Постанова № 26444077, 16.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 № Т17/064-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Ільєнок Т.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Карнафель О.В.

за участю представників:

від ФОП Демченка М.А.: Демченко М.А. паспорт ВВ 906169

від ТОВ "ФАРА-І": Харламова Л.О. - представник за довіреністю б/н від 05.12.2011р.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Демченка Михайла Анатолійовича на ухвалу господарського суду Київської області від 03.09.2012 р.

у справі № Т17/064-12 (суддя - Горбасенко П.В.)

за заявою Фізичної особи - підприємця Демченка Михайла Анатолійовича

про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» від 24.02.2012 р. у третейській справі № 430/02/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І"

до Фізичної особи - підприємця Демченка Михайла Анатолійовича

про стягнення 14 331,31 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суть ухвали і апеляційної скарги:

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2012 р. у справі №Т17/064-12 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Демченка М.А. про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» від 24.02.2012 р. у третейській справі № 430/02/12, а рішення третейського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Фізична особа - підприємець Демченко М.А. 17.09.2012р., згідно відтиску поштового штемпелю на конверті, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 03.09.2012 р. у справі № Т17/064-12 та прийняти нове рішення про задоволення заяви скаржника.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було неповно з'ясовано всі обставини справи, зокрема, вказано, що він не має заборгованості перед ТОВ "ФАРА-І". Крім того, апелянт вказує на порушення господарським судом Київської області норм процесуального права в частині неналежного його повідомлення про судовий розгляд справи, оскільки, надіславши ухвалу від 27.08.2012р. із запізненням, суд позбавив можливості заявника приймати участь в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012р. апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Демченка Михайла Анатолійовича прийнята до провадження та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.10.2012р. Витребувано матеріали третейської справи, які надійшли до Київського апеляційного господарського суду станом на день розгляду даної справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій сторона просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування доводів, викладених в даному відзиві, ТОВ "ФАРА-І" зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся третейським судом про час та місце судового розгляду, про що свідчать докази отримання ухвал та рішення стороною. Тобто, за доводами ТОВ "ФАРА-І", підстави для скасування оскаржуваного рішення, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України, відсутні. Крім того, сторона також зазначає, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність тільки тих підстав для його скасування, які передбачені ч. 2 ст. 122-5 ГПК України.

В судовому засіданні 16.10.2012р. Фізична особа - підприємець Демченко М.А. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ТОВ "ФАРА-І" заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених в письмових поясненнях та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали третейської справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів третейської справи № 430/0212, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" (постачальник за договором) та Фізичною особою - підприємцем Демченком Михайлом Анатолійовичем (покупець за договором) укладено договір № 30-11 про довгострокові поставки (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався на протязі дії даного договору поставляти покупцю товари (в т.ч. запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар, оплатити його на встановлених договором умовах. Договір діє до 31 грудня 2011 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» (далі - Закон) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно зі ст. 12 названого Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм в їх системному зв'язку свідчить, що обов'язковою умовою для розгляду спору в третейському суді є наявність третейської угоди між сторонами.

Відповідно до п. 10.5 договору поставки у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовились, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» (далі - третейський суд). Суддя призначається Головою третейського суду у відповідності до чинного Регламенту.

Крім того, за змістом ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Апелянт не заперечив факт підписання договору поставки з третейським застереженням.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Отже, приймаючи до уваги наявність третейського застереження в договорі поставки, укладеного між сторонами, а також з огляду на відсутність доказів визнання недійсним в судовому порядку зазначеного правочину або його частини, спори що виникають при виконанні договору поставки № 30-11 від 03.01.2011р., підлягають вирішенню постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів». В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як вірно з'ясовано місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів третейської справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І", посилаючись на неналежне виконання Фізичною особою - підприємцем Демченком М.А. договірних зобов'язань в частині оплати поставленого товару, звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» із позовом про стягнення 13 258,31 грн., рішенням якого позовні вимоги ТОВ "ФАРА-І" задоволено повністю. Так, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Демченка М.А. основного боргу в розмірі 10 005,00 грн., штрафу у розмірі 3001,50 грн., 3% річних у розмірі 181,73 грн., інфляційних витрат - 70,08 грн. та витрати щодо сплати третейського збору в сумі 1073 грн.

Згідно зі ч. 1 ст. 45 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 51 цього ж Закону рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Крім того, відповідно до ст. 122-1 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Фізична особа - підприємець Демченко М.А. як на підставу для скасування рішення третейського суду посилається, зокрема, на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи третейським судом, а про наявність прийнятого судом рішення Демченко М.А. стало відомо лише в червні 2012р. у зв'язку з отриманням постанови відділу державної виконавчої служби про стягнення 14 331,31 грн. За наведеного, апелянт вважає, що оскільки він участі у судовому засіданні третейського суду не приймав, оскаржуване рішення третейського суду на підставі п. 5 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України підлягає скасуванню як таке, що прийнято без участі особи, права та обов'язки якого порушені. Крім того, як на підставу для скасування рішення третейського суду, Фізична особа - підприємець Демченко М.А. також посилається на те, що оскаржуваним рішенням третейського суду було стягнуто вартість поставленого товару, за який останній вже розрахувався.

Вищевикладені твердження апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 122-4 ГПК України господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.

Визначений в ч. 2 ст. 122-5 ГПК України (ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди») перелік підстав, з яких може бути оскаржено та скасовано рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (аналогічна позиція викладена в п. 6.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122-5 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано, зокрема, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 51 Закону.

