІ від 16.06.2012 року № 171-П посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Магістраль-Будсервіс»з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, про що складено акт від 25.06.2012 року № 596/22-35803675 (а.с.10, 11-22).

Так, вказаним актом зафіксовано порушення позивачем:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2,3 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку від 24.05.1995, пунктів 3.1, 4.1 Наказу ДПА України від 25.01.11 № 41, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 84290 грн., в т.ч. за серпень 2011 року в сумі 84290 грн.;

- пунктів 1,5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Магістраль-Будсервіс».

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договір про поставку нафтопродуктів, укладений між позивачем та ТОВ «Спецагропостач-2005», є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, фактично ніякі послуги контрагентом не надавались, а договір укладено задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

У ході перевірки посадовими особами податкового органу було використано дані акта перевірки ДПІ у місті Черкаси від 06.12.2011 № 477/23-2/35955814 про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Спецагропостач-2005»щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 рік.

Згідно з вищезазначеним актом, посадовими особами ДПІ у місті Черкаси встановлено відсутність у ТОВ «Спецагропостач-2005»трудових ресурсів, техніки, обладнання.

Враховуючи наведені обставини, посадові особи ДПІ у міста Черкаси дійшли висновку, що за участю ТОВ «Спецагропостач-2005»відбувалось проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Відповідно податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 04.11.2011 року №0000330234/2228, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105363,00 грн., з яких: основний платіж -84290,00 грн., штрафні санкції -21073,00 грн. (а.с.23).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Спецагропостач-2005»був укладений Генеральний договір №6, відповідно до умов якого ТОВ «Спецагропостач-2005»взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача нафтопродукти.

З матеріалів справи вбачається, що постачання нафтопродуктів ТОВ «Спецагропостач-2005»та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунком-фактурою, виписками по рахунку та нарядом-завданням на виготовлення асфальтобетонних сумішей (а.с.85-98, 99-102).

Судом встановлено, що позивачем було взято в оренду у ПП «Автомагістраль»нерухоме майно, а саме: асфальтобетонний завод ДС-158, асфальтозмішуючу установку КДМ-201 та залізничний тупік зі сховищем бітума, що підтверджується договорами оренди нерухомого майна від 01.08.2008 №4,5,6 (а.с.69-82).

В судовому засіданні в суді першої інстанції, представник позивача зазначив, що придбане у ТОВ «Спецагропостач-2005»на підставі Генерального договору № 6 від 11.07.2011 року рідке синтетичне паливо позивач використовував для забезпечення роботи асфальтного заводу.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Магістраль-Будсервіс»понесло реальні витрати на оплату робіт ТОВ «Спецагропостач-2005». Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що акт перевірки ДПІ у м. Черкаси № 477/23-2/35955814 від 06.12.2011 року, на підставі якого приймалось рішення податковими особами Васильківської ОДПІ, скасований постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року, яка набрала законної сили.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0000972200 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.