Ухвала суду № 26446198, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16054/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Електроприлади»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішень №0007362305, №0007352305 від 08.06.2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Електроприлад»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007362305 від 08.06.2011 року, № 0007352305 від 08.06.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2011 року Державною податкової інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів тощо, за результатами якої складено акт № 0815/26/59/23/00227554 від 30 травня 2011 року.

Перевіркою встановлено, що патент на побутові послуги (ремонт металовиробів) не придбавався позивачем з 01.09.2010 року, а також порушено порядок проведення розрахунків, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується апеляційна інстанція.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що торговельна діяльність, у розумінні Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», є видом економічної діяльності, а не окремими операціями купівлі-продажу товарів (продукції), а тому не кожний продаж товару підлягає обов'язковому патентуванню.

Патент необхідно придбавати лише такому суб'єкту підприємницької діяльності, який здійснює оптову, або роздрібну торгівлю чи діяльність в сфері громадського харчування за готівкові кошти у пункті продажу товарів, спеціально відведених для цієї мети, та надає відповідні торговельні послуги, а при відсутності однієї з цих умов, підстав для придання патенту немає.

З наявних доказів в матеріалах справи вбачається, що позивач здійснював операції з продажу та ремонту власної продукції, однак не займався торговельною діяльністю як видом економічної діяльності, у зв'язку з чим до нього не може бути застосовані вимоги щодо придбання відповідного патенту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Позивач здійснював виробництво та реалізацію продукції власного виробництва, а тому його діяльність не відноситься до сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, у зв'язку з чим положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на нього не розповсюджуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 08 червня 2011 року № 0007362305, № 0007352305.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.09.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.