Таким чином, рішення третейського суду підлягає скасуванню, зокрема, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Ця обставина є підставою для скасування у разі, якщо третейський суд прийняв рішення про права і обов'язки, яка не є стороною третейської угоди та не є правонаступником сторони третейської угоди. Тобто особа не була залучена до участі у справа, а прийнятим третейським судом рішенням вирішено питання про права та обов'язки такої особи.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Як вбачається з матеріалів третейської справи, на підставі наказу № 430 від 03.02.2012р. Голови постійно діючого третейського суду, у відповідності до ст. 14 Закону, ст. 10 Регламенту Постійно діючого Третейського суду, суддею для розгляду справи за позовом ТОВ «Фара-І» до ФОП Демченка М.А. призначено суддю Чуйко А.В., який згідно затвердженого протоколом загальних зборів членів Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» від 25.12.2007р. № 2 списку третейських суддів є суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» (копії в матеріалах справи - а.с. 50, 67). Тобто формування складу суду здійснено з врахуванням ч. 2 ст. 17 Закону та п. 10.5 договору поставки.

Ухвалою третейського суду від 03.02.2012р. було порушено провадження у справі за позовом ТОВ «Фара-І» до ФОП Демченка М.А. про стягнення 13 258,31 грн., розгляд якої призначався на 15.02.2012р. Таким чином, Фізична особа - підприємець Демченко М.А. приймав участь у справі в якості відповідача, про що підставно було зазначено місцевим господарським судом. В цій частині доводи апелянта відхиляються.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 Закону обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами.

Якщо сторони не дійшли згоди з цих питань або у разі невизначеності цих питань у регламенті третейського суду, документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.

Аналогічні положення містяться в ст. 9 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» (далі - регламент).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вищенаведена ухвала суду від 04.02.2012р. надіслана, зокрема, відповідачу у третейській справі № 430/02/12 за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Кірпична, 86, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02794389 та чеком відділення поштового зв'язку від 04.02.2012р. № 4593 (копії в матеріалах справи - а.с. 47-48). Отже, повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду надіслано відповідачу за 11 днів до такого засідання.

У відповідності до п. 13 договору поставки юридичною та фактичною адресою ФОП Демченка М.А. вказано наступну адресу: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Кірпична, 86.

З повідомлення про вручення поштового відправлення № 02794389 вбачається, що 7 лютого 2012р. відповідачем отримано повідомлення третейського суду про судовий розгляд справи (копія в матеріалах справи - а.с. 47).

Крім того, ухвала про відкладення розгляду третейської справи, згідно поштового повідомлення № 00907680, також була отримана заявником (копія в матеріалах справи - а.с. 43).

За встановлених у даній справі обставин, судова колегія вважає, що доводи заявника щодо неналежного його повідомлення про розгляд третейським судом справи № 430/02/12, спростовуються матеріалами справи, оскільки повідомлення направлялися третейським судом за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та зазначеною самим апелянтом в договорі поставки № 30-11 від 03.01.2011р., а з наявних повідомлень про вручення заявнику ухвал третейського суду вбачається їх отримання.

Таким чином, за результати перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали Київським апеляційним господарським судом встановлено, що справа, у якій прийнято спірне рішення, підвідомча третейському суду, відповідно до чинного законодавства; вказане рішення прийнято у спорі, переданому третейським застереженням у договорі, що компетентним судом недійсним не визнавалось; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону, а також третейський суд вирішив питання про права і обов'язки заявника, який брав участь у справі в статусі відповідача та який, як встановлено судом апеляційної інстанції, був належним чином повідомлений третейським судом про судовий розгляд третейської справи. Відтак, передбачені ст. 122-5 ГПК України та ч. 3 ст. 51 Закону підстави для скасування рішення третейського суду відсутні. В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції.

Водночас, відмовляючи в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, господарським судом Київської області за результатами дослідження фактичних обставин справи в частині оплати заявником стягнутої за рішенням третейського суду суми заборгованості встановлено, що рішення відповідає матеріалам справи. Тобто судом першої інстанції було здійснено дослідження матеріалів третейської справи та зроблено оцінку правильності прийнятого третейським судом рішення, що є порушенням ч. 3 ст. 122-4 ГПК України, згідно якої при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність тільки тих підстав для скасування рішення третейського суду, які передбачені законом.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 122-1 ГПК господарський суд виносить ухвалу про відмову в прийнятті заяви з підстав, передбачених статтею 62 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.

Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі та в ГПК, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону та частини другої статті 122-5 ГПК, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовляти (абз. 2 п. 6.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18).

Наведене судом першої інстанції враховано не було, проте дане порушення норм процесуального права вцілому не зумовило прийняття неправильного судового рішення у даній справі. А тому підстав для скасування ухвали господарського суду Київського області від 03.09.2012р. в розумінні ст. 104 ГПК України не вбачається.

Доводи апелянта в частині неналежного його повідомлення про розгляд місцевим господарським судом даної справи відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки по-перше, апелянт був обізнаним про розгляд справи з огляду на наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 33357085 (а.с. 6), по-друге, у відповідності до заяви (вх. господарського суду Київської області № 13848 від 03.09.2012р.) ФОП Демченко М.А. просив розглядати справу без його участі (а.с. 106). Крім того, в доповненнях до заяви про скасування рішення третейського суду від 05.09.2012р. (датованих через два дні після судового засідання, в якому було прийнято оскаржувану ухвалу) заявник також просить розглядати справу без його участі (а.с. 122).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Демченка Михайла Анатолійовича на ухвалу господарського суду Київської області від 03.09.2012р. підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101 -106, 122 1 - 122 5 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Демченка Михайла Анатолійовича на ухвалу господарського суду Київської області від 03.09.2012р. у справі № Т17/064-12 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 03.09.2012 року у справі № Т17/064-12 залиши без змін.

3. Доручити господарському суду Київської області повернути матеріали третейської справи № 430/02/12 до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів».

4. Матеріали справи № Т17/064-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 17.10.2012р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Ільєнок Т.В.

Корсакова Г.В.